24 липня 2013 р.Справа № 2-а-4921/11/2170
Категорія: 5.4 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до управління праці та соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації Херсонської області, третя особа: Державна інспекція з контролю за цінами в Херсонській області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості, -
У жовтні 2011 позивач ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулась з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації Херсонської області щодо не відшкодування Публічному акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" вартості пільг з оплати за споживчу електричну енергію, стягнути з управління праці та соціального захисту населення Каховської районної державної адміністрації Херсонської області на користь позивача заборгованість за не відшкодування пільг з оплати за спожиту електроенергію в сумі 14415,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Державна інспекція з контролю за цінами в Херсонській області за результатами перевірки позивача винесла припис від 25.02.2011 р. № 17, яким зобов'язала позивача усунути завищення щомісячної плати за спожиту електричну енергію шляхом приведення розміру плати у відповідність до ст.22 Закону України "Про міліцію" (без застосування норми, визначеної Постановою КМУ від 01.08.1996 р. № 879). За висновком інспекції з контролю за цінами позивач безпідставно обмежував для вказаної категорії споживачів розмір передбаченої ст.22 Закону "Про міліцію" 50 % знижки нормами споживання, які визначені Постановою КМУ від 01.08.96 р. № 879. На виконання даного припису для вказаної категорії споживачів по Каховському районі за період з січня 2010 року по березень 2011 року, березень-червень 2011 року позивач здійснив перерахунок вартості електроенергії, і зайво отримані суми за спожиту електроенергію в загальному розмірі 14415,91 грн. зарахував вказаним споживачам в рахунок майбутніх платежів за наступні періоди. 12.04.2011 р. позивач відповідно до приписів Постанови КМУ № 117 від 29.01.03 р. надав відповідачу звіт форми "2-пільга" за березень 2011 року, в якому заявив до відшкодування суму 12134,07 грн., у травні 2011 року - за квітень 2011 року на суму 1266 грн., у червні 2011 року - за травень 2011 року на суму 457,23 грн., у липні 2011 року - на суму 558,61 грн. в якості вартості послуг, наданих пільговикам. Позивач зазначає, що листами від 08.04.2011 р., 16.05.2011 р., 10.06.2011 р., 06.07.2011 р. відповідачем було відмовлено у виплаті вказаної суми. Позивач вважає таку відмову відповідача неправомірною, і стверджує, що позивачем правомірно заявлена сума 14415,91 грн. до відшкодування за пільгове споживання електроенергії, оскільки споживачі, які користуються пільгами по оплаті електроенергії відповідно до ст.22 Закону України "Про міліцію" і звільнені за служби за віком, хворобою або вислугою років мають право на 50 % знижку по оплаті електроенергії без обмеження нормами її споживання, які встановлені Постановою КМУ від 01.08.96 р. № 879.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що до лютого 2011 року позивач надавав споживачам, які користуються пільгами по оплаті електроенергії відповідно до ст.22 Закону України "Про міліцію" і звільнені за служби за віком, хворобою або вислугою років, 50 % знижку по оплаті електроенергії в межах норм споживання електроенергії, які встановлені Постановою КМУ від 01.08.96 р. № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".
За наслідками проведеної у лютому 2011 року перевірки позивача Державна інспекція з контролю за цінами в Херсонській області винесла припис № 17 від 25.02.11 р., яким зобов'язала позивача в місячних термін усунути завищення щомісячної плати за спожиту електроенергію шляхом приведення розміру плати у відповідність до ст.22 Закону України "Про міліцію", тобто без застосування норм, визначених Постановою КМУ від 01.08.96 р. № 879.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність правових підстав як для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, так і для застосування судом інших передбачених законодавством способів захисту прав позивача, оскільки порушень прав та інтересів позивача з боку відповідача судом не встановлено.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про міліцію", Постанови КМУ від 01.08.96 р. № 879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".
Так, позиція Державної інспекції з контролю за цінами в Херсонській області зводиться до того, що вказана категорія споживачів повинна оплачувати 50 % вартості спожитої електроенергії без обмеження нормами її споживання, тобто знижка повинна розповсюджуватися на весь спожитий об'єм електроенергії.
В ході судового розгляду встановлено, що позивач не оскаржував прийняте Державною інспекцією з контролю за цінами в Херсонській області відносно нього рішення (припис) у встановленому законом порядку, а виконав його, зробивши перерахунок вартості спожитої вказаною категорією споживачів електроенергії за період з січня 2010 по березень 2011 року та проводив нарахування у березні-червні 2011 року з урахуванням включених витрат на відшкодування збитків, пов'язаних з наданням пільг за попередні місяці.
Внаслідок такого перерахунку по Каховському районі позивач зайво сплачені споживачами суми за попередні періоди врахував цим споживачам в рахунок оплати за майбутні періоди, а суму таких зайво сплачених коштів в загальному розмірі 14415,91 грн. заявив до відшкодування з бюджету шляхом відображення цієї суми у звітах форми "2-пільга".
На підтвердження факту здійснення вказаного перерахунку позивач надав суду відповідні розрахунки по кожному споживачу вищезазначеної категорії в Каховському районі.
Варто зауважити, що в питанні надання 50% знижки по оплаті електроенергії споживачам, які користуються пільгами по оплаті електроенергії відповідно до ст.22 Закону України "Про міліцію", у тому числі тим, які звільнені за служби за віком, хворобою або вислугою років, Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України та Головне управління праці та соціального захисту населення дотримуються іншої позиції ніж Державна інспекцією з контролю за цінами, вважаючи, що така знижка повинна надаватися в межах норм, визначених Постановою КМУ від 01.08.96 р. № 879 (лист Мінпраці від 26.10.10. № 464/5/77-10, лист Мінфіну від 27.07.10 р. № 31-19010-18-5/19192, лист ГУПСЗН від 11.05.11 р. № 315-16/1764-5/5).
Такі різні підходи вказаних державних органів до одного питання обумовлені тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI до статті 22 Закону України "Про міліцію" внесені зміни, а саме - частина 4 цієї статті доповнена словами "в межах норм, встановлених законодавством". Однак Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними), внесені Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік зміни до вказаної статті, в частині, що стосуються встановлення норм споживання.
Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.96 р. № 879, яка залишається чинною і на даний час, передбачено, що громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, пільги споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби надаються в межах норм, які визначені цією постановою, і будь-яких виключень щодо споживачів, які користуються пільгами відповідно до ст.22 Закону України "Про міліцію", цією постановою не передбачено.
Встановлені обставини свідчать про те, що заявлена позивачем до відшкодування з бюджету сума 14415,91 грн., це кошти, які позивач фактично отримав від споживачів за спожиту електроенергію протягом 2010 р. та січня-червня 2011 р.
Позивач вважав, що він зайво отримав від споживачів ці кошти в порушення приписів законодавства (ст.22 Закону України "Про міліцію"), а тому правомірно провів перерахунок та зарахував споживачам зайво сплачені кошті в рахунок майбутніх платежів.
Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (далі - Порядок № 256).
У відповідності до п.2 Постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", житлових субсидій населенню, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
За змістом п.п.2, 3 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно п. 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) у строки, встановлені цим же пунктом.
Таким чином, відповідач є повноваженим органом на здійснення розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.
Передбачений Порядком №256 механізм відшкодування за надані пільги полягає у наступному:
- підготовка головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів інформації про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надіслання їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) (п.5 Порядку № 256);
- на підставі отриманих від головних розпорядників коштів місцевих бюджетів актів звіряння фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі (п.6 Порядку № 256);
- міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати (п.7 Порядку № 256);
- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг (п.8 Порядку № 256).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 затверджене Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (надалі - Положення № 117).
Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (п.1 Положення № 117).
До Реєстру включається така інформація: загальні відомості про пільговика (прізвище, ім'я та по батькові, число, місяць, рік народження, ідентифікаційний номер, адреса зареєстрованого місця проживання, адреса фактичного місця проживання), склад сім'ї, характеристика житла), реквізити паспорта та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами він реально користується (п.2 Положення № 117).
На підставі п.10 Положення № 117 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
Пунктом 11 Положення № 117 встановлено, що уповноважений орган щомісяця:
1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;
2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";
3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
Таким чином, порядок дій відповідача для проведення розрахунків із підприємствами та організаціями, що надають послуги, детально визначний Положенням № 117.
Як було встановлено в ході судового розгляду, спірна сума для відшкодування була відображена позивачем у звітах форми "2-пільга" за березень, квітень, травень, червень 2011 року, поданих відповідачу на паперовому та електронному носії.
Обґрунтовуючи правомірність відмови у неприйнятті наданих позивачем звітів форми "2-пільга" за березень, квітень, травень, червень 2011 року, відповідач посилався на виявлені розбіжності відображених у цих звітах розміру пільг по певним пільговикам із даними Реєстру.
На підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виявлений відповідачем факт розбіжностей звітів форми "2-пільга" за березень, квітень, травень, червень 2011року із даними Реєстру відповідно до п.11 Положення №117 був достатньою підставою для повернення відповідачем позивачу цього звіту, і, як наслідок, для не вчинення відповідачем передбачених Порядком № 256 дій для проведенню розрахунків із позивачем по даним звітам.
Сам факт виявлених відповідачем розбіжностей щодо розміру пільг, які надаються конкретному пільговику, відповідно до п.11 Положення №117 виключає можливість проведення розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Колегія суддів вбачає в діях відповідача, як суб'єкта владних повноважень, на якого покладені обов'язки по виконанню Порядку № 256 та Положення № 117, порушень приписів цих нормативних документів, і позиція відповідача стосовно застосування передбачених ст.22 Закону України "Про міліцію" пільг в даному випадку не впливає на правомірність дій відповідача по неприйняттю до виконання звітів позивача форми "2-пільга" за березень, квітень, травень, червень 2011 року.
Проте колегія суддів знаходить помилковим висновок суду першої інстанції щодо неможливості застосування до спірних правовідносин такого способу захисту як стягнення з відповідача спірної суми.
Водночас, враховуючи положення ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі № 2-а-4921/11/2170 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян