Справа № 1319/8999/12 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/783/5370/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
Категорія: 46
22 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді Бакуса В.Я.,
суддів: Гірник Т.А.,Ніткевича А.В.,
секретаря: Глинського О.А.,
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові виділені матеріали з цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
встановила:
під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачкою подано клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на вищевказаний автомобіль; витребування: з Управління ДАІ у Львівській області інформації про реєстрацію на ім'я ОСОБА_2 права власності на автотранспорт за період з 14.04.1999 р. по теперішній час; з Державної податкової адміністрації у Львівській області інформації про отримані ОСОБА_2 доходи за період з 14.04.1999 р. по теперішній час та про перебування ОСОБА_2 в складі учасників господарських товариств та інших підприємств, отримання ним внаслідок цього доходів (дивідентів) за період з 14.04.1999 р. по теперішній час; у банківських установах інформації про відкриття з 14.04.1999 р. по теперішній час на ім'я ОСОБА_2 будь-яких рахунків (в т.ч. валютних) та рух коштів по них.
Оскаржуваною ухвалою частково задоволено заяву позивачки. Забезпечено докази шляхом витребування з УДАІ у Львівській області, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Городоцька 124, інформацію про реєстрацію на ім'я ОСОБА_2 (ідент.номер НОМЕР_1) права власності на автотранспорт за період з 14 квітня 1999 року по теперішній час;
витребувано з банківських установ інформацію про відкриття з 14 квітня 1999 року по теперішній час на ім'я ОСОБА_2 (ідент.номер НОМЕР_1) будь-яких рахунків (в тому числі валютних) та рух грошових коштів по них, а саме у:
ПАТ «Ощадний банк», м. Київ, вул. Госпітальна 12-г;
АТ «Брокбізнесбанк», м. Київ, пр. Перемоги 41;
ПАТ «Укрсоцбанк», м. Львів, пл. Міцькевича 10;
ПАТ КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна;
ПАТ «УкрСиббанк», м. Київ, вул. Андріївська 2/12;
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України, м. Київ, вул. Горького 127;
ПАТ Райфайзен Банк Аваль», м. Київ, вул. Лєскова 9.
Ухвалу оскаржив ОСОБА_2, просить її скасувати, вважає таку незаконною та такою, що винесена всупереч вимогам діючого законодавства. Зокрема, апелянт посилається на те, що позивачка в своєму клопотанні посилалась на ст.137 ЦПК, а суд розглянув та виніс оскаржувану ухвалу на підставі ст.ст.133-135 ЦПК України та те, що позивачкою судовий збір був сплачений за подання заяви після винесення оскаржуваної ухвали.
Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу - ОСОБА_2 про підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на ? частину грошових коштів, що зберігаються на банківських рахунках, відкритих з 14 квітня 1999 року по теперішній час ім'я відповідача та право власності на ? частину автомобіля, який зареєстрований на відповідача, посилаючись на те, що такі нажиті під час шлюбу, однак згоди щодо їх поділу між сторонами не існує.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12 вересня 2012 року відкрито провадження у справі.
3 квітня 2013 року відповідач подав зустрічний позов про поділ майна подружжя.
Встановлено, що ОСОБА_3 подала до суду клопотання про витребування у відповідача правовстановлюючих документів на автомобіль, витребування з УДАІ інформацію про реєстрацію на відповідача права власності на автотранспорт, з ДПІ у Львівській області інформацію про отриманні відповідачем доходи а з з банківських установ інформацію про відкриття рахунків та рух по них коштів.
Як вбачається із змісту клопотання позивачки такий зводиться до клопотання про забезпечення судом доказів, оскільки позивачка клопоче серед іншого і отримання інформації з банків про відкриття відповідачем рахунків та рух коштів по них, що становить банківську таємницю. Відтак, витребування таких доказів можливе лише на підставі ухвали суду.
Зміст статті 137 ЦПК України, що регулює питання витребування доказів, дає підстави для висновку, що витребування судом доказів по заяві сторони може бути здійснено судом і відповідним запитом на витребування цих доказів, без постановлення ухвали.
Частина 4 ст.135 ЦПК України передбачає, що питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Відтак, розглянувши заяву, суд постановляє ухвалу про забезпечення доказів, в якій зазначає порядок і спосіб її виконання, що не може бути зроблено при застосуванні ст.137 ЦПК України.
У п.23 своєї постанову № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного суду України роз'яснив, що розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності та диспозитивності, суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК повинні роз'яснювати особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
А відтак, неправильне посилання особи на норми процесуального права не може бути підставою для відмови у задоволенні її вимог, оскільки відповідно до правил ст.214 ЦПК обов'язком саме суду є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Відповідно до п.4 ст.135 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення доказів вирішується ухвалою.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є законність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як вбачається з наданих матеріалів, позивач не володіє інформацією щодо грошових коштів набутих ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з нею, і остання не може здобути таку інформацію самостійно із поважних причин та їх не можна отримати і на запит суду, відповідно до ст.137 ЦПК України, а лише винесенням ухвали про забезпечення доказів.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу щодо вжиття заходів про забезпечення доказів, суд дотримався вимог встановлених ст.ст.133-135 ЦПК України.
Сплата позивачкою судового збору після винесення оскаржуваної ухвали не впливає на обґрунтованість оскаржуваної ухвали та у зв'язку з наведеним не може бути підставою для її скасування.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачкою в своєму клопотанні обраний один із способів забезпечення доказів, який передбачений ч.2 ст.133, що визначає способи забезпечення судом доказів.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
За таких обставин оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Сихівського районного суду Львівської області від 30 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Гірник Т.А.
Ніткевич А.В.