31.07.2013
Справа № 644\5878\13-ц,
2\644\1840\13
31 липня 2013 року
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого-судді Глібко О.В.,
при секретарі - Яценко У.М.,
за участю позивачки - ОСОБА_1,
представника позивачки - ОСОБА_2,
представника третьої особи - Кухта О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3 особа - управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд за межі України на відпочинок і оздоровлення малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу її батька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 до Ізраїлю у період з 01 серпня 2013 року по 15 грудня 2013 року у супроводі матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вона постійно проживає з донькою і має намір виїхати за кордон в Ізраїль для необхідності проходження обстеження та лікування, але відповідач не надає дозвіл на виїзд доньки за кордон.
Під час перебування справи в суді, позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила суд постановити судове рішення, яким надати дозвіл на виїзд за межі України на відпочинок і оздоровлення малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу її батька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Туреччини у період з 01 серпня 2013 року по 31 вересня 2013 року включно у супроводі матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. Також, надати дозвіл на виїзд за межі України на відпочинок і оздоровлення малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу її батька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до Ізраїлю у період з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року включно у супроводі матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. В обґрунтування поданих уточнень позивачка вказала, що дитина - ОСОБА_5 з дитинства дуже хвороблива. Вона має проблеми з імунною системою, проходить постійне лікування від різного роду алергійних реакцій, застудних захворювань, по рекомендації лікарів, позивачка кожний рік виїжджає на відпочинок і оздоровлення доньки, вивозить її до моря, на протязі року вживає запобіжні заходи, щоб зміцнити здоров'я дівчинки. Як вказує в позовній заяві ОСОБА_1 кожного разу стає питання про отримання згоди батька, який чинить перешкоди. Позивач зазначає, що відповідач байдуже ставиться до дитини, безпідставно відмовляє в наданні дозволу на виїзд, чим порушує права дитини.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов, просила його задовольнити.
Відповідач в судове засідання, призначене на 26.07.2013 року не з'явився, надав суду заяву з проханням перенести розгляд справи, у зв'язку з його хворобою. Надав суду заперечення на позовну заяву в яких вказав, що із поданим позовом він не згодний, посилався на ту обставину, що в своїй позовній заяві позивачка не вказує, кому саме необхідно медичне дослідження, під час перебування за кордоном. Також посилався на обізнаність того, що дитина є здоровою дівчинкою, яка не потребує додаткового лікування, тому вважає, що позивачкою не надано доказів, щодо необхідності виїзду дитини за кордон, а саме до Ізраїлю. При цьому, звертав увагу суду на ту обставину, що тривалий термін перебування дівчинки на лікуванні за кордоном вплине на отримання нею освіти в Україні. Просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Про дату та час розгляду справи на 31.07.2013 року ОСОБА_4 був повідомлений належним чином і своєчасно, про поважність причини неявки в судове засідання суду не повідомив, оскільки виправдувальних документів про знаходження на лікарняному листі відповідача, або жодних інших документів не було представлено відповідачем, суд визнає причину неявки відповідача неповажною і вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Суд, за згодою позивачки, та на підставі наявних у справі доказів, ухвалює заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України.
Представник третьої особи підтримала позовні вимоги і вважає необхідним, в інтересах дитини, дозволити виїзд малолітній ОСОБА_5 на оздоровлення та відпочинок без супроводу і згоди батька.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Шлюб між батьками дитини офіційно було розірвано за рішенням суду в 2005 році, про що було зроблено актовий запис в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу № 127 від 22.03.2005 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 (а.с.28). Як встановлено судом малолітня дитина має проблеми із здоров'ям, ослаблену імунну систему, постійно проходить лікування від різного роду алергічних реакцій і простудних захворювань. З дитинства ОСОБА_5 перебуває на диспансерному обліку у Лора, перебуває під наглядом у лікаря невропатолога ( а.с.31-33).
Як пояснила в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 за рекомендаціями лікарів, які спостерігають дитину, ОСОБА_5 було необхідно проходити щорічне оздоровлення на морському побережжі, що підвищує опірність організму до інфекцій. Також позивачка пояснила, що кожного року вона намагається оздоровити дівчинку. Але при оформленні документів для виїзду дитини на оздоровлення та лікування за межі України виникають труднощі при отриманні згоди батька - ОСОБА_4, останній відмовляє в оформленні документів безпідставно, при цьому причини відмови ніяким чином не аргументує. В судовому засіданні позивачка також пояснила, що протягом 2013 року донька ОСОБА_5, в зв'язку із незгодою батька ОСОБА_4 надати дозвіл на виїзд за кордон була позбавлена можливості потрапити з учнями КЗ «Харківська спеціалізована школа 1 ступеню № 33 Харківської міської ради Харківської області» для навчання англійської мови до Англії. Також ОСОБА_1 пояснила суду, що з метою відпочинку доньки нею замовлені туристичні путівки на дві особи, на неї та ОСОБА_5 до Туреччини з 16.08.2013 року по 26.08.2013 року, а з метою оздоровлення та відпочинку до Ізраїлю з 19.10.2013 року по 30.10.2013 року.
Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та п. п. 21-23 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. із відповідними змінами, перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків та в їх супроводі бо в супроводі осіб, уповноважених ними. У випадку виїзду у супроводі одного з батьків або осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, може здійснюватися за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон, або за рішенням суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
В судовому засіданні була опитана ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка пояснила суду, що дійсно протягом 2013 року вона просила тата - ОСОБА_4 надати їй дозвіл на виїзд із учнями її класу до Англії в липні 2013 року, та з мамою до Ізраїлю з метою відпочинку та оздоровлення, але батько відмовив її у наданні згоди, при цьому причину відмови не пояснив. Дана обставина дуже засмутила дівчинку, в зв'язку із тим, що вона мала намір навчатися і має бажання відпочити та не розуміє причини відмови.
Також, судом в якості свідків були опитані ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пояснили, що їм відомо, про небажання ОСОБА_4 надати згоду дитині ОСОБА_5, 2000 року народження для виїзду за межі України разом із мамою - ОСОБА_1 з метою оздоровлення та відпочинку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити у посольстві документи, що дозволяють виїзд дитини до Туреччини та Ізраїлю через відсутність згоди батька доньки - ОСОБА_4 Відповідач відмовляється від добровільного оформлення через нотаріальну контору заяви про згоду на виїзд дитини на відпочинок. Ніяких мотивованих причин такої відмови суду не надав, хоча відповідно до ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. При цьому, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги лише в межах туристичних путівок, наданих суду, а саме до Туреччини у період з 16 серпня 2013 року по 26 серпня 2013 року включно і до Ізраїлю у період з 19 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2013 року включно. Перебування в даний період за кордоном і нетривалий проміжок часу дитини на відпочинку та оздоровленню ніяким чином не буде порушувати нормативні акти, а також інтереси сторін, і особисто, прав дитини як на відпочинок, так і на отримання освіти, що гарантовані не лише нормативними актами України, а і Конституцією України. В іншій частині позовних вимог, щодо більш тривалого періоду на виїзд дитини за кордон без згоди батька, суд відмовляє в задоволенні.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.10, 11, 15, 60, 79, 88, 209, 212, 214-215, 224-227 ЦПК України, ст. ст. 150, 154, 155 Сімейного Кодексу України, ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», п. 21-23 «Правил перетинання державного кордону громадянами України» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р., суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Надати дозвіл на виїзд за межі України на відпочинок і оздоровлення малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу її батька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до Туреччини у період з 16 серпня 2013 року по 26 серпня 2013 року включно у супроводі матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Надати дозвіл на виїзд за межі України на відпочинок і оздоровлення малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу її батька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до Ізраїлю у період з 19 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2013 року включно у супроводі матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідно в апеляційному порядку.
СУДДЯ: О.В. Глібко