24 липня 2013 р.Справа № 2-а-4724/11/2170
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області до відділу державної виконавчої служби Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2011 року управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області звернулось з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Каланчацького районного управління юстиції протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, відкритого на виконання вимоги УПФУ № Ф-160 від 10.11.2010 р. щодо стягнення з ПП ОСОБА_1 недоїмки по сплаті страхових внесків, позивачем встановлено бездіяльність державного виконавця Залевської Т.О., а саме - державним виконавцем не було здійснено перевірку майнового стану боржника за фактичним місцем проживання.
Вказану вимогу було передано на виконання 25.11.2010, а виконавче провадження відкрито лише 01.12.2010 р. за № 22949985 та надано ПП ОСОБА_1 строк для самостійного виконання вимоги до 08.12.2010 р. і попереджено, що у випадку невиконання вимоги про сплату боргу в наданий строк рішення буде виконуватись у примусовому порядку, при цьому буде стягнуто з боржника судовий збір та витрати на проведення виконавчих дій.
Державним виконавцем ВДВС порушено строки здійснення виконавчого провадження по вимозі № Ф-160 від 10.11.2010 р., оскільки перевищено шестимісячний строк проведення виконавчих дій.
Станом на 08.09.11 інших заходів щодо примусового стягнення боргу на користь УПФУ не здійснювалося.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області щодо невжиття заходів примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі № Ф-160 від 10.11.2010 р.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду ВДВС подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на вересень 2011 р. на виконанні ВДВС Каланчацького РУЮ перебуває вимога УПФУ від 10.11.2010 р. № Ф-160 щодо стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 недоїмки зі сплати страхових внесків у сумі 572,64 грн., яка направлена відповідачу на примусове виконання 25.11.2010 р. Виконавче провадження відкрито 01.12.2010 р. за № 22949985 та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання постанови до 08.12.2010 р.
25.03.2011 р. державним виконавцем направлено запити про наявність зареєстрованого за боржником майна та відкритих рахунків до Каланчацького БТІ, МВ РЕР смт. Каланчак при ВДАІ УМВС України Херсонської області, Держтехнагляду по Каланчацькому району, відділу Держкомзему Каланчацького району та до банківських установ.
Згідно наданих відповідей на вищевказані запити встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: житловий будинок в АДРЕСА_1, транспортні засоби, а саме: причіп ПФ 01, держ. № НОМЕР_1, сільськогосподарська техніка, земельні ділянки, відкриті рахунки (вклади) за боржником не зареєстровані, боржник не перебуває на обліку як пенсіонер.
30.03.2011 р. державним виконавцем було винесено постанову про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження про стягнення із ПП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на користь УПФУ.
15.09.2011 р. Залевською Т.О. було здійснено вихід за місцем проживання боржника, а саме: АДРЕСА_2 з метою перевірки майнового стану та встановлено, що боржник не допускає до перевірки майного стану.
26.10.2011 р. державним виконавцем було направлено подання до суду про винесення ухвали щодо примусового проникнення до житла боржника із залученням працівників міліції.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем порушено строки здійснення виконавчих дій, визначені ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", та не вжито заходи примусового виконання вимоги, які передбачені ст. 4 зазначеним Законом.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про виконавче провадження".
За змістом ст. 1 Закону "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
На підставі ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом
Згідно ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження по виконанню вимоги управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № Ф-160 від 10.11.2010 р. було відкрито 01.12.2010 р. Боржником у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання - до 08.12.2010 р., виконавчий документ не виконано.
25.03.2011 р. державним виконавцем з метою встановлення майна боржника та відкритих рахунків зроблено запити до Каланчацького БТІ, МВ РЕР смт. Каланчак при ВДАІ УМВС України Херсонської області, УПФУ, Держтехнагляду по Каланчацькому району, відділу Держкомзему Каланчацького району та до банківських установ, на які отримано відповіді, згідно яких, за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: житловий будинок в АДРЕСА_1, транспортні засоби, а саме: причіп ПФ 01, держ. № НОМЕР_1, сільськогосподарська техніка, земельні ділянки, відкриті рахунки (вклади) за боржником не зареєстровані, боржник не перебуває на обліку як пенсіонер.
Після отриманих відповідей державним виконавцем протягом 6 місяців не вчинялося будь-яких заходів примусового виконання рішення, визначених ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
30.03.2011 р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження про стягнення із приватного підприємця ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків на користь УПФУ.
Як вбачається із матеріалів справи, 15.09.2011 р. державним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання боржника з метою перевірки майнового стану боржника за зведеним виконавчим провадженням, проте за відсутності боржника перевірити майновий стан ПП ОСОБА_1 не було можливості.
26.10.2011 р. державним виконавцем було направлено подання до суду про винесення ухвали щодо примусового проникнення до житла боржника із залученням працівників міліції.
Отже доводи позивача про бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі № Ф-160 від 10.11.2010 р. є обгрунтованими оскільки державним виконавцем порушено строки здійснення виконавчих дій, визначені ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", та не вжито заходи примусового виконання вимоги, які передбачені ст. 4 зазначеним Законом.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у справі № 2-а-4724/11/2170 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян