№ 336/5295/13-к
пр. № 1-кп/336/293/2013
Іменем України
30 липня 2013 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участю прокурора Савченка О.В., обвинуваченого ОСОБА_1, розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, складений щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, проживає у АДРЕСА_1, офіційно не працює, звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, -
01.07.2013 року прокурор прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя направив до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт, складений щодо ОСОБА_1, звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, а також угоду про визнання винуватості.
В підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та просив призначити справу до розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що не заперечує проти призначеня справи до розгляду .
Заслухавши думку прокурора, перевіривши обґрунтованість доводів прокурора матеріалами справи, суд дійшов висновку про невідповідність угоди про винуватість вимогам КПК України та про наявність підстав для повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 291 ч. 1, 2 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором та має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_1 в період часу з 14.06.2013 року по 18.06.2013 року, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, без державної реєстрації, одержання якої передбачено законодавством України, організував незаконний пункт прийому металобрухту, а також чорного та кольорового металів у вказаному приміщенні, здійснивши 14.06.2013 року, 16.06.2013 року та 18.06.2013 року незаконний прийом металу у гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за надання останніми грошових винагород, а саме:
14.06.2013 року ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, порушуючи порядок здійснення операцій з металобрухтом, здійснив операцію з заготівлі металобрухту, а саме купівлю металобрухту у ОСОБА_2 за грошові кошти в сумі 40 гривень, не маючи державної реєстрації на здійснення операцій з металобрухтом.
16.06.2013 року ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, порушуючи порядок здійснення операцій з металобрухтом, здійснив операцію з заготівлі металобрухту, а саме купівлю металобрухту у ОСОБА_5 за грошові кошти в сумі 15 гривень, не маючи державної реєстрації на здійснення операцій з металобрухтом.
18.06.2013 року ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, порушуючи порядок здійснення операцій з металобрухтом, здійснив операцію з заготівлі металобрухту, а саме купівлю металобрухту у ОСОБА_4 за грошові кошти в сумі 40 гривень, не маючи державної реєстрації на здійснення операцій з металобрухтом.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 213 ч. 1 КК України (з тексту обвинувального акту) як без державної реєстрації, одержання якої передбачено законодавством України, організував незаконний пункт прийому металобрухту, а також чорного і кольорового металів.
Стаття 213 ч. 1 КК України передбачає відповідальність за здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.
Таким чином, скоєння злочину, передбаченого ст. 213 ч. 1 КК України можливо або без державної реєстрації, або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством.
Однак, в обвинувальному акті обидві ознаки змішані та зазначено що ОСОБА_1 організував пункт прийому металобрухту без державної реєстрації, одержання якої передбачено законодавством України.
Таким чином, суд вважає, що всупереч вимогам ст. 291 КПК України обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не містить відповідного формулювання обвинувачення, а кваліфікація дій обвинуваченого суперечить диспозиції ст. КК України.
Відповідно до ст. 291 ч. 4 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування, розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
Як вказує ст. 109 ч. 2 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Відповідно до ст. 110 ч. 1 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Як вказує ст. 110 ч. 4 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Однак, згідно переліку процесуальних рішень про справі було прийнято лише одне процесуальне рішення, а саме повідомлення про підозру, що вочевидь не відповідає дійсності, зважаючи на перелік процесуальних дій, наявних в реєстрі, який являє собою фактично опис наявних у справі документів, а не перелік просувальних дій. Таке процесуальне рішення як обвинувальний акт в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутній.
Заходи забезпечення кримінального провадження, якими за визначенням ст. 131 КПК України є виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід, накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, тимчасовий доступ до речей та документів, тимчасове вилучення майна, арешт майна, затримання особи та запобіжні заходи, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені взагалі, однак, відповідно до переліку процесуальних дій в ході досудового розслідування було проведено огляд житла, накладено арешт на майно, інше.
В угоді про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України зазначаються, зокрема, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини.
В наданій до обвинувального акту угоді про визнання винуватості формулювання обвинувачення не відповідає диспозиції ст. 213 ч. 1 КК України, а правової кваліфікації дій ОСОБА_1 не дано взагалі.
Крім того, відповідно до угоди ОСОБА_1 пропонується призначити покарання у вигляді 100 годин громадських робіт з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 ч. 1 п. 2,3 КК України. Призначення такого покарання суперечить нормам КК України, оскільки відповідно до ст. 76 КК України обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, можуть бути покладені судом на засудженого виключно у разі звільнення його від відбування покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі.
Враховуючи, що відповідно до ст. 474 ч. 8 КПК України повторне звернення з угодою одному кримінальному провадженні не допускається, а за умови приведення обвинувального акту у відповідність до вимог чинного законодавства існує можливість укладення такої угоди, суд не розглядає питання про можливість затвердження або відмову у затвердженні угоди.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, а обвинувальний акт та додатки до нього не відповідають вимогам ст. 291 КПК України, що відповідно до вимог ст. 314 КПК України є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Керуючись ст. 314, 392, 395 КПК України,-
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_1, звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, повернути прокурору прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів після її оголошення через суд, який її ухвалив.
Суддя О.І. Дацюк