Іменем України
25 липня 2013 р. Справа №801/6072/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представників позивача- Півень Л. В. довіреність № б/н від 02.01.13, Єфремов І.Є. довіреність № б/н від 02.01.13, адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газконтиненталь"
до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0000062200/834/22-15,
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газконтиненталь" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 №0000062200/834/22-15.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
На підставі наказу ДПІ у Ленінському районі від 04.04.2013 №111 та повідомлення від 04.04.2013 №25/22-00, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Газконтиненталь" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "ПЕК"Современник" за серпень 2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складений акт від 18.04.2013 №114/22-00/31913283, в якому зафіксоване порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газконтиненталь":
- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за серпень 2012 року в сумі 121414,20 грн..
По результатам акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення:
-від 28.05.2013 №0000062200/834/22-15 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 151767,75 грн., у тому числі за основним платежем 121414,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 30353,55 грн..
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).
Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.
Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Ленінською районною державною адміністрацією 25.03.2002 проведено державну реєстрацію юридичної особи- Товариства з обмеженою відповідальністю "Газконтиненталь".
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 98241, Ар Крим, Ленінський район, с. Горностаївка, вул. Леніна, буд. 7.
Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:
06.20 Добування природного газу (основний),
09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу,
46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами,
47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах,
49.50 Трубопровідний транспорт,
71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газконтиненталь" мало господарським стосунки з ПП "ПЕК"Современник".
Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи ПП "ПЕК"Современник" не перебуває у процесі припинення. Тобто сторони мали належний обсяг цивільної право та дієздатності.
Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).
Відповідно до статі 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Таким чином договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.
Судом встановлено, що між приватним підприємством "ПЕК"Современник" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газконтиненталь" (покупець) укладений договір поставки від 16.01.2012 №Д2-У.
Згідно даного договору, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати нафтопродукти і своєчасно оплачувати у відповідності з умовами цього договору. Якість поставленого нафтопродукту повинно відповідати технічним умовам і державним стандартам, чинним на території України і підтверджується паспортом (сертифікатом) якості, заводу виробника. Кількість кожної партії товару визначається угодою сторін і вказується у видаткових накладних. Ціна за одиницю товару і ціна кожної партії товару, що поставляється вказується у виставлених рахунках і видаткових накладних.
Тобто договір укладений у відповідності до вимог законодавства.
На виконання умов вказаного договору сторонами підписані видаткові накладні:
- від 01.08.2012 №57623 на загальну суму 78860,00 грн., у тому числі ПДВ- 13143,33 грн. (товар дизельне паливо);
- від 09.08.2012 №57941 на загальну суму 151989,00 грн., у тому числі ПДВ- 25331,50 грн. (товар- дизельне паливо);
- від 16.08.2013 №58318 на загальну суму 138643,75 грн., у тому числі ПДВ- 23107,29 грн. (товар- дизельне паливо);
- від 22.08.2012 №58379 на загальну суму 77336,00 грн., у тому числі ПДВ-12889,33 грн. (товар- дизельне паливо);
- від 27.08.2012 №58380 на загальну суму 140036,00 грн., у тому числі ПДВ - 23339,33 грн. (товар- дизельне паливо);
- від 28.08.2012 №58396 на загальну суму 141620,50 грн., у тому числі ПДВ-23603,42 грн. (товар- дизельне паливо);
На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.
На підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність - замовника.
Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.
Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/reestr) дата початку дії свідоцтва ПДВ ПП "ПЕК "Современник"-14.02.2012.
01.08.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №51 на суму 78860,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 13143,33 грн.;
09.08.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №325 на суму 151989,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 25331,50 грн.;
16.08.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №569 на загальну суму 138643,75 грн., у тому числі ПДВ у сумі 23107,29 грн.;
22.08.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №806 на загальну суму 77336,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 12889,33 грн.;
28.08.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №960 на загальну суму 141620,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 23603,42 грн.;
27.08.2012 на адресу позивача виписана податкова накладна №916 на загальну суму 140036,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 23339,33 грн..
Судом встановлено, що на кожну операції поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача виписувалися податкові накладні, в яких зазначено найменування та відповідні реквізити продавця, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, індивідуальні податкові номери продавця та покупця, номери свідоцтв про реєстрацію платником ПДВ, дата відвантаження товару, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника.
Податкова накладна відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.
Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, про що свідчить:
виписка з банківського рахунку №26005301331422 від 06.08.2012 на суму 78860,00 грн., у тому числі ПДВ 13143,33 грн. (оплата за дизельне паливо по рах.№898186 від 01.08.2012);
виписка з банківського рахунку від 10.08.2012 на суму 151989,00 грн., у тому числі ПДВ 25331,50 грн. ( оплата за дизельне паливо по рах. №898552 від 09.08.2012);
виписка з банківського рахунку від 20.08.2012 на суму 137768,75 грн., у тому числі ПДВ 22961,46 грн. (оплата за дизельне паливо по рах. №898777 від 16.08.2012);
виписка з банківського рахунку від 23.08.2012 на суму 875,00 грн., у тому числі ПДВ 145,83 грн. та на суму 77336,00 грн., у тому числі ПДВ-12889,33 грн. (оплата за дизельне паливо по рах №898777 від 16.08.2012, по рах. №899057 від 22.08.2012);
виписка з банківського рахунку від 29.08.2012 на суму 140036,00 грн., у тому числі ПДВ 23339,33 грн. (оплата за дизельне паливо по рах. №899056 від 24.08.2012).
З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Перевезення товару відбувалося службовим автомобілем ПП "ПЕК "Соверемнник" (автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_3; автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_4; автомобіль НОМЕР_2, водій ОСОБА_5).
В подальшому товарно-матеріальні цінності були прийняті на відповідальне зберігання на матеріальний склад Центральний, вул. Монтажна 6А, що підтверджується товаро-транспортними накладними від 01.08.2012 №18508, від 22.08.2012 №19123, від 28.08.2012 №19270, від 16.08.2012 №18963, від 09.08.2012 №18750.
На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за операціями з ПП "ПЕК "Соверемнник".
Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару, суд зазначає, що податковий орган дослідивши вказані документи під час перевірки, протиправно не прийняв їх до уваги, надавши перевагу лише акту документальної невиїзної перевірки ПП «ПЕК «Современник» від 03.01.2013 №12/22-3/24870616.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач в акті перевірки від 18.04.2013 зазначає, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ПЕК «Современник» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у серпні 2012 року суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Сучасник Сервис». Враховуючи недекларування ПП «Сучасник Сервіс» податкових зобов'язань за серпень 2012 року, робиться висновок, що податкові зобов'язання та податковий кредит ПП «ПЕК «Современник» за серпень 2012 року вважаються такими, що не відбулися.
Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.
На підставі наведеного суд робить висновок, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Судом також не було встановлено обізнаності позивача щодо нібито протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.
Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим від 28.05.2013 №0000062200/834/22-15 є протиправним та підлягає скасуванню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 25.07.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 30.07.2013.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим від 28.05.2013 №0000062200/834/22-15.
3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газконтиненталь" судовий збір у розмірі 1214,14 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Т.С.Ольшанська