27.11.06
Справа №АС3/505-06.
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми
До відповідача: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, м. Київ
Про скасування постанови
Суддя ЛЕВЧЕНКО П.І.
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_1
від відповідача - Кот Ю.Д.
свідок - ОСОБА_3
Суть спору: позивач просить суд скасувати постанови НОМЕР_10 від 26.05.2006 року, НОМЕР_11від 18.07.2006 року, НОМЕР_12від 18.07.2006 року про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 фінансових санкцій.
Представник відповідача заперечує проти позову, посилаючись на законність винесених відповідачем постанов.
Представник відповідача надав суду для огляду оригінали актів перевірки та протоколів, копії яких були надані суду 06.11.2006 року. Суд в судовому засіданні 27.11.2006 року звірив копії актів та протоколів, що знаходяться у матеріалах справи (а.с. 49-54), з оригіналами цих документів. Наявні у справі копії актів та протоколів відповідають їх оригіналам.
Свідок ОСОБА_3 у своїх показаннях суду 27.11.2006 року підтвердив відповідність зазначених у акті перевірки № НОМЕР_1 від 25.04.2006 року відомостей фактичним обставинам, тобто, водій ОСОБА_3 підтвердив, що він власноручно в акті № НОМЕР_1 від 25.04.2006 року записав пояснення про причини порушення , а саме: вказав, що договір із замовником транспортних послуг знаходиться у перевезника. Цей запис водій ОСОБА_3 засвідчив своїм підписом.
Підприємець ОСОБА_1 (позивач) в судовому засіданні підтвердив вищевикладене, зазначивши у своєму виступі, що договори з замовниками транспортних в усих трьох випадках були в наявності у нього, тобто, у перевезника - підприємця ОСОБА_1, а у водіїв під час перевірки їх не було, але позивач не вважає, що це є порушенням вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки взагалі-то такі договори складалися.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, свідків, господарський суд встановив:
Актами перевірки дотримання вимог законодавства про автотранспорт № НОМЕР_1 від 25.04.2006 р., № НОМЕР_2 від 07.06.2006 р., № НОМЕР_3 від 10.06.2006 року (а.с. 53, 51, 49) підтверджуються факти відсутності у водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договорів із замовником транспортних послуг.
Водій ОСОБА_3 підтвердив цей факт власноручним записом в акті від 25.04.2006 р. № НОМЕР_1 про те, що договір у перевізника (ОСОБА_1) і скріпив цей запис своїм підписом. В якості свідка водій ОСОБА_3 підтвердив, що договору із замовником транспортних послуг в нього з собою не було під час виконання перевезення пасажирів, яке є нерегулярним пасажирським перевезенням.
Водій ОСОБА_4 здійснив в акті № НОМЕР_2 від 07.06.2006 р. власноручний запис про те, що з актом ознайомлений і повідомлення отримав, вчинив підпис та написав своє прізвище ОСОБА_4. Зміст акту № НОМЕР_2 від 07.06.2006 р. свідчить про відсутність у водія договору між пасажиром та перевізником. Водій ОСОБА_4, ознайомившись з актом, не заперечував проти його змісту, тобто, підтвердив відсутність у нього договору із замовником транспортних послуг.
Даючи показання в суді 06.11.2006 року в якості свідка водій ОСОБА_4 сказав, що взагалі ніколи не бачив акту № НОМЕР_2 від 07.06.2006 р. і ні записів, ні підпису в цьому акті не вчиняв.
Однак, суд, дослідивши запис та підпис ОСОБА_4 в акті № НОМЕР_2 від 07.06.2006 року та звіривши їх з останнім зразком підпису ОСОБА_4 вчиненим (2006 року) в його паспорті та з вчиненям ним власноручно написом свого прізвища, ім'я та по батькові в присязі свідка (а.с. 64) дійшов до висновку, що безумовно саме ОСОБА_4здійснив запис в акті № НОМЕР_2 від 07.06.2006 року, а тому, його показання є неправдивими і не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються письмовими доказами (запис в присязі свідка та останній зразок підпису в паспорті ОСОБА_4).
Водій ОСОБА_4 від пояснення та підпису в акті№ НОМЕР_3 від 10.06.2006 р. відмовися, про що свідчить запис посадової особи, що провела перевірку (державного інспектора Черниш В.М.), вчинений у відповідності з вимогами п. 23 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 143.
В судовому засіданні сам позивач - перевізник ОСОБА_1 у своєму усному поясненні суду підтвердив, що у водіїв під час перевірки дотримання вимог законодавства про автотранспорт під час виконання перевезень в м. Київ з собою договорів із замовником транспортних послуг не було, а ці договори зберігалися на той час у нього. ОСОБА_1 (позивач) не вважає, що це є порушенням вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки договори були складені і зберігалися у перевізника (ОСОБА_1).
З таким твердженням позивача суд погодитися не може, оскільки згідно вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», здійснюючи нерегулярні пасажирські перевезення водії автобуса повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, у тому числі - договір із замовником транспортних послуг.
Згідно ст. 60 вищезгаданого Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевезників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700 грн.).
Зважаючи на викладене, відповідач правомірно та обґрунтовано, діючи у відповідності з вимогами ст. ст. 39, 60 вищезгаданого закону та керуючись зазначеним вище Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування (п.п. 23, 24, 26), застосував до автомобільного перевезника ОСОБА_1 санкції (штраф) у розмірі 1700 грн. за кожне порушення.
Посилання позивача в позовній заяві на те, що він не використовує в перевезеннях автомобіль ІВЕКО д/н НОМЕР_4 а цим автомобілем під час виявлення порушень здійснював перевезення інший перевізник - ОСОБА_5, спростовуються матеріалами справи як такі, що не відповідають дійсності і свідчать про намір позивача ввести суд в оману.
Згідно довідки територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Сумській області від 01.11.2006 року № НОМЕР_5 (а.с. 60), суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 отримала ліцензійну картку серії НОМЕР_6 до ліцензії серії НОМЕР_7 на транспортний засіб марки ІВЕКО 50.С13V, реєстраційний НОМЕР_8 13 червня 2006 року, про що свідчить запис у журналі реєстрації заяв на видачу ліцензійних карток із особистим підписом ОСОБА_5
В той же час, згідно довідки Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Сумській області від 01.11.2006 року № 1/5-05-290 (а.с. 61), суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, у зв'язку з поверненням основному власнику автомобіля марки ІВЕКО 50.С13V, реєстраційний ний № НОМЕР_4 13 червня 2006 року подав заяву до ліцензійного відділу територіального управління Головавтотрансінспекції про анулювання ліцензійної картки серії НОМЕР_9.
Ліцензіатом за ліцензійною карткою серії НОМЕР_10був ОСОБА_1 (а.с. 59). Строк дії цієї ліцензійної картки з 14 лютого 2006 року до 21 червня 2006 року.
Ліцензійна картка серії НОМЕР_9 була видана ОСОБА_1 на транспортний засіб марки ІВЕКО 50.С13V, реєстраційний № НОМЕР_4 рік випуску 2001.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, до 12 червня 2006 року пасажирські перевезення автомобілем ІВЕКО 50.С13V, реєстраційний № НОМЕР_8 здійснив суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1і лише з 13 червня 2006 року могла здійснювати пасажирські перевезення на згаданому автомобілі суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5.
Саме ліцензійна картка ОСОБА_1, серії НОМЕР_9 зазначена в актах перевірки дотримання вимог законодавства про автотранспорт від 07.06.2006 р. та від 10.06.2006р., саме ОСОБА_1 був перевізником у ці дні на автомобілі ІВЕКО 50.С 13V, реєстраційний № НОМЕР_4 тому, саме до нього правомірно застосовані відповідачем санкції за порушення законодавства про автотранспорт у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за кожне порушення.
З огляду на вищевикладене, надані суду з позовною заявою копії договорів про нерегулярні автомобільні перевезення пасажирів від 07.06.2006 року та від 10.06.2006 року (а.с. 21,22), засвідчені адвокатом ОСОБА_2, які складені від імені перевізника ОСОБА_5на здійснення перевезення на автобусі (автомобілі) марки ІВЕКО 50.С13V, держ. № НОМЕР_4 є сфальсифікованими з метою введення суду в оману.
На підставі всього вищевикладеного, господарський суд Сумської області відмовляє позивачеві в позові повністю.
Згідно ст. 94 КАС України судові витрати повністю покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
4. Копію постанови надіслати сторонам по справі.
Повний текст постанови підписаний 30.11.2006 року.