Головуючий суду 1 інстанції - Кравченко Н.О.
Доповідач - Коротких О.Г.
Справа № 437/6855/13-ц
Провадження № 22ц/782/2901/13
30 липня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Коротких О.Г.
суддів: Масенко Д.Є., Дмитрієвої Л.Д.
при секретарі: Гайворонській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 05.06.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди -
встановила:
У січні 2012 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповдача про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення відшкодування моральної шкоди, в обгрунтування якого позивачка зазначила, що 19.07.2010 р. вона за власні кошти придбала в ТОВ «Технополіс» пральну машину BOSCH модель WOR201520Е, вартістю 3216,75грн, що підтверджується гарантійним талоном виробника та видатковою накладною № П27-001436 від 19.07.2010р.
В день придбання пральної машини у позивачки не було можливості доставити її до себе до дому за межі м. Луганська, у зв'язку з чим вона вимушена була погодитись з доставкою товару на адресу свого знайомого ОСОБА_4 АДРЕСА_1.
20.11.2011 р. позивачка звернулась на адресу ОСОБА_4 за своєю пральною машиною, однак відповідач відмовився віддати її позивачці.
Посилаючись на вищевказані обставини та положення ст. 387 ЦК України, позивачка просила суд витребувати від відповідача на її користь вищевказану пральну машину та зобов'язати відповідача повернути вказану пральну машину позивачці.
Крім того, вказуючи про те, що вищевказаними протиправними діями відповідача їй було завдано душевних страждань, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 1500грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 05.06.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено за необгрунтованістю.
З даним рішенням не погодився позивач і подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, вважає, що мали місце порушення норм матеріального та процесуального права. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов ОСОБА_3
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданої позивачкою копії видаткової накладної № П27-001436 від 19.07.2010 р. нею була придбана пральна машина BOSCH модель WOR201520Е. Згідно заказу покупця П27-002006 від 18.07.2010 року, вартістю 3216,75 грн. (а.с. 7), на яку видано гарантійний талон, в якому зазначено «дату продажу 19.07.2010 року» (а.с. 8).
Випискою з карткового рахунку ОСОБА_3 підтверджено, що позивачка мала 15.07.2010р. та 18.07.2010р. дохід за рахунок якого могла придбати пральну машину ВOSСН модель WOR201520Е, вартістю 3216,75грн. (а.с. 35-38).
Відповідно до наданого відповідачем фіскального чеку від 18.07.2010р. та оригіналом гарантійного зобов'язання підтверджується те, що пральна машина OWR201520Е була придбана позивачкою спільно з відповідачем (а.с. 46).
Наданою відповідачем довідкою № 114 від 06.12.2011р. підтверджується той факт, що відповідач, як і позивачка, також мав дохід на час придбання спірної пральної машини та міг прийняти участь у витратах на її придбання (а.с. 34).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що обставини незаконного володіння відповідачем спірною пральною машиною не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Судова колегія погоджується з висновками суду, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, шо є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Згідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Судом першої інстанції було встановлено факт спільного придбання позивачкою та відповідачем спірної пральної машини в спільну сумісну власність.
Так, судом першої інстанції вірно зроблено висновок щодо законного володіння відповідачем спірною пральною машиною на рівні з позивачкою.
Судом вірно була роз'яснена позивачу можливість захистити свої майнові права у спосіб, що визначений ст. 365 або ст. 370 ЦК України.
Посилання апелянта на положення ст. 25, 36 Сімейного кодексу України є безпідставними, оскільки право спільної сумісної власності відповідно до зазначених судом норм ЦК України може виникати і не із сімейних відносин. Факт спільного придбання пральної машинки сторонами став підставою для виникнення між ними права спільною сумісної власності на спірне майно. Суд правомірно застосував положення ст. 355, 369 ЦК України у відповідності до існуючих між сторонами правовідносин, оскільки апелянт не спростувала доводи відповідача про сумісне проживання, не надала з цього приводу жодного доказу.
Інші доводи апелянта не знайшли підтвердження в матеріалах справи, є відображенням правової позиції позивача по справі та їм була надана належна правова оцінка судом першої інстанції.
Таким чином, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст..303,304,307,308, 315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 05.06.2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: