Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
18 липня 2013 р. № 820/3154/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,
за участю представників сторін: позивач - Межирицький А.О., відповідач - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК ТЕХНІКА" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК ТЕХНІКА", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013р. № 0000542201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 228636 грн. (в тому числі 152424 грн. - основний борг, 76212 грн. - штрафні санкції) та від 25.03.2013р. № 0000552201 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 456995,5 грн. (в тому числі 324431 грн. - основний борг, 132564,5 грн. - штрафні санкції). В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, висновки податкового органу про заниження позивачем у перевіряємий період суми податку на прибуток, внаслідок відсутності під час перевірки первинних документів, які підтверджують виготовлення або отримання у 4 кварталі 2011 року та 1-3 кварталах 2012 року від постачальників товарів (продукції), яка в послідуючому була реалізована іншим суб'єктам господарювання є неправомірними, оскільки дані висновки були зроблені з посиланням виключено на дані балансових рахунків підприємства. В свою чергу, оскільки у позивача мається в наявності усі необхідні первинні документи, які засвідчують факт придбання товарів (продукції) та їх послідуючу реалізацію, то висновки податкового органу про те, що дані товару мають бути оприбутковані на балансі підприємстві як безоплатно отримані, та їх вартість відповідно включена до складу доходу, є помилковими. Крім того, висновки перевіряючих відносно заниження позивачем суми податку на додану вартість, внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум по господарським операціям із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехніка", через той факт, що даним підприємством не декларувались податкові зобов'язання по взаємовідносинам із позивачем, є також помилковими, оскільки господарські операції між сторонами носили реальний характер, сторони були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та як наслідок, позивач мав встановлене законом право на формування на їх підставі складу податкового кредиту.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, слугував встановлений під час перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, зокрема, за наслідками перевірки відображених позивачем показників з податку на прибуток підприємств було встановлено, що на підприємстві відсутні документи, які підтверджують виготовлення або отримання у відповідних періодах від постачальників за компенсацію товарів у загальному розмірі 1 520 355 грн. Оскільки позивач,в порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не включив дану суму до складу доходу підприємства, що як наслідок призвело до заниження суми податку на прибуток. Також, згідно з проведеним аналізом даних поданої податкової звітності з податку на додану вартість за липень та серпень 2011 року встановлено, що позивач у вказаний період мав господарські відносини із ТОВ "Укртехніка", у т.ч., у липні 2011 року на суму 27 474,35 грн. (ПДВ 5 494,87 грн.), у серпні 2011 року на суму 734 644,21 грн. (ПДВ 146 928,84 грн.). В свою чергу, відповідно до АС "Система співставленім податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" було встановлено, що ТОВ "Укртехніка" не було задекларовано податкові зобов'язання по вищезазначених господарським відносинам із позивачем. Вказує, що відсутність з боку ТОВ "Укртехніка" факту декларування господарських зобов'язань вказує про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій, що в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача права на формування на їх підставі складу податкового кредиту.
У судовому засіданні 18.07.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання призначене на 18.07.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи або розгляду справи без його участі не звертався.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ТОВ "ІВК ТЕХНІКА" пройшло передбачену законом державну реєстрацію, перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів у ДПІ у Київському районі міста Харкова.
У період з 21.01.2013 року по 01.03.2013 року співробітниками ДПІ у Київському районі м.Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ІВК ТЕХНІКА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, за наслідками якої складено Акт №932/22.1-07/14062944 від 11.03.2013 року.
Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, серед іншого:
- пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.153.1.4 п.153.1 ст.153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 326 858 грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 59 302 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 87 047 грн. за 2 квартал 2012 року в сумі 159 362 грн. за З квартал 2012 року в сумі 21 147 грн.
- п.198.1, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 174 115 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 5495 грн., за серпень 2011 року на суму 15 203 грн., за вересень 2011 року на 131 826 грн., за вересень 2012 року на 21591 грн.
На підставі вищезазначеного акту, 25.03.2013 року ДПІ у Київському районі м.Харкова були прийняті повідкові повідомлення-рішення:
- № 0000542201, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 261 173 грн., у т.ч. за основним платежем 174115 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 87058 грн.;
- № 0000552201 , яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 460636 грн., у т.ч. за основним платежем 326858 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 133778 грн.
Позивач, частково не погоджуючись із прийнятими податковим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.
Враховуючи, що предметом оскарження в даній справі є правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень за декілька правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості винесення податкового повідомлення-рішення окремо по кожному із них.
Перевіряючи правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 456995,5 грн. (в т.ч. 324431 грн. - основний борг, 132564,5 грн. - штрафні санкції) на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000552201 від 25.03.2013р., суд дійшов висновку про наступне.
Як було встановлено під час розгляду, фактичною підставою для нарахування позивачу спірної суми грошового зобов'язання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про те, що оскільки на підприємстві відсутні документи, які підтверджують виготовлення або отримання у відповідних періодах від постачальників за компенсацію товарів у загальному розмірі 1520355 грн., то дані товари мають бути оприбутковані на балансі підприємства, як безоплатно отримані, а їх вартість включена до складу доходу підприємництва. В зв'язку з чим, позивачем в порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України було занижено суму податку на прибуток.
Перевіряючи правомірність даних висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідком обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, та не оскаржується сторонами, ТОВ "ІВК ТЕХНІКА" у перевіряємий період проводив господарську діяльність з приводу реалізації продукції наступним покупцям:
1. ТОВ "Мултістар" (Молдова) згідно ВМД (акту, CMR) № 131088 від 26.10.2011 року реалізовано товар на загальну суму 189377,88 грн., а саме: Мішкозашивочна, полуавтоматична машина (GK9-018-3 шт, для зашивання мішків після наповнення, код 8452290000); Пакувальні пристрої для закріплення кінців пакувальної ПЕТФ стрічки (код 8309909000); Пакувальні пристрої для закріплення кінців пакувальної ПЕТФ стрічки (код 8308900000); Пакувальне обладнання (код 8422400090); Стрічка поліпропіленова для пакування не декоративна(без малюнків та візерунків), у бобінах(код 3920207900).
2. ЗАО "Тиротекс" (Молдова):
- згідно ВМД (акту, CMR) № 132594 від 29.11.2011 року реалізовано товар на загальну суму 68455,75 грн., а саме: Самосклеювальна, пакувальна БОПП стрічка, яка складається з плівки, виробленої з біаксиально орієнтованого полі пропилена (БОПП),з клейким покриттям на основі акрилового полімеру у рулонах: завширшки 48мм, довжиною 174м, у рулонах (код 3919106900);
- згідно ВМД (акту, CMR) № 405869 від 29.02.2012 року реалізовано товар на загальну суму 69407,62 грн., а саме: Самосклеювальна, пакувальна БОПП стрічка, яка складається 3 плівки, виробленої з біаксиально орієнтованою полі пропилена (БОПП), з клейким покриттям на основі акрилового полімеру у рулонах: завширшки 48мм, довжиною 174м ,у рулонах завтовшки (код 3919106900);
- згідно ВМД (акту, CMR) № 421463 від 30.05.2012 року реалізовано товар на загальну суму 66034,04 грн., а саме: Самосклеювальна, пакувальна БОПП стрічка, яка складається 3 плівки, виробленої з біаксиально орієнтованою полі пропилена (БОПП), з клейким покриттям на основі акрилового полімеру у рулонах: завширшки 48мм, довжиною 174м, у рулонах завтовшки (код 3919106900);
- згідно ВМД (акту, CMR) № 122987 від 18.07.2012 року реалізовано товар на загальну суму 70300,43 грн., а саме: Самосклеювальна, пакувальна БОПП стрічка, яка складається з плівки, виробленої з біаксиально орієнтованого полі пропилена (БОПП),з клейким покриттям на основі акрилового полімеру у рулонах: завширшки 48мм, довжиною 174м, у рулонах (код 3919106900) та Стрічка поліпропіленова для пакування не декоративна(без малюнків та візерунків), у бобінах (код 3920207900).
3. ООО "БелПак" (Російська Федерація):
- згідно ВМД (акту, CMR) № 400170 від 20.01.2012 року реалізовано товар на загальну суму 345101,83 грн., а саме: Пластифікована, гнучка, не пориста, не укріплена і не ламінована стретч - плівка з полімерів полівінілхлориду для пакування харчових продуктів (код 3920431000);
- згідно ВМД (акту, CMR) № 122384 від 19.06.2012 року реалізовано товар на загальну суму 378318,91 грн., а саме: Пластифікована, гнучка, не пориста, не укріплена і не ламінована стретч - плівка з полімерів полівінілхлориду для пакування харчових продуктів (код 3920431000);
- згідно ВМД (акту, CMR) № 122566 від 27.06.2012 року реалізовано товар на загальну суму 314509,99 грн., а саме: Пластифікована, гнучка, не пориста, не укріплена і не ламінована стретч - плівка з полімерів полівінілхлориду для пакування харчових продуктів (код 3920431000).
4. ООО "БМБ" (Республіка Грузія) згідно ВМД (акту, CMR) № 606048 від 11.07.2012 року реалізовано товар на загальну суму 18847,49 грн., а саме: Електричні пристрої для зварювання пластмас (пластикової плівки) опором: Настільний зварювач РР8- 300С-1шт. (код 8515809100); Однокамерна вакуумна пакувальна машина ТЕКОVАС 500/2А зі швидкістю відкачки повітря 5л/с - 1 непродуктивністю 25 пакунків за годину; Вакуумна пакувальна машина для пакування харчових продуктів, медикаментів, хімічних речовин у пакети (код 8422400090); Машина для маркування упаковок-прес для друку номерів ОУ-6В- 1шт., призначен для маркування пакування з основою, встановленою на робочому столі (код 8472907000).
Суд зауважує, що податковим органом як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду не ставилась під сумнів реальність вищезазначених господарських операцій.
Спірним в даному випадку є той факт, що в зв'язку з відсутністю у позивача первинних документів, які підтверджують факт виготовлення або отримання у відповідних періодах від постачальників за компенсацію вищевказаних товарів (продукції) у відповідні періоди, вони мають бути оприбутковані на баланс підприємства, як безоплатно отримані, та їх вартість у розмірі 1 520 355 грн. має бути включена до складу доходу підприємства згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України.
Перевіряючи правомірність даних висновків податкового органу, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що у відповідності з вимогами п.п. 14.1.56. п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до п.п. 135.1, 135.2 1 ст. 135 ПК України зазначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п.п. 14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що безоплатно надані товари - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.
Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Суд зазначає, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що з метою визначення достовірних даних про об'єкти оподаткування, юридичні та фізичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність, подавати до державних органів відповідні документи і відомості.
Недотримання вимог податкових законів, а саме: не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.
Крім того, згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового Кодексу України передбачено застосування штрафної санкції з незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістри бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків т зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом
Як було встановлено під час проведеної перевірки, станом на дату реалізації на балансових рахунках ТОВ "ІВК ТЕХНІКА" (20 "Запаси", 22 "Малоцінні швидкозношувані предмети", 28 "Товари") вищезазначені товари (продукція) не обліковувались.
Враховуючи наведене та беручі до уваги, що позивачем у перевіряємий період не було дотримано вимог діючого законодавства з приводу забезпечення належного оприбуткування факту виготовлення або отримання у відповідних періодах від постачальників за компенсацію товару (продукції), який був в послідуючому реалізований іншим суб'єктам господарювання, суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження податкового органу про те, що вказаний товар повинен бути оприбуткований на балансі підприємства, як безоплатно отриманий, та його вартість у розмірі 1 520 355 грн. має бути включена до складу доходу підприємства згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України.
Посилання позивача в обґрунтування своєї правової позиції по справі на той факт, що реалізований підприємством у перевіряємий період на адресу контрагентів - ТОВ "Мултістар" (Молдова), ЗАО "Тиротекс" (Молдова), ООО "БелПак" (Російська Федерація), ООО "БМБ" товар, було придбано та виготовлено за плату, суд оцінює критично, виходячи з наступного.
Так, позивачем в якості підтвердження факту придбання у перевіряємий період товару було надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: ВМД, накладних, видаткових та податкових накладних, накладних на повернення з переробки, актів здачі-приймання виконаних робіт, рахунків-фактур, довіреностей та виписок по особовому рахунку у банку.
В свою чергу, суд зазначає, що із змісту вищенаведених документів неможливо чітко визначити, що саме вказаний у них товар був в послідуючому реалізований ТОВ "Мултістар" (Молдова), ЗАО "Тиротекс" (Молдова), ООО "БелПак" (Російська Федерація), ООО "БМБ".
Крім того, суд зауважує, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів з приводу відсутності на балансових рахунках підприємства (20 "Запаси", 22 "Малоцінні швидкозношувані предмети", 28 "Товари") на дату реалізації на вищезазначених товарів (продукція).
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідно до акту перевірки, на підприємстві на час проведення податковим органом перевірки платника податків були відсутні документи, які підтверджують виготовлення або отримання у відповідних періодах від постачальників за компенсацію вищевказаних товарів (продукції) у відповідні періоди на суму 1 520 355 грн.
Суд зауважує, що відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно із п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Враховуючи наведене, суд зауважує, що позивач, у випадку незгоди із встановленими під час перевірки висновками податкового органу про відсутність первинних документів, які підтверджують виготовлення або отримання у відповідних періодах від постачальників за компенсацію вищевказаних товарів (продукції) у відповідні періоди на суму 1 520 355 грн., мав право у встановленому законодавством порядку надати дані документи до податкового органу.
В свою чергу, позивач, отримавши висновки перевірки, не звернувся до податкового органу із відповідними запереченнями на акт перевірки та не надав первинні документи бухгалтерського обліку, про факт відсутності яких було зазначено в Акті.
Натомість, копії відповідних первинних документів були надані позивачем вже під час судового розгляду справи.
Враховуючи наведене та беручі до уваги добуті по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем суми податку на прибуток внаслідок не оприбуткування у спірний період на балансі підприємства товарів у загальному розмірі 1520355 грн., що були безоплатно отримані.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про правомірність встановлених за результатами перевірки порушень позивачем вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України, та як наслідок законності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 456995,5 грн. (в т.ч. 324431 грн. - основний борг, 132564,5 грн. - штрафні санкції) на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000552201 від 25.03.2013р.
В зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.
Перевіряючи правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі228636 грн. (в тому числі 152424 грн. - основний борг, 76212 грн. - штрафні санкції) на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000542201 від 25.03.2013р., суд дійшов висновку про наступне.
Як було встановлено під час розгляду, фактичною підставою для нарахування позивачу спірної суми грошового зобов'язання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про те, що згідно з проведеним аналізом даних поданої податкової звітності з податку на додану вартість за липень та серпень 2011 року встановлено, що позивач у вказаний період мав господарські відносини із ТОВ "Укртехніка", у т.ч., у липні 2011 року на суму 27 474,35 грн. (ПДВ 5 494,87 грн.), у серпні 2011 року на суму 734 644,21 грн. (ПДВ 146 928,84 грн.). В свою чергу, відповідно до АС "Система співставленім податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" було встановлено, що ТОВ "Укртехніка" не було задекларовано податкові зобов'язання по вищезазначених господарським відносинам із позивачем. Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що відсутність з боку ТОВ "Укртехніка" факту декларування господарських зобов'язань вказує про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій, свідчить про відсутність у позивача права на формування на їх підставі складу податкового кредиту.
Перевіряючи правомірність даних висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідком обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Суд зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").
Так, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ІВК ТЕХНІКА" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Укртехніка".
Так, між ТОВ "ІВК ТЕХНІКА" (Замовник) та ТОВ "УкрТехніка" (Виконавець) було укладено договір на надання послуг № 45/1Р від 20.05.2011р., згідно умов якого Виконавець виконував роботи з виготовлення металевої скріпи з матеріалів Замовника. Кількість сталевої стрічки, з якої виконувались роботи, норми витрат сировини, вартість сировини та вартість робіт узгоджувались сторонами в специфікаціях.
На виконання вищезазначеного договору, між сторонами були погоджені відповідні специфікації: №8 від 01.07.2011р.; №9 від 01.07.2011р.; №10 від 01.07.2011р.; №11 від 01.07.2011р.; №12 від 04.07.2011р.; №13 від 04.07.2011р.; №14 від 04.07.2011р.; №15 від 04.07.2011р.; №16від05.С7.2011р.; №17 від 05.07.2011р.; №18 від 05.07.2011р.; №19 від 05.07.2011р.; №20 від 06.07.2011р.; №21 від 06.07.2011р.; №22 від 06.07.2011р.; №23 від 06.07.2011р.; №24 від 07.07.2011р.; №25 від 07.07.2011р.; №26 від 07.07.2011р.; №27 від 08.07.2011р.; №28 від 08.07.2011р.; № 29 від 08.07.2011р.; №30 від 08.07.2011р.; №31 від 11.07.2011р.; №32 від 11.07.2011р.; №33 від 11.07.2011р.; № 34 від 11.07.2011р<; №35 від 11.07.2011р. та акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №12 від 01.07.2011р. на суму 131,71грн. №13 від 01.07.2011р. на суму 246596 грн. № 14 від 01.07.2011р. на суму 288,12 грн. № 15 від 01.07.2011р. на суму 164,64 грн. № 17 від 04.07.2011р. на суму 757,34 грн. № 18 від 04.07.2011р. на суму 905,52 грн., № 19 від 04.07.2011р. на суму 642,10 грн. № 20 від 04.07.2011р. на суму 740,88 грн. № 21 від 05.07.2011р. на суму 378,67 грн. № 22 від 05.07.2011р. на суму 148,18 грн. № 23 від 05.07.2011р. на суму 411,6 грн. № 24 від 05.07.2011р. на суму 164,64 грн. № 25 від 06.07.2011р. на суму 477,46 грн., № 26 від 06.07.2011р. на суму 333,4 грн. № 27 від 06.07.2011р. на суму 411,60 грн. № 28 від 06.07.2011р. на суму 226,38 грн. № 29 від 07.07.2011р. на суму 329,28 грн. № 30 від 07.07.2011р. на суму 568,01 грн. № 31 від 07.07.2011р. на суму 699,72 грн. № 32 від 08.07.2011р. на суму 526,85 грн. № 33 від 08.07.2011р. на суму 419,83 грн. № 34 від 08.07.2011р. на суму 452,76 грн. № 35 від 08,07.2011р. на суму 49,39 грн. № 36 від 11.07.2011р. на суму 428,06 грн. № 37 від 11.07.2011р. на суму 271,66 грн. № 38 від 11.07.2011 р. на суму 61,74 грн. № 39 від 12.07.2011р. на суму 378,67 грн. № 40 від 12.07.2011р. на суму 321,05 грн.
Розрахунки за придбаний товар були проведені у безготівковій формі в загальному розмірі, про що свідчить надані позивачем копії виписок по особовому рахунку у банку.
ТОВ "УкрТехніка" було виписано на адресу позивача податкові накладні: № 2 від 02.07.2011р. на суму 831,43 грн., в т.ч. ПДВ - 138,57 грн.; № 3 від 04.07.2011 р. на суму 3045,"84 грн.5 в т.ч. ПДВ - 507,64 грн.; № 4 від 05.07.2011р. на суму 1103,09 грн, в т.ч. ПДВ - 183,85 грн.; № 6 від 06.07.2011р. на суму 1448,84 грн., в т.ч. ПДВ - 241,48 грн.; № 7 від 07.07.2011р. на суму 1597,01 грн., в т.ч. ПДВ - 266,17 грн.; № 8 від 08.07.2011р. на суму 1448,83 грн., в т.ч. ПДВ - 241,47 грн.; № 9 від 11.07.2011р. на суму 761,46 грн., в т.ч. ПДВ - 126,91 грн.; № 10 від 12.07.2011р. на суму 699,72 грн., в т.ч. ПДВ - 116,62 грн.
Крім того, як пояснив під час розгляду справи представник позивача, в липні, серпні 2011р. між ТОВ фірма "ІВК Техніка" та ТОВ "Укртехніка" були укладені договори поставки ТМЦ. Договори укладались шляхом підписання сторонами видаткових накладних.
Так, між підприємствами були складені наступні видаткові накладні: № 79 від 05.07.2011р. на суму 72,96грн.; № 80 від 14.07.2011р. на суму 7680 грн.; № 82 від 15.07.201 Ір.-на суму 1800 грн.; № 83 від 18.07.2011 р. на суму 12480 грн.; № 86 від 05.08.2011р. на суму 243170,40 грн.; № 88 від 08.08.2011р. на суму 353521,80 грн.; № 90 від 11.08.2011р. на суму 12060 грн.; № 93 від 17.08.2011р. на суму 1800 грн.; № 97 від 26.08,2011 р. на суму 269341,5 грн.; № 99 від 31.08.2011р. на суму 1679,35 грн.;
Розрахунки за придбаний товар були проведені у безготівковій формі в загальному розмірі, про що свідчить надані позивачем копії виписок по особовому рахунку у банку.
ТОВ "УкрТехніка" було виписано на адресу позивача податкові накладні: № 5 від 05.07.2011р. на суму 72,96 грн., в т.ч. ПДВ - 12,16 грн.; № 12 від 14.07.2011р. на суму 7680 грн., в т.ч. ПДВ - 1280 грн.; № 13 від 15.07.2011р. на суму 1800 грн., в т.ч. ПДВ - 300 грн.; № 14 від 18.07.2011р. на суму 12480 грн., в т.ч. ПДВ - 2080 грн.; № 2 від 05.08.2011р. на суму 243170,4 грн., в т.ч. ПДВ - 40528,4 грн.; № 4 від 08.08.2011р. на суму 353521,8 грн., в т.ч. ПДВ - 58920,3 грн.; № 8 від 11.08.2011р. на суму 12060 грн., в т.ч. ПДВ - 2010 грн.; № 12 від 17.08.2011р. на суму 1800 грн., в т.ч. ПДВ - 300 грн.; № 17 від 26.08.2011р. на суму 269341,5 грн., в т.ч. ПДВ - 44890,25 грн.; № 19 від 31.08.2011р. на суму 1679,35 грн., в т.ч. ПДВ - 279,89 грн.
Перевіряючи реальність вищезазначених господарських операцій, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ "УкрТехніка".
Посилання позивача на ту обставину, що перевезення товару не здійснювалось, оскільки виробничі та складські приміщення підприємств знаходяться за однією адресою - м. Харків, пров. Райрадівський, 1, суд оцінює критично, оскільки відповідно до договору № 45/1Р від 20.05.2011р. визначено, що передача Замовником матеріалів здійснюється на складі Виконавця за адресою: м. Харків, вул. Лозовська, 5.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до умов договору № 45/1Р від 20.05.2011р. (п.2.1) передача Замовником матеріалів оформлюється накладною по залоговій вартості.
В свою чергу, позивачем під час розгляду справи вищевказані документи надано не було, як і не надано доказів наявності на підприємстві відповідної сировини, яка була в послідуючому передана Виконавцю.
Також, відповідно до умов вищезазначеного договору (п. 2.4, п. 3.2) Замовник забезпечує своєчасну оплату виконаних робіт відповідно до умов даного Договору. Оплата проводиться Замовником у безготівковому порядку впродовж 30 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.
В свою чергу, як вказує сам позивач, оплата вартості придбаного товару та отриманих послуг було проведено відповідно від 19.07.2011р. на суму 12480 грн.; від 20.07.2011р. на суму 7680 грн.; від 29.08.2011р. на суму 378815,57 грн.; від 01.09.2011р. на суму 33000 грн.; від 06.09.2011р. на суму 113618,4 грн.; від 30.09.2011р. на суму 3479,35 грн.; від 04.10.2011р. на суму 48102,53 грн.; від 06.10.2011р. на суму 120000 грн.; від 11.10.2011р. на суму 85000 грн.; від 13.10.2011р. на суму 16341,5 грн.; від 17.10.2011р. на суму 20000 грн.; від 19.10.2011р. на суму 35521,8 грн.; від 20.10.2011р. на суму 100000 грн.; від 04.11.2011р. на суму 104000 грн.; від 07.11.2011р. на суму 40000 грн.; від 17.11.2011р. на суму 31000 грн., тобто, з порушенням умов договору.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладених вбачається, що товар було отримано Покупцем саме по довіреності, без зазначення прізвища, ім'я та по-батькові особи, якою даний товар було отримано.
Також матеріали справи не містять докази щодо навантаження та розвантаження товару, журнали обліку, прибуткові книги та інші супровідні документи, що виступають в якості доказів оприбуткування товару на складі покупця.
Згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.
Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.
Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.
Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.
Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме.
Інших документів на підтвердження реальності здійснених ТОВ "УкрТехніка" господарських операцій, позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальності господарської операції, а з наданих позивачем документів її реальність визначити не можливо.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути уваги, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів використання придбаних у перевіряємий період товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.
Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.
Також, як було встановлено під час проведеної перевірки, відповідно до АС "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" було встановлено, що ТОВ "Укртехніка" не було задекларовано податкові зобов'язання по вищезазначених господарським відносинам із позивачем.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд зауважує, що доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України в постанові Пленуму № 15 від 08.10.2004 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів", за змістом якої ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.
Суб'єкт господарювання, який за результатами вчинення господарської операції не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив відповідні суми до бюджету, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх меті інтересам держави і суспільства; прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.
Встановлення факту недійсності, у тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Укртехніка", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.
З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Укртехніка" господарських відносин, та як наслідок безпідставне формування на їх підставі складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентом - ТОВ "Укртехніка", та як наслідок обґрунтованості збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 228636 грн. (в тому числі 152424 грн. - основний борг, 76212 грн. - штрафні санкції) на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000542201 від 25.03.2013р.
В зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства.
Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів щодо відсутності виявлених під час перевірки порушень вимог діючого законодавства.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ІВК ТЕХНІКА" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 23.07.2013 року.
Суддя Горшкова О.О.