Справа № 430/1674/13-ц
іменем України
"29" липня 2013 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючої-судді Родіонова С.О.
при секретарі Романовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення суми грошей і відшкодування вартості майна, отриманих без достатньої правової підстави,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відповідача, в обґрунтування якої вказав, що 25.03.2006 року він з відповідачем у присутності свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 домовилися про купівлю-продаж недобудованого житлового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1. При цьому відповідач на підтвердження належності їй недобудованого житлового будинку показала технічний паспорт, а документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку не пред'явила але переконала позивача в тому, що після оформлення відповідних документів вони оформлять угоду в нотаріальному порядку. Позивач в присутності тих же свідків передав відповідачці договірну суму за недобудований житловий будинок 7622 грн., а відповідач, отримавши гроші, видала йому власноручно написані дві розписки про отримання грошей на суму 3820 грн. та 3802 грн,. За згодою відповідачки позивач почав добудовувати будинок, а саме, в приміщеннях, призначених під гараж і під житло, підбив стелі, на підлогу, у приміщенні, призначеному під житло, поклав балки, розклав дошки для підлоги, виконав огорожу двору. Для цього він використовував лісоматеріали, за накладною № 9 від 18 березня 2010 року на суму 5055 грн, за накладною № 48 від 12 липня 2010 року - на суму 4400грн, загальна вартість лісоматеріалів, вкладених в будівництво житлового будинку, склала 9455 грн. Загальна сума переданих відповідачці грошей і витрат на будівництво складає 17 077 грн. Згодом відповідачка стала ухилилася від нотаріального посвідчення купівлі-продажу недобудованого житлового будинку. Між ними з цього приводу виник спір. Рішенням Станично-Луганського районного суду від 30.08.2011 року зобов'язано позивача передати відповідачці майно, яке належить їй. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 7622 гривень , як суму, отриману за нікчемним правочином та 9455 грн. як відшкодування необґрунтованого збагачення та майнової шкоди
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги просив суд стягнути з відповідача на його користь 7622 гривень , як суму, отриману за нікчемним правочином від 25.03.2006 року та 4400 гривень, як відшкодування необґрунтованого збагачення та майнової шкоди.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вказав, що між сторонами договір купівлі-продажу не укладався, відповідач отримала кошти від позивача за користування ним спірною земельною ділянку, дозволу на будівництва чи ремонту належного їй недобудованого будинку вона не давала, вона не згодна з тим, що вказані роботи взагалі виконувались. Окрім того, просив застосувати строк позовної давності, оскільки спірний правочин було укладено ще у 2006 році, а до суду позов подано 05.10.2011 р..
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Сторонами не заперечується того факту, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки та розташованого на неї незавершеного будівництва, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до розписок від 16.02.2002 року та 25.03.2006 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3802,00 гривень та 3820, 00 гривень. Відповідного договору у письмовій чи нотаріальній формі між сторонами не укладалось.
Відповідно до накладної № 48 від 12.07.2007 року ОСОБА_2 придбав лісоматеріали на загальну суму у розмірі 4400 гривень(а.с.12).
Відповідно до рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 30.08.2011 року ОСОБА_2 незаконно володів недобудованим житловим будинком на земельній ділянці АДРЕСА_1 тому задоволено вимоги щодо усунення перешкод в праві користування та розпорядження земельною ділянкою, ОСОБА_2 зобов'язано передати вказане майно ОСОБА_3 (а.с. 13)
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до п. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі встановленій законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка придбала майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави зобов'язано повернути потерпілому це майно.
Згідно ст. 61 ЦПК України - обставини визнані сторонами або встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирішуючи вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 7622 гривень , як суму, отриману за нікчемним правочином суд вважає, що сторони, в порушення вимог ст..ст.10,59-60 ЦПК України, не надали суду належних допустимих та переконливих доказів на підтвердження вказаних обставин щодо наявності між ними домовленості чи попередньої угоди про укладення договору купівлі продажу або договору користування земельною ділянкою. Оскільки відповідачем не заперечується факту отримання коштів від позивача і не надано доказів щодо правомірності отримання та утримання цих коштів вони підлягають поверненню позивачу як отримані без достатньої правової підстави. Разом з цим, позивач передав ці кошти відповідачу 25.03.2006 р., а до суду звернувся лише 05.10.2011 р. сплив строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, бо пройшло більше 3 років. Враховуючи, що відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, а позивач не заявляв клопотання щодо поновлення цього строку, відповідно до ст..267 ЦК України, у задоволенні цих вимог слід відмовити.
Що стосується інших вимог, суд вважає, що позивач також не надав суду достатньо належних допустимих та переконливих доказів на підтвердження вказаних ним обставин, що він виконав вказані ним роботи щодо добудови будинку, що отримав на це згоду відповідача у вказаному ним обсязі. Для підтвердження цих обставин позивач надав суду лише накладну про придбання лісоматеріалів, а доказів що він використав ці лісоматеріалі на будівництво у недобудованого будинку відповідача суду не надав. Окрім цього, як встановлено рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 30.08.2011 року ОСОБА_2 незаконно володів недобудованим житловим будинком на земельній ділянці, що належить відповідачу, тобто взагалі не мав права проводити будь які ремонтні роботи у вказаному домоволодінні, тому підстави для задоволення цих вимог відсутні.
Відповідно до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 ЦК України, ст., ст. 10, 11, 79-88, 209, 212, 214-215, 224- 226 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення суми грошей і відшкодування вартості майна, отриманого без достатньої правової підстави залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий С.О.Родіонов