Справа № 1202/4961/2012
2/407/45/13
08 липня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
у складі головуючого: судді Бабічевої Л.П.
при секретарі Колчиній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є власником будинку та господарських споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідачка недавно стала власником за законом спадкування сусідським будинком за адресою: АДРЕСА_1, та з осені 2008 р. не дає йому покою.
Відповідачка зверталась до різних інстанції міста та навіть в адміністрацію Президента Украіни зі скаргами, що він є неналежним власником нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, неправильно користується земельною ділянкою, порушує екологічні, протипожарні чи земельні закони.
Так, відповідачка зверталась багато разів у міськвиконком зі скаргами від 21.07.10 р., від 12.08.10 р., від 03.03.11 р., від 11.03.11 р., від 14.03.11 р., в пожарну інспекцію, про що свідчить акт від 12.01.12р, в санстанцію та в екологічну службу міста, в суд про визнання рішення Аитрацитівського міськрайонного суду про відмову їй у визнанні рішення міськвиконкому про затвердження границь суміжного землекористування незаконним, але завжди відповідачці надавалися відповіді, що порушень з його боку не виявлено.
Тоді відповідачка в квітні 2012 р., порушуючи його права та інтереси, як
власника будинку та користувача земельної ділянки, на якій будинок з господарськими спорудами розташований, встановила металеву огорожу висотою більш як 2 м, самочинно заволодівши частиною землі загального користування на вулиці та перегородила йому вхід до двору.
Щоб увійти у свій двір через хвіртку, позивач повинен просовуватися боком, а занести у двір через цей отвір він нічого не може. Цей вхід у двір його будинку для нього є важливим, бо саме він виходить до його гаражу та майстерні, де він займається господарською роботою. Відповідачка створила йому перешкоди в користуванні своєю власністю, незручності, які він змушений усувати тільки зверненням до суду.
Ніякі переговори, пропозиція встановлення добросусідських відносин не сприймається відповідачкою, добровільно звільнити прохід у двір до його будинку вона не бажає.
Своїми діями відповідачка завдала йому моральну шкоду, з урахуванням довгого часу порушення його прав він оцінює шкоду у 5000 грн..
Тому позивач просить зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ним своєю приватною власністю шляхом знесення частини огорожі, яка перекриває вхід до двору за адресою: АДРЕСА_1, стягнути з відповідачки моральну шкоду спричинену протиправною її поведінкою і діями протягом трьох останніх років відносно нього та членів його сім'ї у сумі 5000 грн. Також з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідачки на його користь судові витрати на оплату судового збору у сумі 115 грн., на правову допомогу - 1000 грн. та втрати понесені ним на проведення будівельної експертизи по цивільній справі 22ц/1290/4923/12 при розгляді апеляційної скарги відповідачки на рішення Антрацитівського міськрайсуду від 14.10.2008 року у сумі 1500 грн..
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_3, яка діє на підставі договору, позов підтримали з вищевикладених підстав, просять позовні вимоги задовольнити. Також позивач пояснив, що вказана калитка розташована у його заборі, який примикає до сараю, що на плані у технічному паспорті на будинок позначений під літерою «И». Калитка розташована саме біля цього сараю. Ця калитка - вхід до його двору зі сторони вул.Пушкіна м.Антрацит. У місці розташування даної калитки не має земельної ділянки відповідачки, до його забору з калиткою розташована земля загального користування. Відповідачка незаконно встановила огорожу - забор на землі загального користування, яким перегородила додатковий вхід до його двору через калитку. Тому він просить зобов'язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні ним своєю приватною власністю шляхом знесення частини огорожі, яка перекриває вхід до двору. Також відповідачка завдала йому моральну шкоду, оскільки протягом останніх років постійно подає на нього скарги з різних причин: щодо порушення ним екологічних, протипожежних норм, незаконного користування земельною ділянкою, тощо.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона є власницею домобудівні за адресою: АДРЕСА_1, дійсно весною 2012 року вона встановила огорожу - забор, висотою приблизно 1,55 м, до забору позивача. Дану огорожу вона поставила по старій межі, яка була встановлена між її та позивачем земельними ділянками ще у 1963 році, та не змінювалась по цей час. Тому вона на своїй межі встановила огорожу. Калитка в заборі позивача не діюча, там розташований його забор. Також калитка позивача не передбачена в плані технічного паспорту, позивач самовільно облаштував цю калитку. Вважає позовні вимоги безпідставними, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Суд, вислухавши позивача, його представника, відповідачку, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється власником будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.6, 29, 87-88), також позивач відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.10.2012 року являється власником земельної ділянки площею, 0,0694 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) ( а.с. 44).
З державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка позивача межує з земельною ділянкою АДРЕСА_2, землями загального користування АДРЕСА_1, землями Антрацитівської міської ради, земельною ділянкою АДРЕСА_3.
Згідно технічного паспорту на житловий будинок позивача за адресою: АДРЕСА_1, під літерою «И» розташований сарай позивача, під літерою «З» - гараж ( а.с. 7-9).
У судовому засіданні були досліджені надані позивачем фотокартки ( а.с. 36 а), на яких сфотографовано огорожу, пофарбовану у зелений колір, яка перекриває калитку, що розташована в заборі, який примикає до господарської споруди.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що на фотокартках сфотографовано його калитку в заборі, калитка розташована біля сараю, який на плані позначений літерою «И», поруч знаходиться гараж, який на плані позначений літерою «З». Огорожа зеленого кольору, яка перекриває вхід до його калитки у двір, поставила відповідачка.
Відповідачка у судовому засіданні визнала та не заперечувала того, що на фотокартках зображено огорожу зеленого кольору, яку вона поставила весною 2012 року до забору позивача.
Відповідно до акту депутата Антрацитівської міської ради від 11.07.2012 року було встановлено, що ОСОБА_4 самовільно побудував металеву огорожу та перекрив наявну до цього калитку позивача ОСОБА_1 ( а.с. 25).
З листа заступника міського голови Антрацитівської міської ради від 30.05.2012 року вбачається, що відповідачкою ОСОБА_2 самовільно захоплено земельну ділянку, внаслідок чого відбулось перекриття додаткового входу на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ( а.с. 24).
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він, являючись депутатом Антрацитівської міської ради, 11 липня 2012 року здійснив візуальне обстеження домобудівлі за адресою: АДРЕСА_1, де мешкає відповідачка, неподалік від якої мешкає позивач ОСОБА_1. В ході обстеження ним було виявлено, що металевий забор перекриває калитку до двору позивача ОСОБА_1, ним було складено акт обстеження.
Відповідачка, заперечуючи проти позову, посилається на ту обставину, що вона побудувала огорожу на своїй межі, яка була встановлена у 1963 році та не змінювалась, однак, на підтвердження того, що огорожа побудована на її межі та на земельній ділянці, яка їй належить, відповідачка не надала суду жодного належного доказу, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Щодо доводів відповідачки про те, що позивач самовільно облаштував калитку і така калитка не передбачена в його технічному плані, то діючим законодавством не передбачено отримання будь-якого дозволу на облаштування калитки в огорожі для утворення додаткового входу до двору будинку. Крім того, предметом даного позову не являється вказана калитка позивача, правомірність облаштування такої калитки, суд же розглядає справи в межах заявлених позовних вимог.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідачка, побудувавши огорожу, яка перекриває додатковий вхід до двору позивача через калитку в його огорожі, перешкоджає останньому в користуванні своєю власністю, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачки усунути перешкоди в користуванні приватною власністю шляхом знесення частини огорожі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд приходить до наступного.
Позивач у судовому засіданні, огрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, посилається на те, що відповідачка протягом останніх років подає на нього скарги з різних питань: щодо порушення ним екологічних, протипожежних норм, незаконного користування земельною ділянкою, а також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки моральну шкоду спричинену протиправною її поведінкою і діями протягом трьох останніх років відносно нього та членів його сім'ї. Однак, в даному випадку подання відповідачкою певних скарг на відповідача не стосується предмету позову та не можу бути підставою для стягнення моральної шкоди.
Також, позивач, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, посилається на п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України. Дана норма визначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї.
В даному випадку позивачем заявлена вимога про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, тому послання позивача на п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України є безпідставним і вказана норма права не підлягає застосуванню при даному виді правовідносин, а тому у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Оскільки позивачем подана позовна заява, яка має немайновий характер, та згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання такого позову сплачується судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп., то відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача повернення витрат на судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп..
Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн., що підтверджується довідкою адвоката ( а.с. 105).
Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення витрат на проведення ним будівельної експертизи у сумі 1500 грн. по цивільній справі 22ц/1290/4923/12 при розгляді апеляційної скарги відповідачки на рішення Антрацитівського міськрайсуду від 14.10.2008 року ( а.с. 104), то зазначені витрати понесені позивачем у зв'язку з розглядом іншої цивільної справи, а тому виходячи з вимог ст.ст. 88, 215 ЦПК України суд в даному випадку не може вирішувати питання про розподіл вказаних судових витрат, які понесені стороною по іншій справі.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,
ст.ст. 23, 391 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 приватною власністю шляхом знесення частини огорожі, яка перекриває вхід до двору за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 107 грн. 30 коп., на правову допомогу у сумі 1000 грн., а всього 1107 грн. 30 коп. ( одна тисяча сто сім грн. 30 коп.).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду Л. П. Бабічева