Справа № 308/1059/13- а
29.01.2013 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Фазикош О.В.,
при секретарі Рабош А.О.,
за участю сторін:
представника позивача Олійника А.В.,
відповідача ОСОБА_4,
з участю перекладача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду адміністративну справу за позовною заявою Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 29 січня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 січня 2013 року.
До Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою звернувся Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якою просить: примусово видворити громадянина Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; розмістити громадянина Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
Свої вимоги позивач мотивує наступним 14.01.2013 року затриманий прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Чоп»Чопського прикордонного загону за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину з використанням чужого паспортного документу в пункті пропуску. На момент затримання документів, що посвідчують особу не мав. 15.01.2013 року начальником Чопського прикордонного загону відносно відповідача було прийнято рішення про примусове повернення за межі України, останньому роз'яснено, що він зобов'язаний покинути територію України в термін до 22.01.2013 року. Однак, відповідач територію України не покинув.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні адміністративний позов визнав частково, розповів про обставини правопорушення пов'язані з незаконним перетином кордону України, та проживання в Україні без належних на то документів. Просив не видворяти його в Сомалі, а в частині повторної спроби незаконного перетину кордону України просив його пробачити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що громадянин Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 був затриманий 14.01.2013 року прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Чоп»Чопського прикордонного загону за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину з використанням чужого паспортного документу в пункті пропуску. Документи, що посвідчують особу відповідача на момент затримання були відсутні. Дані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 14 січня 2013 року. 15.01.2013 року начальником Чопського прикордонного загону відносно відповідача було прийнято рішення про примусове повернення за межі України, останньому роз'яснено, що він зобов'язаний покинути територію України в термін до 22.01.2013 року. Вказане рішення відповідач не виконав.
Крім того, згідно листа Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 15.01.2013 року №367 громадянин Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 звертався з заявою про надання статусу біженця, за результатами розгляду якої Державним комітетом України у справах національностей та релігій було прийнято рішення від 16.03.2011 року за № 237-11 про відмову у наданні статусу біженця. Також громадянин Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 направлявся
для інтерв'ювання до органу охорони державного кордону (направлення від 30.11.2011 року №17-9-1181), інформації про проходження якої до міграційної служби від органу охорони державного кордону не надходило.
Відповідно до статті 183-5 КАС України позовні заяви органів охорони державного кордону про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідного органу охорони державного кордону. Позовні заяви у справах, передбачених частиною першою цієї статті, подаються до адміністративного суду без сплати судового збору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22 вересня 2011 року органи охорони державного кордону стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
З пояснень відповідача та з матеріалів справи судом встановлено, що вказане вище рішення відповідачем не виконано, оскільки у нього відсутні документи на підставі яких, останній міг би у законному порядку перетнути державний кордон України.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст.9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідач визнав факт незаконного перетину кордону України без відповідного дозволу позо межами пунктів пропуску, порушення норм чинного законодавства України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що існують підстави для примусового видворення відповідача за межі території України, а тому позовні вимоги в частині примусового видворення підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про розміщення громадянина Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців, то в їх задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
Законом України від 16.10.2012, № 5453-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" було внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема: уКодексі адміністративного судочинства України частини першу, другу і четверту статті 1835 викладено в такій редакції: «Позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України». Положення даної статті щодо вимог про затримання особи було зазначеним законом виключено.
Водночас, вищевказаним законом від 16.10.2012, № 5453-VI, внесено зміни до ст.19 від 03.04.2003, № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України", і відповідно до п.15 у зміненій редакції прийняття в установленому порядку рішень про розміщення іноземців та осіб без громадянства, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора, покладається на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань.
Законом України № 3773-VI не передбачено можливості органів охорони державного кордону звертатися до адміністративного суду саме з вимогами про розміщення в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на термін не більше дванадцяти місяців.
Крім того, з аналізу статті 30 Закону України № 3773-VI випливає, що підставою для розміщення іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України є відповідне рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158 - 163, 167, 183-5, 255, 256, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 -задовольнити частково.
Примусово видворити за межі території України громадянина Сомалі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош