ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" липня 2013 р. Справа № 809/2021/13-а
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
cудді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,
представника позивача - Іванишина Р.І.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості у сумі 2 842,62 грн.,-
03.07.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області (надалі - позивач, УПФ України в Тлумацькому районі) звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 2 842,62 грн. Позовні вимоги мотивувало тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2012 року та за січень-березень 2013 року у загальній сумі 2 672,64 грн. та штафних санкцій, нарахованих відповідачу згідно рішення УПФ України в Тлумацькому районі № 231 від 13.05.2013 року за неподання звіту про суми застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, у розмірі 170,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що відповідач в порушення вимог статтей 9, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік та за січень 2013 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті вказаних платежів у загальній сумі 2 672,64 грн. Зазначив також, що відповідачем не було подано у встановлений законом строк звіт про суми застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік. У зв'язку з наведеним, позивачем винесено рішення № 231 від 13.05.2013 року, згідно якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. Вказав при цьому, що позивачем направлено відповідачу вимоги про сплату недоїмки, які платником єдиного внеску отримано, однак залишено без реагування. У зв'язку із наведеним просив позов задовольнити повністю.
Відповідач у судовому засіданні у відповідності до вимог частини 2 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги визнав повністю.
Вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши наявні докази, суд прийшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 03.08.2006 року зареєстрований Тлумацькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (а.с.8-9) та 03.08.2006 року взятий на облік в Управлінні ПФУ в Тлумацькому районі як платник страхових внесків (а.с.10).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Судом встановлено, що з 01.01.2011 року відповідач, у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 4 вказаного Закону являється платником єдиного внеску, який обрав спрощену систему оподаткування.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до вимог частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (пункт 4).
Статтею 7 цього Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (пункт 3 частини 1).
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (частина 3).
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача (частина 4).
Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно абзацу 5 частини 1 статті 9 цього Закону, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України 08.10.2010 року за № 22-2 із змінами та доповненнями, встановлено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2013 року начальником відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж УПФ України в Тлумацькому районі Павлюк Т.Б. складено акт, в якому зафіксовано факт неподання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 звіту про застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, чим порушено вимоги пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України 08.10.2010 року за № 22-2 із змінами та доповненнями (а.с.18).
Згідно пункту 4 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції - за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі вищевказаного акту від 13.05.2013 року позивачем винесено рішення № 231 від 13.05.2013 року, згідно якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за неподання звіту про суми застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік (а.с.19).
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що рішення УПФ України у Тлуммацькому районі № 231 від 13.05.2013 року ним не оскаржувалося.
Судом також встановлено, що 31.05.2013 року відповідач, шляхом подачі звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік самостійно визначив суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягала сплаті УПФ України в Тлумацькому районі за вказаний період у розмірі 4 572,42 грн. (34,7 % від самостійно визначеної суми, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати) (а.с.21-22).
Згідно абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до вимог частини 12 статті 9 вказаного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Крім того, судом встановлено, що за період січень-березень 2013 року (календарний квартал) відповідач зобов'язаний був сплатити 1 194,03 грн. (34,7 % від самостійно визначеної суми, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати, яка з 01.01.2013 року становить 1 147,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік»))
Однак, у судовому засіданні встановлено, що у зв'язку із частковою сплатою відповідачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік та за період січень-березень 2013 року у сумі 3 093,83 грн., станом на 30.07.2013 року за останнім залишається непогашеними 2 672,62 грн. страхових внесків.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац 1 частини 4).
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац 3 частини 4 статті 25).
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини (у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги) територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки (абзац 7 частини 4 статті 25).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання вимог абзацу 1 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 вимоги про сплату недоїмки за № Ф-274 від 01.11.2012 року, за № 26-Ф від 05.04.2013 року та за № Ф 51 від 03.05.2013 року (а.с.12, 14, 16). Дані вимоги отримані відповідачем 07.11.2012 року, 18.04.2013 року та 18.05.2013 року відповідно, однак залишені без належного реагування (а.с.11, 13, 15).
У судовому засіданні відповідач у відповідності до вимог частини 2 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги визнав повністю.
Відповідно до частини 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову та прийняття його судом приймається постанова про задоволення позову.
Враховуючи те, що відповідачем, станом на 30.07.2013 року, заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2012 рік та січень-березень 2013 року у загальній сумі 2 672,64 грн. та штафних санкцій, нарахованих відповідачу згідно рішення УПФ України в Тлумацькому районі № 231 від 13.05.2013 року, у розмірі 170,00 грн. не погашено, а також те, що визнання ним позовних вимог не порушує жодних прав, свобод чи інтересів, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 136, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області 2 672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 62 коп. заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. фінансових санкцій.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 31.07.2013 року.