Справа №784/3105/13 30.07.2013 09.07.2013 30.07.2013
провадження № 11-кп/784/180/13 головуючий суду 1 інстанції категорія: ст.ст. 185 ч.3, Беспрозванний О. В.
15 ч.3 185 ч.3 КК України доповідач апеляційного суду
Погорєлова Г.М.
30 липня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів: Гребенюк В.І., Губи О.О.
за участі секретаря Євтушенко М.М. прокурора Іванова А.О.
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 12013160040000976 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2013 р., яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, мешкає в АДРЕСА_4, раніше судимий Ленінським районним судом м. Миколаєва:
1) 27.12.1999 р. за ст.17, 140 ч.3, 140 ч.2, 140 ч.3, 186 ч.3 КК України 1960 р. із застосуванням ст.42 КК України 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 19.02.2003 р. звільненого за відбуттям покарання
2) 08.12.2003 р. за ст.ст. 185 ч.3, 263 ч.1 КК України із застосуванням ст.70 ч.1 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02.03.2006 р. звільненого 10.03.2006 р. умовно-достроково на строк 10 місяців 27 днів
3) 02.10.2006 р. за ст. 186 ч.2 КК України із застосуванням ст.71 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі, звільненого 02.11.2009 р. за постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23.10.2009 р. умовно-достроково на строк 11 місяців 2 дні
засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у відшкодування майнової шкоди 7200 грн.; на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області 489 грн. - витрати на проведення експертизи.
За вироком суду ОСОБА_3, в період з 11 по 18 лютого 2013 р. (точний час в ході судового слідства не встановлений), діючи повторно, проник до квартири АДРЕСА_2 та таємно викрав майно ОСОБА_5 на загальну суму 8320 грн. Викраденим розпорядився на свій розсуд.
19 лютого 2013р., приблизно о 03 год. 00 хв., ОСОБА_3, діючи повторно, проник до тієї ж квартири, звідки намагався вчинити крадіжку, але злочин не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі. Під час проникнення почув сторонні звуки, злякався, не втримав рівновагу та впав із вікна квартири другого поверху. У зв'язку з цим, він не вчинив усіх дій, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить вирок змінити, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Також вважає призначене судом покарання надмірно суворим. Зазначає, що суд недостатньо врахував обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику за місцем проживання, повернення потерпілому ОСОБА_5 частини викраденого майна.
Вказує, що обвинувачений під час вчинення злочину отримав тілесне ушкодження у виді медіального перелому правого стегна зі змішенням. На даний час він пересувається на милицях та потребує стаціонарного лікування. Посилається на п.14 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 р. №155/4376 «Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання». Вважає, що захворювання ОСОБА_3 підпадає під дію п.14 вказаного наказу та що у зв'язку з цим захворюванням обвинувачений перестав бути суспільно-небезпечною особою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені злочинів за обставин, наведених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні та докладно викладених у вироку, що як і кваліфікація дій обвинуваченого за ст.ст. 185 ч.3, 15 ч.3, 185 ч.3 КК України, апелянтом не оспорюється.
Щодо покарання, то при призначенні його виду та розміру ОСОБА_3 суд не порушив вимоги ст.ст.65,66 КК України.
Обвинувачений вчинив тяжкі злочин (один з них в стадії незакінченого замаху), характеризується за місцем проживання позитивно, однак, перебуває на обліку в Миколаївському наркологічному диспансері з діагнозом «синдром залежності від опіатів, зловживання алкоголем», раніше судимий (тричі). Судом також в достатній мірі враховані обставини, які пом'якшують покарання - визнання вини та каяття у вчиненому.
Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.
Наведене належним чином враховано судом при призначенні ОСОБА_3 покарання, оскільки воно призначено за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченого санкцією кримінального закону (з урахуванням й вимог ст. 68 ч.3 КК України), за ст. 185 ч.3 КК України - в розмірі, близькому по мінімального, передбаченого санкцією кримінального закону, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч.1 КК України застосований принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. Воно є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Вказуючи в апеляційній скарзі на наявність такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, апелянт не навів, в чому це полягає. Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 р. № 12, активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Однак, досліджені судом матеріали провадження не містять даних про таку поведінку обвинуваченого під час досудового слідства.
Що стосується часткового відшкодування майнової шкоди ОСОБА_5, на що також посилається апелянт, то згідно з розпискою потерпілого від 23.02.2013 р.(а.с.34), йому повернена лише незначна частина викраденого (на загальну суму 1120 грн.). Тому дана обставина істотно не впливає на міру відповідальності обвинуваченого.
З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку та звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, як про це просить апелянт.
Щодо посилання апелянта на захворювання обвинуваченого, то згідно з дослідженою судом довідкою міської лікарні швидкої медичної допомоги ОСОБА_3 встановлений діагноз: медіальний перелом правого стегна зі зміщенням (а.с.43). Однак, наявність захворювання, яке підпадає під дію «Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 р. № 3/6, визначається спеціальною медичною комісією, що передбачено «Порядком санітарно-медичного обстеження осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах Державного департаменту України з питань виконання покарання», затвердженим наказом Державного департаменту України з питань виконання покарання та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 р. № 3/6.
Крім того, зазначене захворювання обвинуваченого пов'язано з його власними протиправними діями. Відсутні підстави вважати, що лише у зв'язку з цим захворюванням обвинувачений перестав бути суспільно-небезпечною особою, як про це стверджує апелянт.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 408, 409, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2013 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_4 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Головуюча:
Судді: