Справа № 350/703/13-ц
Провадження № 22-ц/779/1928/2013
Категорія 48
Головуючий у 1 інстанції Витвицький В.В.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
31 липня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Мелінишин Г.П.
суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.
секретаря: Петріва Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду від 13 червня 2013 року,-
В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання сина в розмірі 1/5 частини всіх видів доходів, але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму.
В ході розгляду справи позивач змінила підстави позову та просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, у розмірі 600,00 грн.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 13 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти в розмірі 500,00 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 18 квітня 2013 року до 13 квітня 2018 року, тобто до досягнення сином двадцятитрьохрічного віку, на період його навчання. Вирішено питання судових витрат.
На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції прийняв до розгляду позовну заяву без додержання вимог, передбачених ст.119 ЦПК України. Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги про стягнення аліментів на утримання сина на час навчання ОСОБА_2 не заявляла.
Необґрунтованим є також і висновок суду щодо його можливості надавати матеріальну допомогу. При цьому суд не врахував, що він не працює, не має доходів та у власності рухомого чи нерухомого майна. Крім того, на його утриманні знаходиться дружина, яка є інвалідом 2 групи. Відповідно сплачувати щомісячно аліменти у визначеному судом розмірі він не спроможний.
Також неправильним є висновок суду щодо стягнення з нього судового збору у розмірі 229,40 грн.
Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явився будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
ОСОБА_2 доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку,що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Встановлено, що ОСОБА_5 навчається на медичному факультеті Івано-Франківського національного медичного університету на денній контрактній формі навчання (а.с.9,10).
Відповідно до ст. ст. 199, 200 СК України у випадку продовження повнолітніми дочкою, сином навчання і потреби в зв'язку з цим матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Розмір аліментів визначається судом у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням матеріального становища платника, наявності інших дітей, утриманців та інших обставин, що мають істотне значення.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 суд правильно виходив з того, що в зв'язку з продовженням навчання син сторін ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги. А оскільки ОСОБА_3 спроможний надавати таку матеріальну допомогу, то зобов'язаний відповідно утримувати сина до досягнення ним двадцяти трьох років. Не заперечував цього обов'язку і відповідач, не погоджуючись тільки з розміром аліментів (а.с.20).
Стягуючи аліменти в розмірі 500,00 грн. суд обґрунтовано врахував матеріальне становище сторін, обов'язок їх обох надавати допомогу синові на час його навчання, що відповідач є фізично здоровим та працездатним тощо.
Твердження апелянта щодо відсутності можливості надавати матеріальну допомогу є голослівними і будь-якими об'єктивними доказами не підтверджені.
Не можуть бути прийняті до уваги і посилання апелянта про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не заявляла вимог про стягнення аліментів на утримання сина на час його навчання.
Так, ОСОБА_2 звертаючись до суду, просила задовольнити її позовні вимоги на підставі ст. ст. 181, 183,191 СК України й продовжувати стягувати аліменти з відповідача на утримання сина в розмірі 1/5 частини всіх видів доходів, але не менше 50% встановленого законом прожиткового мінімуму.
Разом з тим, згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.
В ході розгляду справи позивач змінила позовні вимоги (а.с. 28) та на період навчання сина просила стягувати з ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо неправильного висновку суду про стягнення з нього судового збору у розмірі 229,40 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. При цьому згідно п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. На день звернення до суду з вказаним позовом розмір судового збору становив 229,40 грн. і саме цю суму стягнуто з відповідача.
Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об'єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Рожнятівського районного суду від 13 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: І.В. Бойчук
В.Д. Фединяк