29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" липня 2013 р.Справа № 924/707/13
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали
За позовом Фізичної особи-підприємця Міщука Ігора Тимофійовича, м. Нетішин
до Фізичної особи-підприємця Моцного Вадима Михайловича, м. Хмельницький
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного виробничого підприємства „Добробут-СП", м. Хмельницький
про повернення піскоструйного апарату АСО-150 та комплектуючого обладнання
За участю представників сторін:
від позивача: Романова Н.І. - адвокат за договором від 18.05.2013 р. (адвокатське свідоцтво № 127 від 04.04.2013 р.);
від відповідача: Бахін В.М. - за довіреністю від 12.01.2013 р.;
від 3-ої особи: Посонський В.Б. - директор ПВП „Добробут-СП".
В засіданні суду 29.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача повернути йому піскоструйний апарат АСО-150 в комплекті із вологовідділювачами, кранами, ручкою регулювання піску та комплектуюче обладнання: шланг гофрирований д.32-10 м, шланг гофрирований д.32-15 м, сопло „Вінтурі" з сопло держателем, шланг кисневий д.8-15 м, маску піскоструйну.
В обгрунтування позову посилається на те, що в травні 2006р. позивач придбав у ФОП Вовк І.М. бувший у користуванні апарат АСО-150 (виробник ВАТ „Бежецький завод „Автоспецобладнання") в комплекті, що підтверджується накладною №25 від 16.05.2006р та квитанцією до прихідного касового ордера від 16.05.2006р.
Позивач вказує, що зазначений апарат в квітні 2011р. був переданий у тимчасове користування фізичній особі-підприємцю Моцному В.М. за усною домовленістю, за відсутністю будь-якого письмового договору. При цьому, позивач позбавлений на свій розсуд користуватись належним йому майном, тому просить суд відновити його порушене право та задовольнити позов.
Посилається на ст.319 ЦК України, згідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У додатковому поясненні від 29.07.2013р. позивач повідомив, що про факт знаходження у ФОП Моцного В.М. станом на лютий місяць 2013р. піскоструйного апарата підтверджується поясненням Моцного В.М., і даний апарат знаходиться в орендованому приміщенні, яке належить ПВП „Добробут". Вказує, що про знаходження апарата на складі ПВП „Добробут" було складено акт від 11.02.2013р.
Відповідач у поданому суду письмові заперечення від 26.06.2013 р. із позовними вимогами не погоджується, зважаючи на таке.
У відповідності до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як зазначає відповідач, виходячи із суті позовної заяви та доданих до неї додатків - немає жодного документу, що може підтвердити факт передачі піскоструйного апарату АСО-150 та комплектуючого обладнання від Міщук І.Т. Моцному В.М.. Також відсутні будь-які докази домовленості між даними особами як фізичними особами-підприємцями у вигляді письмових договорів.
Відтак, на думку відповідача, відсутність даної інформації в сукупності, унеможливлює слухання справи в рамках господарського законодавства. Вказує, що позивач Міщук І.Т. дійсно з'являвся за адресою, де відповідач орендує приміщення, що підтверджується копією договору оренди приміщення, укладеного між ПВП „Добробут-СП" та фізичною особою Моцним В.М.
За результатом візиту Міщук І.Т. було складено акт опису майна, котре знаходиться у орендованому Моцним В.М. приміщені.
Вказує, що „08" лютого 2013 року Міщук І.Т. самовільно вирішив потрапити до приміщення, відношення до якого немає взагалі, шляхом пошкодження та зривання замків. На дані самовільні дії була відповідна реакція - виклик правоохоронних органів.
„11" лютого 2013 року, після приїзду орендодавця було складено Акт огляду майна в орендованому приміщенні, оскільки позивач наполягав на складанні даного Акту, і його відповідно було складено. Однак, майно, котре згадується в даному акті, було орендоване Моцним В.М. як фізичною особою разом із приміщенням, що в підтверджується копією акту до договору.
Як зазначає відповідач, позивач (Міщук І.Т.) має у своєму володінні та користуванні піскоструйний апарат АСО-150 та комплектуюче обладнання, документи до котрого і були подані до суду. Як зазначає відповідач, апарат, котрим він користується був виготовлений орендодавцем на замовлення та дуже схожий у комплектації на той, котрим користується Міщук І.Т., що і слугувало підставою останньому для звернення до суду.
Крім того, у своїх запереченнях відповідач вказує, що дії позивача, зокрема подача даного позову, були викликані особистою неприязню до нього та реакцією на розірвання шлюбу із донькою позивача та розподілом майна набутого за час перебування у шлюбних відносинах.
На підтвердження доводів, викладених у запереченні, відповідач надав завірені копії договору оренди приміщення №10 від 09.04.2012 р., акта до договори №10 від 09.04.2013 р., акта від 11.02.2013 року.
Вказані докази оглянуті судом, їх належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в засіданні суду 29.07.2013р. позовні вимог підтримав та просив надані відповідачем документи, які подані останнім на спростування позову, не враховувати, а також вирішити питання про відшкодування позивачу витрат, понесених при зверненні до суду та на правову допомогу (квитанція від 29.05.2013р.№53).
Представник відповідача в засідання суду 29.07.2013р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов.
Представник третьої особи в засідання суду 29.07.2013р. прибув, будь-яких письмових пояснень не надав, проте в усній формі повідомив суду про те, що із позовними вимогами не погоджується. Вказує, що ФОП Моцний В.М. орендує в ПВП „Добробут" приміщення та майно, а вказаний апарат АСО-150 разом із комплектуючим обладнанням на підприємстві не обліковується.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Позивач - Міщук Ігор Тимофійович, м. Нетішин як фізична особа-підприємець зареєстрований виконкомом Нетішинської міської ради 29.03.2005р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №251298 серія В00.
Відповідач - Моцний Вадим Михайлович, м. Хмельницький як фізична особа-підприємець зареєстрований виконком Хмельницької міської ради 26.06.2008р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №737491 серія В02.
Згідно накладної №25 від 16.05.2006р. позивач отримав від ФОП Вовк І. М. товар - апарат АСО-150 б/у в комплекті в кількості 1 шт. за ціною 3 200,00 грн., за провів оплату в сумі 3 200,00 грн., що підтверджено квитанцією б/н від 16.05.2013р.
Із наявного в матеріалах справи договору оренди приміщення від 09.04.2012р. слідує, що ПВП „Добробут-СП" як орендодавець передав Моцному В.М. як орендарю, у строкове користування: відкриті площадки виробничої бази площею 20 кв. м., майстерню гарантійного обслуговування із обладнанням площею 200 кв.м. по вул. Курчатвоа,6/1 (п.п.1.1 договору).
Згідно акту від 11.02.2013р. до договору від 09.04.2012р. слідує, що орендодавець передав, а орендар (Моцний В.М.) прийняв комплект піскоструменевого обладнання (піскоструменевий апарат в комплекті, шланг гофрований д. 32-15м., шланг гофрований д.32-10м., сопло Вінтурі з тримачем, шланг кисневий д.8-15м., маска піскоструменева, сито). Акт підписаний представниками від орендодавця та від орендаря.
11.02.2013р. згідно акту огляду за підписом ПП Міщук І.Т., ПП Моцного В.М., охоронника Шаколо В.П. було проведено огляд майна, яке знаходиться в орендованому приміщенні орендатором Моцним В.М., в якому зазначено про наявність наступного майна на складі: піскоструйний апарат в комплекті, шланг гофрований гофрований д. 32-15м., шланг гофрований д.32-10м., сопло Вінтурі з тримачем, шланг кисневий д.8-15м., маска піскоструйна, сито.
Позивач вважаючи, що відповідач незаконно привласнив майно позивача - піскоструйний апарат АСО-150 з комплектуючим обладнанням, звернувся із позовом до суду про витребування зазначеного майна із незаконного володіння.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке:
В силу ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
При цьому, п.2 ч.3 даної статті поширює приписи даної глави на вимоги щодо витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Згідно ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як передбачено ч.1 ст.397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Із матеріалів справи вбачається, що майно - апарат АСО-150 б/у в комплекті, яке є предметом позову, позивачем дійсно придбавалось, що підтверджено накладною №25 від 16.05.2006р. на суму 3 200,00 грн. та квитанцією б/н від 16.05.2013р. про оплату за товар.
Натомість, позивачем не подано відповідних доказів на підтвердження факту перебування у володінні відповідача вказаного майна без відповідної правової підстави.
Посилання позивача на протокол допиту потерпілого від 14.02.2013р. судом до уваги не приймається як належний доказ та не може підтверджувати перебування майна у відповідача, оскільки останній складено за інших обставин: по факту пошкодження замків складу ПВП „Добробут-СП". Також, в силу ст.35 ГПК України даний протокол допиту не може бути визнано обставиною, що не потребує доказування.
Посилання позивача на акт огляду орендованого приміщення від 11.02.2013р., судом оцінюється критично та до уваги не приймається, оскільки майно, яке знаходиться у приміщенні, фактично орендується Моцним В.М. згідно наявного в матеріалах справи договору оренди №10 від 09.04.2012р. та передано ПВП „Добробут-СП" як орендодавцем згідно акту.
За таких обставин, доводи позивача, викладені в обґрунтування позовних вимог та надані докази, не дають можливості суду зробити висновок про перебування у володінні відповідача майна, що є предметом даного позову.
За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).
Відтак, позовні вимоги про витребування із незаконного володіння відповідача майна (піскоструйний апарат АСО-150 в комплекті із вологовідділювачами, кранами, ручкою регулювання піску та комплектуюче обладнання: шланг гофрирований д.32-10 м, шланг гофрирований д.32-15 м, сопло „Вінтурі" з сопло держателем, шланг кисневий д.8-15 м, маску піскоструйну), суд вважає необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Відтак, суд вважає, що у позові необхідно відмовити.
Стосовно заяви позивача про відшкодування судових витрат на правову допомогу в сумі 1 000,00 грн., які сплачені адвокату згідно квитанції №53 від 29.05.2013р., судом до уваги приймається таке.
Стаття 28 ГПК України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суд.
Згідно ст. 44 ГПК України - cудові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписом ч.3 ст.48 ГПК України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно ч.5 ст.49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову позивачу в позові, підстави для відшкодування позивачу витрат, понесених ним на послуги адвоката, відсутні.
Згідно вимог ст.44, 49 ГПК України судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката підлягають покладенню на позивача у зв'язку із відмовою в позові.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
У позові фізичної особи-підприємця Міщука Ігора Тимофійовича, м. Нетішин до фізичної особи-підприємця Моцного Вадима Михайловича, м. Хмельницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного виробничого підприємства „Добробут-СП", м. Хмельницький про повернення піскоструйного апарату АСО-150 та комплектуючого обладнання, відмовити.
Повне рішення складено 31.07.2013р.
Суддя В.В. Магера
Віддруковано 2 прим.:
1 - до матеріалів справи;
2-позивачу - нарочно згідно заяви.