Справа № 2-1212/12
Провадження № 22ц/782/2054/13
29 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Маляренко І.Б,.
Суддів: Яреська А.В., Борисова Є.А.,
За участю секретаря: Веселова С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 05 квітня 2013 року за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортес» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах і інтересах
неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей
Ка'мянобрідської у місті Луганську ради про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні та
розпорядженні жилим приміщенням,
Оскаржуваним рішенням задоволено вищезазначені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортес».
Суд першої інстанції:
визнав ОСОБА_2, ОСОБА_1, що діяв в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1;
усунув перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Спортес» у користуванні і розпорядженні квартирою АДРЕСА_1, виселивши з неї ОСОБА_2, ОСОБА_1 і неповнолітнього ОСОБА_3;
стягнув з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортес» судові витрати зі сплати судового збору по 53.65 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення
Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 05 квітня 2013 року як такого, що не
відповідає вимогам діючого законодавства, і ухвалення нового рішення про відмову у
задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно із наявною на а.с. 135 нотаріально посвідченою довіреністю, ОСОБА_2 уповноважила, зокрема, бути її представниками і представляти її інтереси в усіх судових установах ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Цивільна справа за апеляційною скаргою ТОВ «Спортес» знаходиться у провадженні апеляційного суду з 30.04.2013 року, і за цей час, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, тричі передавала до суду заяви про відкладення розгляду справи з різних причин, при цьому будь-яких документів на підтвердження зазначених у заявах причин відсутності не надала.
За таких обставин колегія суддів визнає неповажною причину неявки ОСОБА_4 у дане судове засідання і вважає можливим розгляд справи за її відсутності.
Згідно із ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування,
знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місцяпроживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про
причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки
вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове
засідання без поважних причин.
Звернувшись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначив місцем свого
проживання АДРЕСА_1, проте всі надіслані на дану
адресу повістки повертались до суду із поміткою, що зазначена особа за даною адресою не проживає, а телеграми, надіслані за його попереднім місцем проживання: АДРЕСА_2, вручались йому особисто, останнього разу - його дружині.
Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, із врученням телеграми дружині ОСОБА_1, останній вважається повідомленим належним чином про час і місце розгляду його
апеляційної скарги.
В силу вимог цієї ж статті, при повідомленні ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2, вона теж вважається повідомленою належним чином.
При цьому колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_2 рішення суду першої
інстанції не оскаржувалось.
Представник ТОВ «Спортес» звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, дослідивши
матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути
законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному
порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як уже зазначалося вище, згідно із наявною на а.с. 135 нотаріально посвідченою
довіреністю, ОСОБА_2 уповноважила, зокрема, бути її представником і
представляти її інтереси в усіх судових установах ОСОБА_1
Згідно з ч.1 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до
чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні
батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Проте, як вбачається із змісту апеляційної скарги, її подано ОСОБА_1 тільки в своїх інтересах, а не в інтересах ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_3
У зв'язку з наведеним і вимогами апеляційної скарги ОСОБА_1, рішення
Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 05 квітня 2013 року підлягає
перевірці на предмет його законності і обґрунтованості лише в частині визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1; виселення ОСОБА_1 з АДРЕСА_1; стягнення з ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору у сумі
53.65 грн.
Суд першої інстанції встановив, що 11.09.2003 року ТОВ «Спортес» на підставі
нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбало квартиру АДРЕСА_1.
Зазначений правочин 17 жовтня 2003 року пройшов реєстрацію в міському комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації міста Луганська.
05.02.2009 року право власності на дане жиле приміщення, без відома ТОВ
«Спортес» було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від
29.01. 2009 року, укладеного з ОСОБА_5
Рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 01.09.2010 року,
залишеним без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій, за ТОВ «Спортес» було
визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребувано це жиле приміщення у ОСОБА_2
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 06.03.2011 року було
частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, зокрема, визнано недійсним договір
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,
укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 29.01.2009 року (тобто договір, на підставі
якого вона набула право власності на квартиру), стягнуто з ОСОБА_5 на користь
ОСОБА_2 кошти у сумі 132000 грн., сплачені на виконання зазначеного договору
купівлі-продажу.
Тобто, колізію виникнення права власності у позивача і відповідачки ОСОБА_2 було усунуто.
09.08.2012 року право власності на квартиру знову було зареєстровано за ТОВ
«Спортес».
Також судом встановлено, що згідно із довідкою МКП «ЖИЛСЕРВІС» ДУ № 6 від
15.08.2012 року за № 451 у спірній квартирі зареєстровані:
ОСОБА_1 - 17.02.2011 року, його неповнолітній син ОСОБА_3 - 17.02.2011 року, ОСОБА_2 проживає без реєстрації.
Факт проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі також було встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 06.03.2011 року.
Згідно із матеріалами справи, у вересні 2012 року ТОВ «Спортес» направляло відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 листа про звільнення у добровільному порядку даного житлового
приміщення, але лист повернувся у зв'язку з неможливістю вручення.
Таким чином, оскільки, як уже зазначалося вище, рішенням Ленінського районного
суду м. Луганська від 06.03.2011 року за позовом самої ОСОБА_2 було визнано
недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 29.01.2009 року, стягнуто з
ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 132000 грн., сплачені на виконання
зазначеного договору купівлі-продажу, анулювалося право власності ОСОБА_2 на
зазначену квартиру.
За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції щодо того, власник житла - ТОВ «Спортес» має право вимагати визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом з виселенням із нього, оскільки втрата права користування жилим приміщенням є наслідком припинення у неї права власності на це жиле приміщення.
Вірним вважає колегія суддів і висновок суду стосовно втрати права на жиле
приміщення у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і його
неповнолітнім сином ОСОБА_3, оскільки це їх право було похідним від права
власності на дану квартиру їх сестри і тітки, відповідно, ОСОБА_2
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, вони обидва зареєструвались у спірній квартирі 17 лютого 2011 року, тобто, після того як 24.01.2011 року набуло чинності рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 01.09.2010 року про визнання за ТОВ «Спортес» права власності на квартиру АДРЕСА_1 і витребування даної квартири у ОСОБА_2
З урахуванням наведеного вірною є і оцінка судом першої інстанції відсутності згоди Служби у справах дітей Ка'мянобрідської у місті Луганську ради на виселення із спірної квартири неповнолітнього ОСОБА_3
Крім того, відповідно до наявних у справі документів, мати неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_6 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2, і відповідачі не надали суду першої інстанції документів, які б підтверджували той факт, що місцем проживання дитини визначено місце проживання його батька - ОСОБА_1, а не матері.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно того, що реєстрація ОСОБА_1 і його сина ОСОБА_3 відбулася внаслідок укладення безстрокового договору
найму квартиру, внаслідок чого ОСОБА_1 є наймачем квартири, то слід брати до уваги наступне.
По-перше, як вбачається із рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 06 березня 2011 року, ухваленого за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення грошових коштів, завданих збитків та моральної шкоди, позивачка ОСОБА_2 на обґрунтування заявлених вимог поясняла, що окрім неї у АДРЕСА_1 проживає її літня мама ОСОБА_7, яка повинна буде звільнити квартиру і у похилому віці залишитися без житла.
Тобто, сама ОСОБА_2 нічого не говорила не тільки про існування договору найму квартири з ОСОБА_1, а й стверджувала, що крім них з матір'ю у квартирі ніхто не проживає.
По-друге, апелянт не бере до уваги того, що виходячи із змісту ч.2 ст. 810 ЦК
України норми чинного Житлового кодексу УССР застосовуються, коли мова йде про
договори найму державного або комунального житла.
Глави ЖК, що регулюють право користування житлом, яке належить громадянам або
юридичним особам на праві приватної власності, втратили силу після набрання чинності
Цивільним кодексом і до цих відносин не застосовуються.
Тим більше, що ОСОБА_2 купила спірну квартиру уже у 2009 році.
Згідно ж зі ст. 811 ЦК України, договір найма житла укладається у письмовій формі.
Вимоги до письмової форми правочину перелічені у ст. 207 ЦК.
Факт укладення договору найму має бути підтверджено письмовими і прирівняними до них доказами. Свідчення свідків в даному випадку не відносяться до допустимих доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 брала участь у судових
засіданнях спочатку як представник ОСОБА_7, а після її смерті - як представник ОСОБА_2
І в судових засіданнях ОСОБА_7 за життя, а померла вона ІНФОРМАЦІЯ_1,
стверджувала, що проживає у квартирі сама.
Тобто, мова не йшла не тільки про договір найму, а й навіть про проживання у
квартирі її сина ОСОБА_1 і неповнолітнього онука ОСОБА_3
Оскільки ніхто з осіб не посилався на наявність договору найму квартири, то суд
першої інстанції не міг надати оцінки заявленим ТОВ «Спортес» позовним вимогам з цих
підстав.
До апеляційної скарги апелянтом також не додано будь-яких доказів на
підтвердження наявності зазначеного договору.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що посилання апелянта на наявність усного договору найму квартири між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є обраним ним
способом захисту і має на меті будь-яким способом перешкодити виселенню з квартири
зареєстрованих у ній осіб.
Інших доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортес», апелянтом не надано.
На підставі викладеного судова колегія вважає оскаржуване рішення таким, що
ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, таким, що підлягає залишенню без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,
колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення
Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 05 квітня 2013 року за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортес» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах і інтересах
неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей
Ка'мянобрідської у місті Луганську ради про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні та
розпорядженні жилим приміщенням - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена
шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: