ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 6/641
26.12.06
За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
До відповідача 1 Приватного підприємства «Діалог-Консалтинг»
До відповідача 2 Товариства з обмеженою від повільністю «Незалежно оцінка»
До відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігєн»
До відповідача 4 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестцентр»
Про стягнення 18597328,86 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники:
Від позивача Сердюк В.А. (за дов. б/н від 07.11.2006)
Від відповідача 1 Тарабан О.А. (директор)
Від відповідача 2 Лепех Ю.В. (директор)
Від відповідача 3 не з'явились
Від відповідача 4 Кравцова О.В. (за дов. б/н від 27.11.2006)
До господарського суду міста Києва звернулася з позовом дочірня компанія (далі - ДК) «Газ України»Національної акціонерної компанії (далі - НАК) «Нафтогаз України»до приватного підприємства «Діалог-Консалтинг», товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна оцінка», товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігєн»та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестцентр»про визнання недійсним договору № 17/04-1080 від 21.10.2004 купівлі-продажу нежилої будівлі по вул. Шолуденка, 1, у місті Києві, укладеного з відповідачем-3 в частині завищеної вартості даної будівлі на 15846532,16 грн.; стягнення з відповідача-3 та відповідача-2 солідарно шкоди в розмірі 15846532,16 грн.; визнання недійсним договору № 17/04-1754 від 15.11.2005 купівлі-продажу нежилої будівлі по вул. Шолуденка, 1, у місті Києві, укладеного з відповідачем-4, в частині завищення вартості даної будівлі на 2750796,7 грн.; стягнення з відповідача-1 та відповідача-4 солідарно шкоди в розмірі 2750796,7 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. За твердженням позивача, відповідач-2 та відповідач-3 необґрунтовано завищили дійсну (ринкову) вартість згаданої вище нежилої будівлі площею 9376,7 кв. м. на 15846532,16 грн., а відповідач-1 та відповідач-4, у свою чергу, безпідставно завищили вартість шостого мансардного поверху цієї ж будівлі площею 1627,7 кв. м. на 2750796,76 грн., чим було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.
Оскільки для з'ясування ринкової вартості приміщень станом на час укладення спірних договорів потрібні спеціальні знання ухвалою суду від 27.11.2006 було призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим ухвалою суду від 27.11.2006 провадження у справі було зупинено в порядку ст. 79 ГПК України.
На адресу суду надійшли матеріали справи разом з висновком експерта, у зв'язку з чим провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 26.12.2006.
Під час розгляду справи на підставі ст. 38 ГПК України судом було зроблено запит до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з метою витребування належним чином засвідченої копії реєстраційної справи нежилої будівлі, яка знаходиться у місті Києві по вул. Шолуденка, 1. Відповідні дані було надано на вимогу суду.
У наданій суду заяві про додаткове обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що факт придбання відповідачем-3 у відповідача-4 на підставі договору купівлі-продажу № 1012 від 13.10.2004 спірної будівлі за 31076300 грн. свідчить про необґрунтоване завищення дійсної вартості будівлі та підтверджує правомірність вимоги про визнання договорів частково недійсними на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України як таких, що укладені з порушенням вимог закону та метою, що завідомо суперечить інтересам держави.
Відповідач-1 у наданому суду відзиві посилається на безпідставність позовних вимог виходячи з того, що оцінка зроблена ним відповідно до процедури, встановленої актами законодавства України, спеціальними методиками і стандартами, у тому числі міжнародними стандартами з питань оцінки майна і майнових прав. Додатково відповідач-1 посилається на те, що у нього не було наміру під час оцінки будівлі по вул. Шолуденка у місті Києві здійснити вплив на прийняття позивачем рішення щодо укладення спірного договору купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвестцентр». У судовому засіданні представник відповідача-1 відзив підтримав, проти позову заперечив.
Також заперечив проти позову відповідач-2, виклавши свою позицію у наданому суду відзиві та вказавши на те, що під час оцінки майна він діяв правомірно, зміст оспорюваних договорів купівлі-продажу не суперечить вимогам чинного законодавства. Наявність звіту про оцінку майна від 10.10.2004 не вплинула на прийняття рішення позивачем щодо придбання нерухомості за договорами № 17/04-1080 від 21.10.2004 та № 17/05-1754 від 15.11.2005, між відповідачем-2 та позивачем взагалі не виникало відносин (договірних або позадоговірних), за якими можливе пред'явлення вимог про відшкодування шкоди.
Відповідач-3 відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання представника не направив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у зв'язку з цим справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач-4 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не знаходить підстав для визнання пред'явлених до нього вимог, оскільки він мав право на вільний розсуд розпоряджатись своїм майном (будинком по вул. Шолуденка, 1 у м. Києві) і застосовувати під час процедури розпорядження власністю вільні ціни, а також зазначив, що наявність висновку спеціаліста про іншу вартість проданого майна, ніж зазначена в договорі його купівлі-продажу, не є законною підставою для визнання такого договору недійсним.
Розглянувши надані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до рішення правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», оформленого у вигляді протоколу № 101 від 27.09.2004, було надано згоду ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на придбання офісного приміщення по вул. Шолуденка, 1 у місті Києві, загальною вартістю 185552640 грн. у тому числі ПДВ.
15.10.2004 відповідач-3 звернувся до позивача з листом № 1/10, у якому пропонував придбати п'ятиповерхову будівлю за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, за ціною 147446732,16 грн., в тому числі ПДВ.
21.10.2004 позивач уклав з відповідачем-3 договір купівлі-продажу № 17/04-1080, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дрозд Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3481.
Згідно п. 1.1 даного договору відповідач-3 зобов'язався передати у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити вартість нерухомого майна (нежилої будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, загальною площею 9376,7 кв. м.).
Загальна вартість цього приміщення згідно п. 2.1 договору № 17/04-1080 від 21.10.2004 становила 147446732,16 грн., у тому числі ПДВ. Передача об'єкту нерухомості позивачу у власність була здійснена за актом приймання-передачі від 27.10.2004.
17.02.2005 комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»було зареєстровано договір купівлі-продажу № 17/04-1080 від 21.10.2004.
15.11.2005 між позивачем і відповідачем-4 було також укладено договір купівлі-продажу № 17/05-1754 від 15.11.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1917.
Об'єкт договору № 17/05-1754 від 15.11.2005 належав продавцю (відповідачу-4) на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 355644, виданого головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 13.09.2005 за № 1286-В.
Згідно п. 1.1 договору № 17/05-1754 від 15.11.2005 відповідач-4 зобов'язався передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити певну грошову суму за об'єкт нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення в літ. А з № 1 по № 35 №№ І, ІІ., ІІІ, ІV (групи приміщень № 7) мансарди-їдальні, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1 загальною площею 1627,7 кв. м.
Загальна вартість цього об'єкту нерухомості згідно п. 2.1 договору № 17/04-1754 від 15.11.2005 становила 25595256,96 грн., у тому числі ПДВ. Даний об'єкт нерухомості був прийнятий позивачем у власність згідно з актом приймання-передачі від 25.11.2005.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на положення ст. 229, ч. 1 ст. 1190, 1192 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власнику майна надається право вільно володіти, користуватись, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 134 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Стаття 67 Господарського кодексу України передбачає, що відносини підприємства з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначення зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Також, згідно з ч. 3 ст. 189, ст. 190 Господарського кодексу України суб'єкту господарювання надається право використовувати у господарській діяльності вільні ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, у внутрішньогосподарських відносинах -також за рішенням суб'єкта господарювання.
Стаття 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 12.07.01 № 2658-III передбачає, що в Україні на всі види продукції, товарів і послуг встановлюються вільні ціни, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Враховуючи вказані вище положення законодавства України, а також беручи до уваги, що ними не встановлюється державне регулювання цін для операцій з продажу об'єктів нерухомості, суд вважає, що сторони правомірно визначили ціну проданого на користь позивача за договорами № 17/04-1080 від 21.10.2004 та № 17/04-1754 від 15.11.2005 об'єкту нерухомості.
Крім того, виходячи з положень ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Ціна в договорі, згідно ст. 632 Цивільного кодексу України, встановлюється за домовленістю сторін. Відповідач-3 15.10.2004 звернувся до позивача з листом № 1/10, який мав силу оферти, в якому пропонував придбати об'єкт нерухомості площею 9376,7 кв. м. по вул. Шолуденка, 1 у місті Києві по ціні 147446732,16 грн. включаючи ПДВ.
Дана пропозиція була прийнята позивачем, на підтвердження чого з відповідачем-3 було укладено договір № 17/04-1080 від 21.10.2004, за яким до позивача перейшло право власності на об'єкт нерухомості по вул. Шолуденка, 1, у м. Києві загальною площею 9376,7 кв. м.
Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України («Недійсність правочину») встановлює, що правовою підставою визнання недійсними оспорюваних правочинів є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, закріплених, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, яка передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Враховуючи положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання недійсним правочину (договору) може бути лише відступ від положень актів цивільного законодавства, якщо таке відступлення прямо заборонене цим актом або акти цивільного законодавства є обов'язковими для сторін виходячи з їх змісту чи суті відносин між сторонами.
Вимоги до змісту оспорюванних договорів купівлі-продажу, передбачені ст.ст. 203, 207, 209, главою 54 Цивільного кодексу України та іншими актами законодавства України, були додержані позивачем і відповідачами під час їх укладення та виконання, а тому для визнання недійсними договорів підстав немає.
Підписання позивачем договору № 17/04-1080 від 21.10.2004 підтверджує те, що його сторони були повністю обізнані про всі його істотні умови, у тому числі про ціну предмету договору, та досягли згоди щодо цих умов.
Крім того, як вбачається з п.п. 8.2 договору № 17/04-1080 від 21.10.2004 та договору № 17/05-1754 від 15.11.2005, сторони під час його підписання підтвердили, що вони не обмежені нормативними актами, судовими рішеннями або в інший спосіб в праві укладати та виконувати ці договори .
Такі факти свідчать про те, що під час укладення оспорюваних договорів позивач не допустив помилку щодо дійсної ціни відповідного об'єкту нерухомості.
Також, судом встановлено, що спірні договори були виконані їх сторонами повністю, а тому згідно ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що звіт про оцінку майна від 10.10.2004 відповідача-2 та звіт про оцінку майна від 15.07.2005 відповідача-1 готувались на замовлення відповідача-3 та відповідача-4, відповідно, ці звіти не могли бути для позивача підставою для укладення оспорюванних договорів.
Судом також було встановлено, що відповідач-1 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності України № 2946/04 від 29.12.2004) та відповідач-2 (суб'єкт оціночної діяльності відповідно до сертифікату Фонду державного майна України № 2050/03 від 10.09.2003), виконуючи функції суб'єктів оціночної діяльності діяли правомірно та відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабміну України від 10.09.2003 № 1440, норм професійної діяльності оцінювача, Міжнародних стандартів оцінки (МСО - 2000), інших актів законодавства України, склали звіти про оцінку об'єкту нерухомості, що знаходиться по вул. Шолуденка, 1 у місті Києві.
З метою вирішення питання про дійсну (ринкову) вартість об'єктів нерухомості, придбаних за договорами № 17/04-1080 від 21.10.2004 та № 17/05-1754 від 15.11.2005, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Відповідно до висновку судової експертизи № 11822 від 11.12.2006 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз дійсна (ринкова) вартість п'ятиповерхової з підвальним приміщенням нежилої будівлі по вул. Шолуденка, 1 в місті Києві, загальною площею 9376,7 кв. м., розташованої на окремій земельній ділянці площею 0,68 станом на 21.10.2004 складала 160735061 грн. Дійсна (ринкова) вартість мансардного поверху окремо розташованої нежилої будівлі по вул. Шолуденка, 1 в місті Києві станом на 15.11.2005 складала 33379 271 грн.
Таким чином, висновок судової експертизи підтверджує те, що дійсна (ринкова) вартість об'єктів нерухомості, які є предметами спірних договорів, значно вище вартості, за яку ці об'єкти були придбані позивачем.
Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для визнання договорів № 17/04-1080 від 21.10.2004 та № 17/05-1754 від 15.11.2005 недійсними на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави чи суспільства, а отже, безпідставною є також вимога про відшкодування шкоди.
На вимогу суду позивачем було надано довідку № 21-10/7597-4 від 22.12.2006 Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю «Юніген»станом на 01.12.2006 виключено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, а тому провадження у справі в частині позовних вимог до останнього підлягає припиненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час, правові підстави для задоволення позову в частині позовних вимог до приватного підприємства «Діалог-Консалтинг», товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна оцінка»та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестсервіс»відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати (витрати за проведення експертизи, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 38, 41, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові до приватного підприємства «Діалог-Консалтинг», товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна оцінка»та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестсервіс»відмовити повністю.
Провадження у справі в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Юніген»припинити.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 27 грудня 2006 року