26.07.2013 Єдиний унікальний номер 205/3139/13-ц
Справа №2/205/1940/13
205/3139/13-ц
26 липня 2013 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Шавули В.С.
при секретарі Давиденко Я.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за борговою розпискою,-
08 квітня 2013 року ка звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми за борговою розпискою (а.с.2).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12 грудня 2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується письмовою розпискою, згідно якого вона надала на умовах зворотності грошові кошти у сумі 80 000,00 грн., які відповідач зобов'язався повернути через 30 (тридцять) днів.
Але, у зв'язку із тим, що до сьогодні відповідач борг не повернув, позивачка вимушена була звернутися до суду із даним позовом, в якому просила суд стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на свою користь суму боргу у розмірі 80 000,00 грн., та судові витрати по справі.
Позивачка в судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. До суду надала письмову заяву, в якій просила справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити (а.с.15).
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив. Письмових заяв про розгляд справи за своєю відсутністю до суду не надсилав.
У відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного між сторонами зобов'язання за договором позики, на вимогу повернення грошових коштів у зв'язку із порушенням відповідачем умов його виконання.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилом, встановленим ст. 509 ЦПК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст. 1047 ЦПК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до приписів ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона передає іншій стороні у власність грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму позики.
Судом встановлено, що 10 березня 2010 року між сторонами було укладено договір позики, про що свідчить письмова розписка ОСОБА_2 (а. с. 16).
Відповідно до письмової розписки, ОСОБА_2, взяв в борг у ОСОБА_1 80 000 тисяч, які зобов'язався повернути протягом 30 днів, а також зобов'язався до ОСОБА_1 не буде надходити ніяких погроз. У разі неповернення боргу перепише автомобіль «HYNDAI AVANTE».
Згідно ст. 526 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 525 ЦПК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦПК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.
Згідно статті 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1049 ЦПК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Оскільки свої договірні зобов'язання відповідач за договором позики не виконав, у визначений строк грошові кошти не повернув, суд вважає, що сума позики у розмірі 80 000,00 ГРН., підлягає стягненню на користь позивача.
Таким чином, аналізуючи наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, в повному обсязі доведеними з боку позивача та підлягають повному задоволенню.
Також, на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 800,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 88, 197, 209, 212, 213-215,222 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за борговою розпискою, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Дніпропетровська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м.Павлоград Дніпропетровської області, ІНН НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 заборгованість за договором позики у сумі 80 000,00 грн. (Вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) та судові витрати у сумі 800 грн. 00 коп. (вісімсот грн. 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. С. Шавула