Справа № 761/1003/13- ц
Провадження №2/761/2833/2013
Іменем України
(заочне)
18 липня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Івченко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, -
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі-позивач) звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 відповідач) про звернення стягнення.
Відповідно до договору відступлення права вимоги № 036/03/ІР від 31 березня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Приватінвест» та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідно до якого ПАТ КБ «Приватбанк» став новим кредитором за кредитним договором № 322, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним банком «Приватінвест» та ОСОБА_2 від 26 серпня 2005 року та договором іпотеки № 322 від 02 вересня 2005 року.
В січні 2013 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд:
1. Звернути стягнення на квартиру загальною площею 67,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № 322 від 02.09.2005 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
2. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 26 серпня 2005 року укладено договір № 322, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 140000 дол. США 00 цент., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 серпня 2025 року.
В забезпечення виконання забов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки № 322 від 02 вересня 2005 року, згідно договору іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 67,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дане майно належить відповідачу на праві власності.
Відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, щомісячні платежі за кредитним договором і в термін, встановлений договором нездійснюються, решта заборгованості не повертається. Станом на 11 жовтня 2012 року відповідач має заборгованість за кредитним договором 153022 дол. США 37 цент., що в гривневому еквіваленті становить 1222648 грн. 74 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 128948 дол. США 72 цент., заборгованості по процентам за користування кредитом - 18851 дол. США 99 цент., заборгованості по комісії за користування кредитом - 1850 дол. США 72 цент., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 3370 дол. США 94 цент.
В судове засідання, яке відбулося 18 липня 2013 року позивач не з'явився, проте на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує в повному обсязі та проти заочного рішення не заперечує.
За клопотанням представника позивача, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2013 року, позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення, в частині позовних вимог про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входить питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири - залишино без розгляду.
Відповідач у судові засідання, які відбулися 05.04.2013, 15.05.2013, 18.07.2013 року не з'явися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 26 серпня 2005 року між ВАТ АБ «Приватінвест», право вимоги якого перейшло до ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір № 322, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 140000 дол. США 00 цент., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 серпня 2025 року.
В забезпечення зобов'язань за кредитним договором сторони між сторонами було укладено договір іпотеки № 322 від 02 вересня 2005 року, відповідно до якого, відповідач надав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 67,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дане майно належить відповідачу на праві власності.
Відповідно до п. 2.3.6 кредитного договору банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 1.1. договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на закладне майно, при настанні умов передбачених п. 2.3.2 кредитного договору.
Згідно п. 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником кожного із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 3.1.5 договору іпотеки від 02 вересня 2005 року у випадку не виконання іпотекодавцем зобов'язань та порушення обов'язків встановлених цим договором та/або за кредитним договором, вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язнанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Судом достовірно встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 17.05.2012 року про дострокове виконання зобов'язань.
Відповідно до приписів статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Статтею 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, за рішенням суду.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави, шляхом укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем грунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3219,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223, 224 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 589, 590, 1050, 1054 ЦК України, суд-
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 322 від 26 серпня 2005 року звернути стягнення на предмет застави: квартиру загальною площею 67,10 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1), шляхом продажу Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» (04094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів прововстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державі дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код 14360570) судовий збір у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: А.І. Саадулаєв