Провадження № 2-2566/2013 р.
Справа № 754/5150/13-ц
Іменем України
30.07.2013 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипка О.І.
при секретарі Козоріз І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів,-
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про повернення безпідставно набутих грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.11.2012 року між нею та відповідачем був укладений Попередній договір про наміри № 311. Згідно п.2.1 даного договору сторони зобов'язалися в термін та на умовах визначених договором укласти Договір купівлі-продажу (основний договір) на об'єкт нерухомості, що належить Продавцеві, а саме: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 32, 8 кв. м, з яких житлова площа становить 18, 5 кв. м, кухня - 8 кв. м. У відповідності до п. 2.2. Договору ціна об'єкту нерухомості становить 451 000 грн., що в еквіваленті складає 55 000 доларів США.
При підписані Договору позивач в якості підтвердження своїх намірів сплатила відповідачу грошову суму у розмірі 8 200 грн., що в еквіваленті складає 1000 доларів США.
Пунктом 6.1 Договору було передбачено, що Основний договір повинен бути підписаний не пізніше 25.12.2012 року. 29.12.2012 року за домовленістю сторін Договір було продовжено до 15.01.2013 року включно, однак основний Договір купівлі-продажу укладено не було.
В порядку досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію № 1 від 31.01.2013 року з вимогою повернути вказані грошові кошти протягом 10 календарних днів з моменту отримання даної претензії, однак жодної відповіді не було отримано, грошові кошти не повернуто.
Крім того, позивач вказує на те, що оскільки предметом Попереднього договору № 311 від 23.11.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем, було зобов'язання укласти Договір купівлі-продажу нерухомого майна, для якого відповідно ст.657 ЦК України встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення, даний попередній договір, укладений в простій письмовій формі, є нікчемним.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача на її користь грошову суму у розмірі 8200 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 16 грн. 40 коп., проценти за користування коштами у розмірі 78 грн. 18 коп., а також судові витрати.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Тому, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 23.11.2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладений Попередній договір про наміри № 311 (а.с.5-7).
Згідно п.2.1 даного договору сторони зобов'язалися в термін та на умовах визначених договором укласти Договір купівлі-продажу (основний договір) на об'єкт нерухомості, що належить Продавцеві, а саме: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 32, 8 кв. м, з яких житлова площа становить 18, 5 кв. м, кухня - 8 кв. м. Відповідно до п. 2.2. Договору ціна об'єкту нерухомості становить 451 000 грн., що в еквіваленті складає 55 000 доларів США.
Відповідно до п.3.2 вказаного договору, при його підписанні позивач в якості своїх намірів сплатила відповідачу грошову суму у розмірі 8 200 грн., що в еквіваленті складає 1000 доларів США.
Пунктом 6.1 Договору було передбачено, що Основний договір повинен бути підписаний не пізніше 25.12.2012 року.
29.12.2012 року за домовленістю сторін Договір було продовжено до 15.01.2013 року включно, однак основний Договір купівлі-продажу укладено не було (а.с.8).
Позивачем в порядку досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію № 1 від 31.01.2013 року з вимогою повернути вказані грошові кошти протягом 10 календарних днів з моменту отримання даної претензії, однак жодної відповіді не було отримано, грошові кошти не повернуто (а.с.12-13, 14, 15).
Позивач просить задовольнити її вимоги, вказуючи на те, що даний попередній договір є нікчемним, а тому відповідач безпідставно володіє отриманими коштами, в зв»язку з чим просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 8200 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 16 грн. 40 коп. та проценти за користування коштами у розмірі 78 грн. 18 коп.
Суд вважає ці доводи позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Згідно до ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
Як визначено ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Аналізуючи зміст вищевказаного договору, суд приходить до висновку, що предметом Попереднього договору № 311 від 23.11.2012 року, укладеного між сторонами, було зобов'язання укласти Договір купівлі-продажу нерухомого майна, для якого відповідно ст.657 ЦК України встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення, в той час, як даний попередній договір укладений в простій письмовій формі.
Таким чином, суд вважає, що сторони при укладанні вказаного договору в порушення вимог ч.1 ст.635 ЦК не дотримали нотаріальної форми посвідчення договору, встановленої ст.657 цього Кодексу для основного договору, а тому за правилом ч.1 ст.220 ЦК даний договір є нікчемним.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно ст.236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Як визначено п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Крім того, відповідно до положень ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
При таких обставинах, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 8200 грн., отриманих відповідачем безпідставно за нікчемним правочином та задовольняє ці вимоги.
Також, ч.2 ст.1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 16 грн. 40 коп., проценти за користування коштами в розмірі 78 грн. 18 коп. згідно наданого позивачем розрахунку та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до положень ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 229 грн. 41 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,57-60,79,88,213-218, 224-227 ЦПК України, ст.ст.216, 220, 236, 526, 625, 635, 657, 1212, 1214 ЦК України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 8200 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 16 грн. 40 коп., проценти за користування коштами в розмірі 78 грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн. 41 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: