1533/1474/2012
2/519/21/2013
25.07.2013 року м. Южне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Котова В.Г.,
при секретарі - Слісаренко Г.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Южне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна та визнання права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 та поновлення строку позовної давності відносно поданого нею позову та з зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, -
ОСОБА_1 звернулася до Южного міського суду з позовної заявою до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна та визнання права власності на ?? частку квартири АДРЕСА_1 та поновлення строку позовної давності відносно поданого нею позову, при цьому пояснивши, що 18.09.1981 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований бюро РАГС, Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 172, який було розірвано 22.09.2004 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області.
За час находження у шлюбі 11.12.1998 року за спільні кошти була придбана квартира АДРЕСА_1, яка була оформлена на ім'я колишнього чоловіка ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу № 2896, посвідченому державним нотаріусом Южненської міської нотаріальної контори Одеської області та зареєстрованому в Южненському міському бюро технічної інвентаризації за номером 9пр , реєстр 42, стор. 180 від 19.01.1999 року
До лютого місяця 2012 року ОСОБА_1 повністю користувалася спільно нажитою квартирою, а ОСОБА_2 користується приватним будинком АДРЕСА_2, який побудовано за їх спільні кошти.
На даний час ОСОБА_2 має намір продати зазначену вище квартиру без відома і згоди ОСОБА_1 Такі дії відповідача порушують її право власності на спільне нажите майно та позбавляють її власності на житло.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить суд розділити спільно нажите майно - квартиру АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_2 в рівних частках та визначити її право власності на ? частину спірної квартири.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, остаточно визначивши їх у проханні визнати за сторонами право спільної часткової власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,0 кв. метрів, житловою площею 44, 1 кв. метрів, визначив їх частки у спільному майні в розмірі по ? частки кожному та стягнути з ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по справі.
Крім того ОСОБА_1 надала до суду заяву про поновлення строку позовної давності, мотивуючи це тим, що по домовленості з ОСОБА_2 після розірвання шлюбу вона йому повинна була передати земельну ділянку з жилим будинком АДРЕСА_2, який також збудований за їхні з ним спільні кошти, а ОСОБА_2 повинен був їй передати у власність спірну квартиру. Але переоформити квартиру він не зміг, оскільки після її купівлі зробив в квартирі самовільне перепланування, у зв'язку з чим йому не видавали належні для оформлення договору дарування документи. В лютому 2012 року після належного оформлення перепланування, ОСОБА_2 відмовився від переоформлення на ОСОБА_1 зазначеної квартири, у зв'язку з чим нею зразу був поданий позов в суд, так як вже були порушені її права.
Оскільки на протязі з 22.09.2004 року по лютий 2012 року ОСОБА_2 обіцяв ОСОБА_1, що узаконить перепланування в квартирі та переоформить її на неї добровільно, вона з часу розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 пропустила строк для звернення до суду з поважних причин.
ОСОБА_1, її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.
ОСОБА_2, його представник, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали до суду заперечення, згідно яких просили суд відмовити в задоволені позову, мотивуючи це тим, що наприкінці 2007 року початку 2008 року шлюбні відносини між сторонами були фактично припинені, спільне господарство вони не вели та проживали окремо. Під час фактичного припинення шлюбних відносин, на початку 1998 року, між сторонами було досягнуто усної домовленості, за якою все майно, яке було спільно нажите сторонами, а саме: квартири за адресами АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, земельна ділянка площею 0,1000га за місцем розташування АДРЕСА_5, гараж у гаражному товаристві «Метро» за адресою АДРЕСА_6, залишалося за ОСОБА_1, а з ОСОБА_2 залишався проживати його син ОСОБА_4
У зв'язку з такими обставинами ОСОБА_2 11.12.2008 року була придбана квартира за адресою АДРЕСА_1, для придбання якої ним були запозичені у ОСОБА_5 грошові кошти за договором позики у сумі 10000 доларів США, які він повернув ОСОБА_5 двома сумами 02.12.2004 року та 12.07.2005 року. Таким чином, спільних коштів для придбання спірної квартири ОСОБА_2 не використовував.
Після придбання спірної квартири, з метою прописки в неї неповнолітнього сина ним була дана згода на прописку у цієї квартири ОСОБА_1, але всі необхідні комунальні платежі весь цей час сплачувались ОСОБА_2
У 2005 році ОСОБА_2 було здійснено реконструкцію спірної квартири, але в зв'язку з тим, що це було зроблено без відповідних дозволів, йому було відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на цю квартиру.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_1 у 2005 році стало відомо про намір ОСОБА_2 подарувати спірну квартиру сину ОСОБА_4, а також їй були відомі всі обставини придбання даної квартири, ОСОБА_2 вважає, що нею був пропущений строк позовної давності.
Крім того, ОСОБА_2 надав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, який в судовому засіданні підтримав його представник, мотивуючи це тим, що спірна квартира не являється спільно нажитим майном, оскільки була придбана ОСОБА_2 не на спільні сімейні кошти, а на запозичені у ОСОБА_5 грошові кошти за договором позики, та під час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з ОСОБА_1
На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить суд визнати за ним право приватної власності на спірну квартиру та стягнути з ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір.
В судовому засіданні ОСОБА_1, її представник зустрічні позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення зустрічної позовної заяви, мотивуючи це тим, що спірна квартира була ОСОБА_1 та ОСОБА_2 куплена під час перебування у шлюбі, сумісно з ним проживали та вели сумісне господарство, за гроші, які вони отримали від продажу 04.09.1998 року квартири за адресою АДРЕСА_3.
До лютого 2012 року вона повністю володіла та користувалася спільно нажитою квартирою та самостійно сплачувала комунальні послуги, в свою чергу ОСОБА_2 користувався та користується приватним будинком АДРЕСА_2, який також побудований за їхні з ним спільні кошти.
Також у 2003 році згідно усної домовленості сторони фактично самостійно поділили сумісне нажите нами майно наступним чином: ОСОБА_1 повинна була передати ОСОБА_2 земельну ділянку з жилим будинком АДРЕСА_2, який також збудований за їхні спільні кошти, а ОСОБА_2 повинен був передати ОСОБА_1 у власність всю квартиру АДРЕСА_1, але переоформити квартиру він не зміг, оскільки після її купівлі зробив в квартирі в 1999 році самовільне перепланування, яке узаконив тільки в квітні 2012 року, у зв'язку з чим йому не видавали належні для оформлення договору дарування документи.
Крім того, ОСОБА_2 не наддав суду оригіналів договору позики від 07.12.1998 року та оригіналів розписок про отримання ним грошей від ОСОБА_5 та оригінал розписки ОСОБА_5 про отримання грошей від ОСОБА_2, а наданні ОСОБА_2 суду ксерокопії вказаних вище договору позики та розписок про отримання грошей, які нотаріально не завірені, не є належними доказами у справі. Якщо ОСОБА_2 навіть і взяв би позику на придбання квартири, то діяв він в інтересах сім'ї і зазначені грошові суми не були його особистою власністю.
Вислухавши сторони, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що необхідно поновити ОСОБА_1 строк позовної давності відносно поданого позову, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та визначення частки у спільному майні в розмірі по ? частки кожному необхідно задовольнити в повному обсязі та в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 18.09.1981 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований бюро РАГС, Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 172, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 18.09.1981 року, яка міститься в матеріалах цивільної справи, який було розірвано 22.09.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 31.08.2005 року, яка міститься в матеріалах цивільної справи.
За час находження у шлюбі 11.12.1998 року сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, яка була оформлена на ім'я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу № 2896, посвідченому державним нотаріусом Южненської міської нотаріальної контори Одеської області та зареєстрованому в Южненському міському бюро технічної інвентаризації за номером 9пр, реєстр 42, стор. 180 від 19.01.1999 року, копія якого міститься в матеріалах цивільної справи.
До лютого місяця 2012 року ОСОБА_1 повністю користувалася спільно нажитою квартирою, а ОСОБА_2 користується приватним будинком АДРЕСА_2.
Згідно домовленості ОСОБА_1 з ОСОБА_2, існування якої підтверджують свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, після розірвання шлюбу вона йому повинна була передати земельну ділянку з жилим будинком АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 повинен був їй передати у власність спірну квартиру. Але переоформити квартиру він не зміг, оскільки після її купівлі зробив в квартирі самовільне перепланування, що підтверджує ОСОБА_2 у зустрічному позові, у зв'язку з чим йому не видавали належні для оформлення договору дарування документи. В зв'язку з тим, що у квартирі АДРЕСА_1 було зроблено самовільне перепланування, ОСОБА_2 отримав правовстановлюючі документи на вищевказану квартиру тільки 16.05.2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно №2019, яка міститься в матеріалах цивільної справи.
Відповідно до ч.2 ст. 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Згідно ч.1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином суд вважає, поважною причину пропущення позовної давності щодо вимоги ОСОБА_1 про поділ майна в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права власності саме після оформлення правовстановлюючих документів на спірну квартиру після незаконного перепланування останньої, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно №2019, копією заяви ОСОБА_2 від 17.04.2012 року про оформлення спірної квартири після перепланування та копією листа начальника управління архітектури та містобудування №14-17/88 від 04.04.2012 року, які міститься в матеріалах цивільної справи, тому необхідно поновити ОСОБА_1 строк позовної давності відносно поданого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та визначення частки у спільному майні в розмірі по ? частки кожному.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що ОСОБА_1, працюючи на Одеському припортовому заводі, отримала квартиру за адресою: АДРЕСА_3, яку потім сторони продали та придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Дану квартиру сторони придбали, перебуваючи в шлюбі та підтримуючи шлюбні відносини. Свідки пояснили, що знали про існування домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про переоформлення спірної квартири на ОСОБА_1 після реконструкції та отримання дозвільних документів.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що особисто знає ОСОБА_2 з 1996 року, так як співпрацював з ним. ОСОБА_1 він не знає та ніколи не бачив. На прохання ОСОБА_2 в 1998 році він запозичив останньому грошові кошти в сумі 10000 доларів США для того, щоб, зі слів ОСОБА_2, вирішити сімейні проблеми. Договір займу між ним та ОСОБА_2 був заключний в письмовій формі, але хто його складав він не знає та був він написаний від руки або надрукований він не пам'ятає. Гроші згідно договору займу він запозичив на придбання квартири, але конкретно якої квартири він не знає, та під залог квартири. Під час укладання вищевказаного договору займу ОСОБА_1 не була присутня. Борг за договором займу ОСОБА_2 повністю погасив частинами протягом 3-5 років. Оригіналів договору займу та розписок про повернення грошових коштів ОСОБА_2 за цим договором у нього не збереглося.
Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_5, так як суду не надані оригінал договору займу від 07.12.2008 року, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та оригінали розписок про повернення ОСОБА_2 грошових коштів за даним договором. Крім того, свідок в своїх поясненнях вказав, що грошові кошти запозичував під залог квартири, але згідно копії договору займу, яка міститься в матеріалах цивільної справи, ця умова в договорі відсутня.
Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не наддав суду оригіналів договору позики від 07.12.1998 року та оригіналів розписок про отримання ним грошей від ОСОБА_5 та оригінал розписки ОСОБА_5 про отримання ним грошей від ОСОБА_2, суд вважає наданні ОСОБА_2 суду ксерокопії вказаних вище договору позики та розписок про отримання грошей, не належними доказами у справі.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність», який діяв на час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України N16 від 12.06.98 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та визначення частки у спільному майні в розмірі по ? частки кожному необхідно задовольнити, так як в ході судового розгляду справи суд обґрунтовано дійшов висновку, що спірна квартира була придбана сторонами під час шлюбу та ОСОБА_2 не надав суду належні докази того, що під час придбання вищевказаної квартири сторони роздільно проживали при фактичному припиненні шлюбу.
В зв'язку з задоволенням первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та визначення частки у спільному майні в розмірі по ? частки кожному, не підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст.10, 59, 60, 73, 79-89, 212, 215 ЦПК України, ст. 16 Закону України «Про власність», ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України N16 від 12.06.98 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», ч.5 ст. 267 ЦК України, ч.2 ст.72 Сімейного кодексу України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності відносно поданого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та визначення частки у спільному майні в розмірі по ? частки кожному.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та визначення частки у спільному майні в розмірі по ? частки кожному - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,0 кв. метрів, житловою площею 44,1 кв. метрів, визначивши їх частки у спільному майні по ? частки кожному.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме: сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 107,30 грн., сплачений судовий збір за заяву про забезпечення позову у розмірі 107,30 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк - з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.Г.Котов