ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 липня 2013 року 09:40 № 826/7718/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу
За позовомСпільного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Інтербізнесконсалтинг"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби
проскасування податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 3001412280 від 05.02.2013 p. прийнятого відповідачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Відповідачем на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія Прогрес-2010», ТОВ «Геотехкомплект», ПП «Аудит Сервіс 2010», ТОВ «Комплект Айсем АГ», ТОВ «Елада Стар», ТОВ «СКС Ритм», ТОВ «Рімнус Маркет» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.
Відповідачем було направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Компанія Прогрес-2010», ТОВ «Геотехкомплект», ПП «Аудит Сервіс 2010», ТОВ «Комплект Айсем АГ», ТОВ «Елада Стар», ТОВ «СКС Ритм», ТОВ «Рімнус Маркет» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.
Листом №16/1 від від 27.12.2012 позивач повідомив, що 08.11.2012 в офісному приміщенні Спільного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтербізнесконсалтинг» слідчими слідчого управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві, спільно з Управлінням податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві та слідчим Державної податкової служби у Святошинському районі м. Києва було проведено обшук приміщення підприємства та вилучено всі без виключення електронні носії та документи за останні три роки діяльності підприємства, в тому числі відомості, які витребовуються податковим органом. До листа додали копію протоколу обшуку.
Відповідно до п.85.9 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Податковим органом проведена перевірка всупереч вимогам ст.85.9 Податкового кодексу України.
Перевіркою правомірності формування податкового кредиту за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 встановлено його завищення у сумі 1 483 836 грн.
Перевіркою встановлено, що на формування податкового кредиту мали вплив договірні взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «Компанія Прогрес 2010», ТОВ «Геотехкомплект», ПП «Аудит Сервіс 2000», ТОВ «Комплекс Айсем АГ», ТОВ «Елада Стар», ТОВ «СКС Ритм», ТОВ «Рімнус Маркет»,
Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія Прогрес - 2010», ґрунтувалися договорі про інформаційно-консультаційні послуги на ринку грошових ресурсів від 02.08.2010 № 008/10-1. За вказаним договором Позивач (Замовник) доручає, а Контрагент (Виконавець) зобов'язується виконати для нього відповідно до умов цього договору наступні роботи: надання спеціальної інформації, що знаходиться в міжнародній інформаційній системі «Рейтер», РІДС, DBC, SAXO (далі по тексту Система) про динаміку котирувань на міжнародних ринках грошових ресурсів; проведення аналітичних досліджень, формування динаміки обмінних курсів і процентних ставок, а також управління курсовими і процентними ризиками, аналітичні матеріали і прогнози; проведення семінарів для представників Замовника по питаннях ділінгових операцій на внутрішньому і міжнародних ринках.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти наданих послуг від 15.10.2010 № б/н, від 29.10.2010 № б/н, від 08.12.2010 № №б/н, від 15.12.2010 № б/н; податкові накладні від 15.10.2010 № 2151, від 29.10.2010 № 3443, від 08.11.2010 №4267, від 15.11.2010 №5539, від 22.11.2010 № 6239, від 30.11.2010 № 6486, від 08.12.2010 № 6865, від 15.12.2010 № 7097.
В той же час, в ході перевірки відповідачем використано акт Бориспільської об'єднаної податкової інспекції без дати та номеру про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Прогрес-2010» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2010 року., згідно якого наступне: невстановлені особи, використовуючи ім'я директора для прикриття незаконної діяльності створили підприємство; створення даного підприємства було направлене на здійснення протиправної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків; всі операції купівлі-продажу ТОВ «Компанія Прогрес - 2010» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодо набувача.
Взаємовідносини позивача з ТОВ «Геотехкомплект» ґрунтувалися на договорі про інформаційно-консультаційні послуги на ринку грошових ресурсів від 12.01.2011 № 12/01-23, за яким контрагент як виконавець зобов'язується виконати для позивача як замовника роботи відповідно до умов договору.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти наданих послуг від 18.04.2011 № 18.04.2011, від 29.04.2011 № б/н, від 17.05.2011 № б/н, від 31.05.2011 № б/н; податкові накладні від 18.04.2011 № 45, від 29.04.2011 № 62, від 17.05.2011 № 48, від 31.05.2011 № 99.
В той же час, в ході проведення перевірки відповідач використав акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 17.05.2012 № 1347/22-4/37192481 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Геотехкомплект» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, згідно якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Геотехкомплект» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011; встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), що підпадають під визначення ст. ст. 22, 185 Податкового кодексу України. Зазначена звірка в ході перевірки не призначалася, реальність відповідного договору не перевірялася.
Взаємовідносини позивача з ТОВ «СКС Ритм» ґрунтувалися на договорі про інформаційно-консультаційні послуги на ринку грошових ресурсів від 15.04.2011 № 123/1-31, за яким контрагент як виконавець зобов'язується виконати для позивача як замовника роботи відповідно до умов договору.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти наданих послуг від 14.07.2011 № б/н, від 29.07.2011 № б/н, від 31.08.2011 № б/н; податкові накладні від 14.07.2011 № 197, від 29.07.2011 № 435, від 31.08.2011 № 451.
В той же час податковим органом в акті перевірки зроблено посилання на акт № 1368/23-3/37448988 від 18.10.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «СКС-Ритм» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.08.2011, згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.0.12011 по 31.08.2011; ТОВ «СКС Ритм» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Взаємовідносини позивача з ПП «Аудит-Сервіс-2000» ґрунтувалися на договорі про інформаційно-консультаційні послуги на ринку грошових ресурсів від 28.10.2010 № 10/08-21, за яким контрагент як виконавець зобов'язується виконати для позивача як замовника роботи відповідно до умов договору.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти наданих послуг від 17.01.2011 № б/н, від 28.10.2011 № б/н, від 14.02.2011 № б/н, від 28.02.2011 № б/н, від 14.03.2011 № б/н, від 31.03.2011 № б/н; податкові накладні від 17.01.2011 № 17011, від 31.12.2011 № 31011, від 14.02.2011 № 14022, від 28.02.2011 № 28024, від 14.03.2011 № 9, від 31.03.2011 № 24.
В той же час, в ході перевірки відповідачем був використаний акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.10.2012 № 1717/22-20/37200984 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Аудит-Сервіс-2000» щодо питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, згідно якого встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничого майна, складських приміщень, засобів транспортування, що свідчить на думку податкового органу про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
Взаємовідносини позивача з ТОВ «Комплекс Айсем Аг» ґрунтувалися на договорі про інформаційно-консультаційні послуги на ринку грошових ресурсів від 14.03.2011 № 12/10-31, за яким контрагент як виконавець зобов'язується виконати для позивача як замовника роботи відповідно до умов договору.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти наданих послуг від 15.06.2011 № б/н, від 30.06.2011 № б/н; податкові накладні від 15.06.2011 № 1507, від 30.06.2011 № 3010.
В той же час, в ході перевірки відповідачем був використаний акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 10.08.2011 № 1073/23-6/37264194 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комплекс Айсем Аг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011 по 30.06.2011. згідно якого встановлено, що фактично у ТОВ «Комплекс Айсем Аг» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
Взаємовідносини позивача з ТОВ «Елада Стар» ґрунтувалися на договорі про інформаційно-консультаційні послуги на ринку грошових ресурсів від 15.03.2011 № 25-32/8, за яким контрагент як виконавець зобов'язується виконати для позивача як замовника роботи відповідно до умов договору.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти наданих послуг від 17.10.2011 № б/н, від 31.10.2011 № б/н, від 29.12.2011 № б/н; податкові накладні від 17.10.2011 № 56, від 31.10.2011 № 152, від 29.12.2011 № 322.
В той же час, в ході перевірки відповідачем був використаний акт ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 16.02.2011 № 156/36-23-40-37309135 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Елада Стар» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків покупцями за період червень 2011 року, згідно якого встановлено, що ТОВ «Елада Стар» має ознаки «фіктивності»,а саме : кількість працюючих - відсутні; наявність основних засобів - відсутні; службових осіб не опитано. Здійснено виїзд на місцем проживання службової особи, опитано сусідів. За результатами опитування встановлено відсутність особи та постійного місця роботи службової особи платника, що опрацьовується.
Взаємовідносини позивача з ТОВ «Рімнус Маркет» ґрунтувалися на договорі про інформаційно-консультаційні послуги на ринку грошових ресурсів від 14.12.2011 № 37/18, за яким контрагент як виконавець зобов'язується виконати для позивача як замовника роботи відповідно до умов договору.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти наданих послуг від 20.01.2012 №б/н, від 26.01.2012 № б/н, від 16.02.2012 № б/н, від 27.02.2012 № б/н, від 19.03.2012 № б/н, від 29.03.2012 № б/н, від 19.04.2012 № б/н, від 27.04.2012 № б/н; податкові накладні від 20.01.2012 № 23, від 26.01.2012 № 65, від 16.02.2012 № 99, від 27.02.2012 № 132, від 19.03.2012 № 91, від 29.03.2012 № 165, від 19.004.2012 № 120, від 27.04.2012 № 203.
В той же час, в ході перевірки відповідачем був використаний акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 17.07.2012№ 558-817/37889487 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рімнус Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за лютий та березень 2012 року. Згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Рімнус Маркет» за період лютий та березень 2012 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.01.2013 № 191/22-80/25274023, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітних періодів, в розмірі 1 483 836 грн., в тому числі по періодах :
- жовтень 2010 року - 66 496 грн.,
- листопад 2010 року - 123 790 грн.,
- грудень 2010 року - 95 936 грн..
- січень 2011 року - 58 378 грн.,
- лютий 2011 року - 112 000 грн.,
- березень 2011 року - 109 920 грн.,
- квітень 2011 року - 100 280 грн.,
- травень 2011 року - 131 960 грн.,
- червень 2011 року - 67 560 грн.,
- липень 2011 року - 62 300 грн..
- серпень 2011 року - 9 940 грн.,
- жовтень 2011 року - 27 160 грн..
- грудень 2011 року - 16 556 грн.,
- січень 2012 року - 125 430 грн.,
- лютий 2012 року - 100 240 грн.,
- березень 2012 року - 124 080 грн.,
- квітень 2012 року - 151 810 грн.
Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.
На підставі акта перевірки від 21.01.2013 № 191/22-80/25274023, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 № 0001412280, яким позивачу встановлено порушення п.198.3 ст. 193 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим визначено суму грошового зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 1 483 836 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 225 941 грн.
Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач, використовуючи надане йому податковим законодавством право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Державної податкової служби у місті Києві, за результатами розгляду якої, рішенням від 12.04.2013 №3383/10/12-1-03, скарга була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 № 0001412280 частково скасоване, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5,00 грн., а в іншій частині залишено без змін.
Позивач звернуся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України на податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.02.013 р. № 0001412280, за результатами розгляду якої, скарга була залишена без задоволення, а рішення - без змін.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу не опитувались, а висновки про нікчемність правочинів, сформовані відповідачем є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, приймаються судом критично та до уваги не приймаються.
На момент вчинення правочинів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.
Згідно положень інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.
Пунктом 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні визначено, що державним податковим інспекціям, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав,а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Також, статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.
Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).
Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).
Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).
Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені правочинами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами (зокрема, податковими накладними), отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.
Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елада Стар» від 16.02.2011 №156/3-23-40-37309135, ТОВ «Геотехкомплект» від 17.05.2011 № 1347/22-4/37192481, ПП «Аудит-Сервіс-2000» від 22.10.2012 № 1717/22-20/372009984, ТОВ «Рімнус Маркет» від 17.07.2012 № 558/22-817/37889487, використаних під час перевірки позивача виходячи з наступного.
Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами було складено акти, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.
Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".
В актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елада Стар» від 16.02.2011 №156/3-23-40-37309135, ТОВ «Геотехкомплект» від 17.05.2011 № 1347/22-4/37192481, ПП «Аудит-Сервіс-2000» від 22.10.2012 № 1717/22-20/372009984, ТОВ «Рімнус Маркет» від 17.07.2012 № 558/22-817/37889487, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.
Відповідно до вимог п.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані на підставі актів ТОВ «Елада Стар» від 16.02.2011 №156/3-23-40-37309135, ТОВ «Геотехкомплект» від 17.05.2011 № 1347/22-4/37192481, ПП «Аудит-Сервіс-2000» від 22.10.2012 № 1717/22-20/372009984, ТОВ «Рімнус Маркет» від 17.07.2012 № 558/22-817/37889487, є безпідставними.
Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 10.08.2011 № 1073/23-6/37264194 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комплекс Айсем Аг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011 по 30.06.2011, Бориспільської об'єднаної податкової інспекції без номеру та дати акта про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Прогрес-2010» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період вересень-грудень 2010р., оскільки інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.
Посилання відповідача на акт від 18.10.2011 № 1368/23-3/37448988 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «СКС-Ритм» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.08.2011, не береться судом до уваги, оскільки викладена інформація податковим органом не підтверджена жодними доказами.
В той же час, суд звертає увагу, що судом скеровано запит до Управління податкової міліції Державної податкової служби у м.Києві щодо вирішення суперечностей між офіційними повідомленнями щодо первинних документів. Листом від 05.07.2013 вих. № 556/9/07-048 Державна податкова служба у м. Києві повідомила, що в ході проведення слідчих дій, 08.11.2012 проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 4/26, в результаті чого вилучено бухгалтерські документи, які 09.11.2012 передані до Управління податкової міліції Державної податкової служби у м. Києві для проведення їх огляду. В результаті огляду документів, супровідним листом №222/7/07-0415 від 22.01.2013 оглянуті матеріали передані слідчому слідчого відділу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС та приєднані до кримінального провадження, що спростовує позицію податкового органу.
За таких підстав суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що при дотриманні порядку проведення перевірки податковим органом він міг би надати необхідні докази реальності угод з контрагентами. Результати досліджень ринків зберігаються на вилучених у нього комп'ютерах та не можуть бути надані суду з причин створених відповідачем. У той же час під час перевірки ці доводи не перевірялись, документи у правоохоронних органі не витребовувалась.
Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено про наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.
Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, належним чином не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Спільного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Інтербізнесконсалтінг" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 3001412280 від 05 лютого 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість CTOB 3 II "Інтербізнесконсалтінг" (код ЄРДПОУ 25274023) у сумі 1 483 836 грн. та штрафні санкції в розмірі 225 941 грн.
Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Спільного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Інтербізнесконсалтінг" за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій