Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
1/130/16/2013 р.
205/3877/2012 р.
29.07.2013
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Саландяк О.Я.,
секретаря Лукашової Н.М., Кащенко Р.Г.,
з участю: прокурора Багрія Є.А., Мельниченко Я.І.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, військовозобов»язаного, не судимого,
- у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.185 КК України,
05.11.2006 року приблизно о 8.00 год. ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_4, кримінальне переслідування якого припинене у зв»язку із засудженням, у групі осіб, перебуваючи у належному ОСОБА_5 будинку АДРЕСА_2, з корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, умисно, застосували фізичну силу шляхом нанесення ударів кулаками та ногами по тілу громадянина ОСОБА_6, відкрито заволоділи особистими речами останнього, вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №158 від 15.12.2006 року: мобільним телефоном "NOKIA 2650" - 273 грн., шапкою спортивного типу - 22,50 грн. та грішми в сумі 40 грн., а всього майном на загальну суму 335,50 грн., заподіявши йому матеріальну шкоду на вказану суму, а також спричинили тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках правого ока, в ділянці перенісся, садно на нижній губі з наявністю рани зі сторони слизової оболонки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №23 від 19.01.2007 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. З викраденим з місця вчинення злочину зникли та розпорядились викраденим на власний розсуд.
Дії підсудного досудовим слідством кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб.
Цивільний позов потерпілим не підтриманий.
Також 16.11.2006 року приблизно о 16.30 год. ОСОБА_3, відносно якого 13.11.2006 року було порушено кримінальні справи за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 186 ч.2 КК України, перебуваючи на території будинковолодіння АДРЕСА_3, зустрівши громадянку ОСОБА_7, з метою відкритого заволодіння чужим майном, повторно, з корисливих мотивів, умисно, відкрито заволодів її мобільним телефоном "NOKIA 6030" вартістю 538,46 грн., згідно висновку товарознавчої експертизи №1039 від 20.12.2006 року, із стартовим пакетом "Діджус" вартістю 5 грн., вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №7 від 12.02.2007 року, на рахунку якого знаходились гроші в сумі 45 грн., та навушником до телефону, що не становив для потерпілої матеріальної цінності, а всього майном на загальну суму 588,46 грн., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. З викраденим з місця вчинення злочину зник.
Дії підсудного досудовим слідством кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Цивільний позов потерпілою не заявлявся.
Окрім того, ОСОБА_3 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) за наступних обставин.
08.01.2008 року приблизно о 23.00 год. ОСОБА_3, будучи притягнутим як обвинувачений 12.02.2007 року за ст.ст. 296 ч.3, 187 ч.2, 186 ч.2 КК України, перебуваючи в приміщенні травматологічного відділення відділової лікарні ст.Жмеринка, де знаходився на стаціонарному лікуванні, з корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном увійшов до палати №44, у якій з тумбочки біля ліжка громадянина ОСОБА_8 шляхом вільного доступу умисно таємно заволодів належним останньому мобільним телефоном "NOKIA N72" із картою пам»яті ємністю 1 Гб, стартовим пакетом "Київстар", вартість яких відповідно до висновку товарознавчої експертизи №15 від 21.01.2008 року складає 1354,50 грн., 124,20 грн. та 5 грн. відповідно, а всього майном на загальну суму 1483,70 грн., завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
Дії підсудного досудовим слідством кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 винним себе у вчиненні даних злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України визнав повністю, у вчиненні інших злочинів винним себе не визнав.
По епізоду відкритого заволодіння майном ОСОБА_6, підсудний ОСОБА_3 пояснив, що 5 листопада 2006 року він із ОСОБА_4 ночував у своїх знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в АДРЕСА_2. Зранку вони прокинулися від того, що на кухні хтось голосно розмовляв. Спиртні напої не вживали. Коли вони вийшли із ОСОБА_4 на кухню, то там був раніше незнайомий йому ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_9, які розпивали спиртні напої. ОСОБА_4 попросив в ОСОБА_6 мобільний телефон, якого той не дав. Тоді між ними з приводу телефону виникла суперечка і ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 вийшли в кімнату. З кімнати почулись звуки бійки. Тоді ОСОБА_3 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_5 зайшли в кімнату та побачили, як ОСОБА_4 бив ОСОБА_6 Останній був в шафі. ОСОБА_3 попросив ОСОБА_4, щоб той не бив потерпілого, заспокоюючи його словесно. Телефону, що належав ОСОБА_6, ОСОБА_3 не бачив доти, поки ОСОБА_4 не сказав йому підняти із землі даний телефон марки «Нокіа», що лежав на підлозі в кімнаті, де закінчилась бійка. Даний телефон він підняв, думаючи, що це телефон ОСОБА_4, бо в того руки були в крові та віддав його ОСОБА_4 Про те, що даний телефон належав ОСОБА_6, ОСОБА_3 дізнався на вулиці, коли йому про це повідомив ОСОБА_4 На вулиці вони ОСОБА_6 більше не бачили. Грошей чи будь-якого іншого майна, належного ОСОБА_6 ніхто не брав. Далі ОСОБА_4, ОСОБА_3 пішли додому до знайомого ОСОБА_10, де розпиваючи спиртні напої, ОСОБА_4 запропонував даний телефон продати. ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_4 за телефон 100 грн., але той сказав, що хоче не менше 150 грн. Тоді ОСОБА_3 разом із ОСОБА_10 пішли в сторону ринку в м. Жмеринка, щоб продати даний телефон. Підійшли до одного чоловіка, а потім ОСОБА_10 сказав, що знає кому можна збути телефон. ОСОБА_3 залишився чекати ОСОБА_10, який через деякий час повернувся із 150 грн. Із цих грошей вони 30 грн. потратили на горілку, а 120 грн. - віддали ОСОБА_4 Покази, що давав на досудовому слідстві та що оголошені в судовому засіданні зі згоди учасників судового розгляду, з метою усунення розбіжностей у показах підсудного (т.1 а.с. 292-зворот - 293) не підтримав, оскільки не знав, що телефон, який він підняв та передав ОСОБА_4 належить ОСОБА_6
Потерпілий ОСОБА_6, будучи допитаним у судовому засіданні, пояснив, що події злочину пам»ятає погано, оскільки пройшло багато часу, підтримав оголошені із згоди всіх учасників процесу покази (т.1 а.с. 143), відповідно до яких 05.11.2006 року він близько 9.00 год. прийшов до знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в м. Жмеринка по вул. Шевченка та почав вихвалятись новим мобільним телефоном «Нокіа 2650», але ОСОБА_9 повідомила його, щоб він говорив тихіше, бо в сусідній кімнаті сплять її знайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Із кімнати вийшов ОСОБА_4 побачив телефон, який потерпілий заховав до кишені, та почав вимагати спиртне, а потім і гроші на пляшку. ОСОБА_6 повідомив, що в нього немає грошей і назвав ОСОБА_4 «лохом». Тоді ОСОБА_4 вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав, а потім його били ногами по обличчю та тулубу ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який зайшов до кімнати. З кишені в нього витягнули: ОСОБА_4 - мобільний телефон «Нокіа 2650» і спортивну шапочку а ОСОБА_3 - гроші в сумі 40 грн. Потім ОСОБА_6 пішов на вулицю вмитися, так як, був в крові. Більше ОСОБА_4 та ОСОБА_3 він бачив. Шкоду йому не відшкодовано, але претензій до ОСОБА_3 він не має. Заявлений на досудовому слідстві позов не підтримав, просив повернути йому мобільний телефон. Щодо призначення міри покарання підсудному поклався на розсуд суду. Заперечив покази підсудного про те, що при бійці був присутній ОСОБА_5, якого насправді не було та те, що він вживав із господарями будинку спиртне, оскільки він йшов на роботу і спиртне не вживав. При бійці була присутня лише ОСОБА_9 Додатково суду пояснив, що ОСОБА_4 звернувся до нього із вимогою майнового характеру, а саме вимагав грошей на спиртне, бив його в більшій мірі також ОСОБА_4, але коли він лежав на підлозі, то його били з обох боків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а телефон у нього випав з рук, і хто конкретно із двох присутніх ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 його підняв він не пам»ятає, також він відчував як в нього обшукували кишені та витягнули гроші в сумі 40 грн. На його прохання телефон ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_3 йому не повернули, а йому ще потрібно було за телефон віддати гроші. Категорично ствердив, що ОСОБА_4 із ОСОБА_3 разом його били та забрали майно в його присутності, але подробиць він зараз пригадати не може. Вказати, що ОСОБА_3 був в стані алкогольного сп»яніння не може. При визначенні міри покарання ОСОБА_3, покладається на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_9, будучи допитаною в судовому засіданні показала, що події пам»ятає погано, оскільки пройшло багато часу, підтримала оголошені зі згоди всіх учасників процесу покази (т.1 а.с. 148), відповідно до яких 04.11.2006 року до неї додому, де вона мешкала із ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 прийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вони вчотирьох розпивали спиртні напої. Наступного дня 05.11.2006 року близько 8 год. ранку до них додому прийшов знайомий ОСОБА_6, який голосно розмовляв та вихвалявся мобільним телефоном. Проснувшись до кімнати зайшов ОСОБА_4. та сказав, що в гості приходять із пляшкою, нащо ОСОБА_6 заховав телефон та сказав, що зараз буде пляшка. На що ОСОБА_4 почав вимагати гроші на горілку, а ОСОБА_6 сказав, що в нього грошей немає і почав обзивати ОСОБА_4., за що той вдарив потерпілого кулаком в обличчя. Від удару ОСОБА_6 впав. На шум вийшов ОСОБА_3 та почав наносити ОСОБА_6 удари ногами по обличчю та тулубу. ОСОБА_4 витягнув з кишені куртки ОСОБА_6 мобільний телефон «Нокіа 2650», поклав собі до кишені, а також спортивну шапочку, в якій прийшов ОСОБА_6, а ОСОБА_3 вийняв із задньої кишені штанів ОСОБА_6 гроші, з яких дав свідку 3 грн. на цигарки. Після цього пішли з будинку. Пояснила, що зранку підсудний спиртне не вживав.
Свідок ОСОБА_5, будучи допитаним в судовому засіданні показав, що події пам»ятає погано, оскільки пройшло багато часу, підтримав оголошені покази (т.1 а.с. 147), відповідно до яких 5 листопада 2006 року до нього додому по АДРЕСА_2, близько 9 год. ранку прийшов ОСОБА_6 та почав вихвалятись новим телефоном «Марки Нокіа 2650». Його почали заспокоювати, так як в сусідній кімнаті спали його гості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Але ОСОБА_6 звернув уваги на зауваження та продовжував голосно розмовляти. Коли прокинувся ОСОБА_4, він почав розмову із ОСОБА_6 Свідок чув шум у кімнаті, але нічого не бачив, так як знаходився у сусідній кімнаті через погане самопочуття.
Свідок ОСОБА_10, будучи допитаним в судовому засіданні показав, що події пам»ятає не дуже добре, оскільки пройшло багато часу, але пам»ятає, що він знімав квартиру по АДРЕСА_5 та до нього прийшли 5.11.2006 року його знайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вони втрьох вживали спиртні напої. Тоді ОСОБА_4 вийняв із кишені штанів мобільний телефон сірого кольору, марки та моделі якого він не пам»ятає. Та дав даний телефон ОСОБА_3, щоб той його продав чи здав у заставу. При цьому він сказав, щоб свідок ОСОБА_10 для застави надав свій паспорт. ОСОБА_10 разом із ОСОБА_3 пішли на ринок біля залізничного вокзалу, але наміру заставляти даний телефон вони не мали, а вирішили його продати. ОСОБА_3 сказав, що він нікого тут не знає, а тому ОСОБА_10 сам пішов до чоловіка на ім»я ОСОБА_5, що торгує рибою і запропонував йому придбати даний телефон за 150 грн., на що той погодився. З цих грошей вони придбали пляшку горілки та повернулись на квартиру, де їх чакев ОСОБА_4 Всі гроші, що вони отримали за телефон, ОСОБА_3 віддав ОСОБА_4 на його вимогу. Про те, що телефон крадений, ОСОБА_10 не знав, бо інакше, він би погодився його «скинути» (продати). Покази, дані ним на досудовому слідстві (т.1 а.с.149), що оголошені судом із метою усунення суперечностей підтримав частково. Пояснив, що ОСОБА_3 не пропонував продавати телефон, а лише виконував вказівку ОСОБА_4, при цьому він не запитав в ОСОБА_4, де той взяв телефон, наявність у ОСОБА_4 даного телефону не викликала у нього здивування. Також заперечив, що ОСОБА_3 продавав даний телефон разом із ним, оскільки робив це сам чоловікові на ім»я ОСОБА_5. Чому він давав такі покази на досудовому слідстві він на даний час не пам»ятає.
Свідок ОСОБА_11, будучи допитаним в судовому засіданні показав, що подій по даній справі не пам»ятає зовсім, чи відбирались в нього пояснення на досудовому слідстві не пам»ятає. Підтвердив, що ним особисто підписано протокол допиту його в якості свідка від 22.12.2006 року (т.1, а.с. 153), відповідно до якого, 5 листопада 2006 року біля 12.00. год він знаходився на площі біля входу до підземного переходу по вул. Шевченка в м. Жмеринка, де торгував рибою. До нього підійшов середнього віку та молодий чоловік, які запропонували йому придбати мобільний телефон «Нокіа» сріблясто-білого кольору. Хлопці запитали за яку ціну він придбає телефон, на що свідок спитав, чи телефон не крадений і запропонував за нього 150 грн. Хлопці погодились на таку пропозицію, вз'яли гроші та пішли. Через кілька днів ОСОБА_11 викликали до міліції, де повідомили, що телефон крадений, та він його повернув працівникам міліції.
По епізоду відкритого заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_7, підсудний ОСОБА_3 пояснив, що 16.11.2006 року приблизно о 16.00 год. він в м.Жмеринці зустрів ОСОБА_7 та її подругу ОСОБА_12 та вони пішли до останньої додому за адресою: АДРЕСА_3. В ОСОБА_7 він побачив мобільний телефон «Нокіа», марку він не пам»ятає, із радіо, і оскільки такого раніше не бачив, попросив даний телефон із навушниками, щоб послухати радіо. При цьому потерпіла добровільно віддала телефон йому і постійно він перебував в її полі зору. ОСОБА_13 запрошував ОСОБА_7 на побачення, але вона йому відмовила і тоді він вирішив, що не віддасть їй телефон. Та сказав, щоб вона приходила ввечері того ж дня до кафе «Юнік», вважаючи, що таким способом він спонукав її прийти на побачення. Телефон знаходився в нього 30-40 хвилин. Послухавши музику, ОСОБА_13 із телефоном відлучився в туалет, і коли побачив, що він запізнюється на електричку, на якій мав їхати в село Будьки Жмеринського району Вінницької області, щоб допомогти своїй бабусі по господарству, то запитав дорогу до вокзалу у брата ОСОБА_12 та побіг до вокзалу полями. Він чув, як його гукали, зокрема і ОСОБА_7, чув, що доганяли, але не догнали, чув висунуту до нього вимогу про повернення телефону, але телефон не повернув, оскільки сподівався, що ОСОБА_7 прийде до нього на побачення ввечері того ж дня. Категорично заперечив, що він перебував в стані алкогольного сп»яніння того дня, вважає, що не вчинив злочину, оскільки таким способом він хотів запросити потерпілу на побачення, пояснив, що тоді не розумів, що він заволодів чужим майном. Пояснив, що ввечері не встиг назад на електричку до Жмеринки і тому не прийшов до кафе, куди запрошував потерпілу. Йому на телефон телефонувала мама потерпілої із вимогою повернути телефон, але він сказав, що поверне телефон наступного дня, а потім вийняв із телефону сім карту, щоб йому не дзвонили. Наступного дня, він знайшов потерпілу і віддав їй телефон та навушники, а сім карту викинув.
Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що 16.11.2006 року, приблизно о 16.00.год. вона проходила по вул. Одеській та зустріла свого знайомого ОСОБА_3, якому на його питання повідомила, що йде до своєї знайомої ОСОБА_12 Незабаром підсудний наздогнав її і вони разом пішли до ОСОБА_14 за адресою АДРЕСА_3. При цьому ОСОБА_13 був тверезий. Коли ОСОБА_13 побачив в неї мобільний телефон «Нокіа 6030» чорного кольору із навушниками, який вона недавно придбала, то попросив в неї цей телефон, щоб послухати музику, та вона цей телефон добровільно йому дала. Весь час телефон перебував у неї на виду. Він дійсно запрошував її на побачення, але потерпіла дала йому зрозуміти, що він їй не подобається та відмовила йому. Підстав думати, що вона піде на побачення із підсудним у нього не було. Тоді він ніби пошуткував, що віддасть телефон ввечері того ж дня біля кафе «Юнік» в м.Жмеринці. Тому, коли ОСОБА_13 вийшов в туалет і не повернувся, вона затурбувалась, і пішла його шукати, бо в нього був її телефон. На вулиці брат ОСОБА_12 вказав, куди саме пішов ОСОБА_3, а саме на електричку в сторону вокзалу, та вони пішли за ним. Вони бачили, як підсудний тікав, наздоганяли його, але особисто потерпіла його не наздогнала. Чи наздогнала його ОСОБА_12, потерпіла не пам»ятає. Вони гукали підсудному, щоб він повернув телефон, але він, чуючи їх вимогу, цього не зробив. Того ж дня ввечері, вони із ОСОБА_12 пішли до кафе «Юнік», що в м.Жмеринка по вул. Одеській, щоб забрати своє майно, тривалий час чекали ОСОБА_3, але він не подзвонив і не прийшов. Зрозумівши, що телефон ОСОБА_13 повертати не збирається, вона прийшла додому. Тоді її мати дзвонила підсудному на її викрадений ним телефон і просила його повернути. Підсудний спочатку казав, що поверне телефон наступного дня, а потім виключив його. Оскільки телефон являв для неї значну матеріальну цінність, в те, що телефон їй повернуть потерпіла не повірила, вона наступного дня написала заяву в міліцію. ОСОБА_13 телефон їй дійсно повернув. Чи повернув навушники та сім-карту, вона не пам»ятає. На даний час ніяких претензій до підсудного потерпіла не має. При визначенні міри покарання, просить суд його суворо не карати.
Свідок ОСОБА_12, будучи допитаною в судовому засіданні показала, що події пам»ятає погано, оскільки пройшло багато часу, підтримала оголошені зі згоди всіх учасників процесу покази (т.1 а.с. 251), відповідно до яких вона проживає в АДРЕСА_3. 16.11.2006 року приблизно о 16.30 год. до неї разом із ОСОБА_3 прийшла її подруга ОСОБА_7, яка добровільно на прохання ОСОБА_3 дала останньому свій мобільний телефон «Нокіа 6030», щоб той послухав радіо. Через якийсь час ОСОБА_3 сказав, що сходить до туалету та взяв із собою мобільний телефон. Через кілька хвилин вони вийшли на вулицю і запитали її брата, чи не бачив він ОСОБА_3, на що той вказав, що останній пішов в кущі. Далі вони із ОСОБА_7 пішли за ОСОБА_3, який побачивши їх, почав тікати. ОСОБА_7 кричала, йому, щоб той повернув телефон, а потім побігла за ним. Свідок теж побігла за ОСОБА_3 коротшою дорогою та на території старої нафтобази наздогнала його та вхопила за одяг, почала вимагати, щоб той повернув телефон, на що підсудний відповів, що поверне його лише ввечері біля кафе «Юнік» о 20.00 год., вирвався та побіг далі. Ввечері того ж дня вони із ОСОБА_7 прийшли о 20 год. до кафе «Юнік», але прочекали його довший час і пішли. Додатково суду показала, що ОСОБА_13 в той день був тверезий.
По епізоду крадіжки мобільного телефону у ОСОБА_8, підсудний ОСОБА_3 суду показав, що з 02.01.2008 року він перебував на лікуванні у хірургічному відділенні Жмеринської відділової лікарні з травмою руки, де зустрів свого знайомого ОСОБА_8, який лікувався в травматологічному відділенні. Він заходив до нього в кімнату, щоб поспілкуватись та подивитись телевізор та бачив в нього мобільний телефон «Нокіа N72». 08.01.2008 року вночі, коли всі спали, він прийшов до палати, де знаходився ОСОБА_8, та побачив телефон, який лежав на тумбочці та вирішив забрати його собі. Він взяв телефон, положив собі в кишеню, вийняв з нього сім-карту та розпорядився телефоном на власний розсуд. В телефоні була також карта пам»яті. Вину у скоєному визнає, щиро розкаюється.
Потерпілий ОСОБА_8, будучи допитаним у судовому засіданні показав, що він з 01.01.2008 року знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Жмеринської центральної районної лікарні, де зустрів свого знайомого ОСОБА_3, який теж перебував в лікарні. 08.01.2012 року ОСОБА_3 прийшов до нього в палату подивитись телевізор та бачив в нього тефон «Нокіа N72», який той придбав напередодні. Коли вранці ОСОБА_8 прокинувся, то телефону вже не було. Ніхто із сусідів палати нічого не бачив та не чув. В телефоні була сім-карта та карта пам»яті 1 ГБ. Через пару днів медсестра дала йому сім-карту, яку знайшли в ліжку ОСОБА_13, він перевірив цю картку, яка виявилась його. Потім телефон йому повернули. Жодних претензій до підсудного ОСОБА_8 не має, просить його суворо не карати.
Свідок ОСОБА_15, будучи допитаною в судовому засіданні суду показала, що вона працювала та працює сестрою-господаркою в відділової лікарні на ст. Жмеринка, де вона в силу своїх обв»язків прибирає в палатах та перестилає білизну хворих, що вона і робила 10 січня 2008 року. Перестилаючи постіль на ліжку ОСОБА_3, який виписався з лікарні, в наволочці його подушки вона знайшла сім-картку до мобільного телефона, яку передала до травматологічного відділення, так як чула, що там в когось із пацієнтів вкрали телефон. Як потім виявилось телефон дійсно вкрав ОСОБА_3
Не дивлячись на невизнання вини підсудним ОСОБА_3, його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України стверджується та доводиться показами потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, що допитані в судовому засіданні; показами свідка ОСОБА_4, привід якого у судове засідання виконати неможливо із поважних причин. Дані покази оголошені в судовому засіданні за згоди всіх учасників процесу (т. 1 а.с. 164-165), відповідно до яких 05.11.2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що ночували в знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в АДРЕСА_2, прокинулись зранку від того, що хтось голосно розмовляв на кухні. Коли вийшли на кухню, то побачили, що це був ОСОБА_6, з яким у ОСОБА_4 виникла суперечка через мобільний телефон ОСОБА_6 Дана суперечка переросла у бійку, до якої приєднався і ОСОБА_3, наносячи ОСОБА_6 удари ногами по тулубу. Потім ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_6 підняв мобільний телефон «Нокіа» кольору металік. На прохання ОСОБА_6 повернути йому телефон, ОСОБА_4 відмовився це зробити. Даний телефон «Нокіа», який ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 забрали в ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 того ж дня продали комусь, але кому та за яких обставин, ОСОБА_4 не пам»ятає. Даний телефон він продавати наміру не мав, а на пропозицію ОСОБА_3 щодо продажі погодився лише на те, щоб здати телефон в заставу.
Також винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України відносно потерпілого ОСОБА_6, стверджується і іншими зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи: протоколом огляду місця події від 07.11.2006 року (т.1 а.с.127), де зафіксовано місце вчинення злочину - по АДРЕСА_2; протоколом огляду від 09.11.2006 року (т.1 а.с. 138) мобільного телефону «Нокіа 2650» біло-сріблястого кольору, який добровільно виданий гр. ОСОБА_11, який був придбаний ним 05.11.2006 року в м.Жмеринка по вул. Шевченка за 150 грн.; постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 22.12.2006 року (т.1 а.с.155), якою визнано речовим доказом мобільний телефон «Нокіа 2650», що належить ОСОБА_6; протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (т.1 а.с. 157-158), де обоє підтвердили нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та відкрите заволодіння ОСОБА_3 мобільним телефоном «Нокіа 2650», що належав ОСОБА_6 в присутності останнього; протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т.1 а.с. 161-162), де обоє підтвердили нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та відкрите заволодіння ОСОБА_3 мобільним телефоном «Нокіа 2650», що належав ОСОБА_6 в присутності останнього; висновком №158 судової товарознавчої експертизи від 15.12.2006 року (т.1 а.с.205-206), відповідно до якого вартість мобільного телефону "NOKIA 2650" , шапки в'язаної спортивної, відповідно складає 273 грн., та 22,50 грн., на загальну суму 295,50 грн.; висновком судово-медичної експертизи №23 від 19.01.2007 року (т.1 а.с. 217), відповідно до якого у ОСОБА_6 мають місце тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках правого ока, в ділянці перенісся, садно на нижній губі з наявністю рани зі сторони слизової оболонки - наслідок дії тупих твердих предметів, до яких відносяться кулаки та ноги, можливо і 05.11.2006 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень; протоколом очної ставки від 16.01.2007 року (т.1 а.с. 227), відповідно до якого ОСОБА_3 на запитання ОСОБА_16 підтвердив, що дійсно підняв за його вказівкою телефон ОСОБА_6 та поклав його до кишені; вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.12.2007 року (т.3 а.с. 185-189), яким встановлено, що 05.11.2006 року приблизно о 8 годині ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись в будинку громадянина ОСОБА_5, в АДРЕСА_2, зустрівши ОСОБА_6, переслідуючи мету заволодіння чужим майном, відкрито, умисно, з застосуванням фізичної сили у вигляді нанесення ударів кулаками і ногами по тілу останнього, внаслідок чого спричинили тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках правого ока, в ділянці перенісся, садна на нижній губі з наявністю рани зі сторони слизової оболонки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, заволоділи його особистими речами, вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №158 від 15.12.2006 року: мобільним телефоном "NOKIA 2650" - 273 грн., шапкою спортивного типу - 22,50 грн. та грішми в сумі 40 грн., а всього майном на загальну суму 335,50 грн., після чого з пограбованим з місця вчинення злочину зникли. За вчинення даного злочину та злочину, що передбачений ст. 187 ч.1 КК України ОСОБА_4 засуджено до чотирьох років позбавлення волі.
Дані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону, не суперечать один одному, не суперечать показам потерпілого ОСОБА_17 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4 та дослідженим матеріалам справи.
Суд відкидає покази ОСОБА_3 про те, що він не наносив удари потерпілому ОСОБА_6 та підняв телефон ОСОБА_6 з підлоги, думаючи, що даний телефон належить ОСОБА_4, оскільки дані покази спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_4, показаннями, що дані ОСОБА_3 на досудовому слідстві, які він неодноразово міняв на зізнавальні при розгляді справи попередніми складами суду, і розцінює їх як обраний спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Не дивлячись на невизнання вини підсудним ОСОБА_3, його винність у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України відносно потерпілої ОСОБА_7 стверджується та доводиться показами потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12, що допитані в судовому засіданні.
Також винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України відносно потерпілої ОСОБА_7 стверджується і іншими зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи: висновком товарознавчої експертизи №1039 від 20.12.2006 року (т.1 а.с. 259-263), відповідно до якого вартість мобільного телефону «NOKIA 6030» складає 538,46 грн.; висновком №7 судової товарознавчої експертизи від 12.02.2007 року (т.1 а.с. 281-283), відповідно до якого вартість стартового пакету "Діджус" складає 5 грн.; показаннями, що зафіксовані протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_3 від 12.02.2007 року (т.1 а.с. 293), що дані ним на досудовому слідстві, відповідно до яких він 16.11.2006 року зустрів свою знайому ОСОБА_7 та із нею пішов до ОСОБА_12, де сіли на веранді розмовляти. Побачивши в потерпілої мобільний телефон «Нокіа 6030» темного кольору, який попросив із навушниками для того, щоб послухати музику по радіо. Послухавши музику, він разом із телефоном вийшов в туалет, а потім вирішив даний телефон залишити собі, та не повертаючись до будинку, попрямував додому через територію старої нафтобази, де його наздогнала ОСОБА_12 та сказала, щоб він повернув телефон ОСОБА_7, на що підсудний повідомив, що віддасть його ввечері о 20.00 год. біля кафе «Юнік» в м. Жмеринці, куди ввечері не прийшов, так як вжив спиртне. А о 21 год., коли він перебував у друга ОСОБА_18 до нього дзвонила на телефон ОСОБА_7 і він повідомив, що телефон їй поверне. Наступного дня він загубив даний телефон по дорозі в с. Будьки, куди поїхав до бабусі. На час допиту телефон аналогічної моделі підсудний повернув ОСОБА_7
Дані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону, не суперечать один одному, повністю узгоджуються із показами потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 та дослідженими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Суд відкидає покази підсудного ОСОБА_3 про те, що під час даної події його не наздоганяла свідок ОСОБА_12, та не вимагала повернути телефон ОСОБА_7, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_7, свідка ОСОБА_12, показаннями, що дані ОСОБА_3 на досудовому слідстві, які він неодноразово міняв на зізнавальні при розгляді справи попередніми складами суду, і розцінює їх як обраний спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Крім визнання вини підсудним ОСОБА_3, його винність у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 185 КК України стверджується та доводиться показами потерпілого ОСОБА_19 та свідка ОСОБА_15, що допитані в судовому засіданні, показами свідка ОСОБА_20, привід якого у судове засідання виконати неможливо із поважних причин. Дані покази оголошені в судовому засіданні за згоди всіх учасників процесу (т. 2 а.с. 55), відповідно до яких, 09.01.2008 року, ОСОБА_20, працюючи слюсарем ВЧ-1 ст. Київ-Пасажирський, перебував на роботі та йшов по вагонах поїзду №49 «Київ-Трускавець». В одному із вагонів він зустрів ОСОБА_3, який йому повідомив, що порізав руку та лежить в лікарні в м. Жмеринка, куди і поїде ввечері. Показав мобільний телефон «Нокіа Н72» чорного кольору і запропонував його купити за 500 грн., на що свідок погодився. ОСОБА_20 дав підсудному 200 грн., а решту сказав, що дасть пізніше. В телефоні не було сім-карти, а була карта пам»яті на 1 ГБ. Потім через день до ОСОБА_20 приїхали працівники міліції з м. Жмеринка та повідомили, що телефон є краденим і він добровільно видав його працівникам міліції. Також винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, стверджується і іншими зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи: протоколом огляду від 11.01.2008 року (т.2 а.с.40), де описано місце, палата №44, звідки було скоєно крадіжку мобільного телефону; протоколом огляду предмета від 11.01.2008 року (т.2 а.с.41) - мобільного телефону «Nokia N-72» чорного кольору, який був вилучений у ОСОБА_20; постановою про визнання та приєднання до справи речового доказу - мобільного телефону «Nokia N-72» чорного кольору із карткою пам»яті на 1 Гб та стартовим пакетом «Діджус»; висновком №15 від 21.01.2008 року (т.2 а.с.68-69), відповідно до якого вартість мобільного телефону "NOKIA N72" із картою пам»яті ємністю 1 Гб, стартовим пакетом "Київстар", відповідно складає 1354,50 грн., 124,20 грн. та 5 грн., на загальну суму 1483,70 грн.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 по епізоду відкритого заволодіння майном ОСОБА_6, суд прийшов до висновку, що у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження інкримінована досудовим слідством кваліфікуюча ознака злочину, а саме повторність, оскільки станом на день вчинення вказаного злочину, ОСОБА_3 в силу п.1 ч.1 ст. 89 КК України вважається несудимим, а тому його дії по вказаному епізоду слід кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Знайшла своє підтвердження кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст. 186 ч.2 КК України по епізоду відкритого заволодіння майном ОСОБА_7, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, та по епізоду крадіжки мобільного телефону ОСОБА_8 за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, які суд вважає вірними.
Щодо особи підсудного, судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 на час вчинення злочинів був повнолітнім (т.1 а.с. 169), в силу ст. 89 КК України не судимий (т.1 а.с. 51, 176, 182, т.2 а.с. 144 т. а.с. т.4 а.с. 162 ), на обліку в психіатричному кабінеті Жмеринської ЦРЛ не значиться і за лікуванням не звертався (т.1 а.с. 48, т.2 а.с. 29, 119), на обліку в наркокабінеті Жмеринської ЦРЛ не значиться і за лікуванням не звертався (т.1 а.с. 171, т. а.с. 28, 120), за місцем роботи у ТОВ «Мангуст-Альфа» характеризувався позитивно (т.1 а.с. 346), за місцем проживання характеризувався позитивно (т.2 а.с. 24, 121), членом його сім»ї є батько - ОСОБА_21 (т.2 а.с. 25, 122); за місцем роботи на вагонній дільниці ст. Київ пасажирський характеризувався позитивно (т.2 а.с. 26), має на утриманні малолітнього сина, 16.04.2010 року, батьківство ОСОБА_3 відносно якого встановлено рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.12.2011 року, що набуло законної сили 30.01.2012 року (т.3 а.с.116-117).
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15.02.2008 року ОСОБА_3 оголошено в розшук та виділено матеріали кримінальної справи відносно нього в окреме провадження, провадження по справі зупинено. На досудовому слідстві по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 185 ч.2 КК України провадження неодноразово зупинялось до розшуку ОСОБА_3 За обставинами переховування ОСОБА_3 від слідства та суду, за наслідком чого його було оголошено в міждержавний розшук, в межах даної справи вирішувалось питання екстрадиції підсудного по факту його затримання на території Російської Федерації. При цьому Генеральною прокуратурою Російської Федерації було задоволено запит Міністерства юстиції України про видачу ОСОБА_3 для притягнення до кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ч.3 ст.296, ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України, а також запит Генеральної прокуратури України про видачу ОСОБА_3 для притягнення до кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України. Затримано ОСОБА_3 12.05.2011 року на території РФ (т.3 а.с. 41-42)
Призначаючи покарання, визначаючи міру покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених підсудним злочинів, які є злочином середньої тяжкості та тяжкими злочинами, особу ОСОБА_3, який в силу ст. 89 КК України вважається не судимим, ніде не працює; має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проживання та місцем попередньої роботи характеризується позитивно, потерпілими повідомлено про відсутність вимог матеріального та морального характеру до підсудного, суворого покарання для винної особи вони не вимагали. Також судом враховується поведінка ОСОБА_3 під час та після вчинення злочину, а саме те, що під час досудового та судового слідства він ухилявся від явки до правоохоронних органів, покинув Україну, був оголошений у міждержавний розшук та до нього було застосовано процедуру екстрадиції, в судовому засіданні ОСОБА_3 частково змінив покази, вину у вчинених злочинах за ст. 186 ч.2 КК України не визнав, що свідчить про відсутність каяття у вчиненому. У вчиненому злочині за ст.. 185 ч.2 КК України вину визнав, щиро розкаявся.
Обставин, що пом»якшують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.
Інкриміновані досудовим слідством обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3: вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння не знайшла свого підтвердження під час судового слідства, а повторність по епізодах другого грабежу та крадіжки є кваліфікуючими ознаками вказаних злочинів, тому не визнаються судом та не враховуються при призначенні покарання.
Враховуючи встановлене, суд вважає можливим обрати підсудному ОСОБА_3 покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, з метою досягнення мети покарання: виправлення підсудного у вигляді позбавлення волі з ізоляцією його від суспільства без застосування ст. 75 КК України в межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі.
Речові докази - мобільний телефон "NOKIA N72" із картою пам'яті 1 Гб та стартовим пакетом "Київстар", що переданий на зберігання ОСОБА_8 ( т.2 а.с. 51) - підлягає залишенню в розпорядженні потерпілого ОСОБА_8; мобільний телефон «Нокіа 2650», що зберігається в камері речових доказів при Жмеринському РВ УМВС України у Вінницькій області (т.1 а.с. 156) підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_6
Судові витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з підсудного в ? частці, з врахуванням їх стягнення з іншої особи ОСОБА_4, засудженого вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.12.2007 року по епізоду відкритого заволодіння майном ОСОБА_6, та у повному обсязі по інших епізодах (т.1, а.с. 205-206, т.1 а.с.263, 283, т.2 а.с.68-69)
Цивільний позов ОСОБА_17 (т.1 а.с. 145) підлягає залишенню без розгляду, оскільки потерпілий його не підтримав.
Відповідно до ст. 65 КК України, керуючись ст. ст. 323- 324, 455 КПК України 1960 року, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді п»яти років позбавлення волі
Його ж визнати винуватим за ч. 2 ст.185 КК України і призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_3 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді п'яти років позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 відраховувати з 12.05.2011 року, зарахувавши до загального строку відбування покарання час його тримання під вартою на території Російської Федерації і час його етапування до передачі Україні в порядку екстрадиції.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою.
Речові докази: мобільний телефон "NOKIA 2650", який зберігається в Жмеринському РВ УМВС України у Вінницькій області, повернути за належністю потерпілому ОСОБА_6; мобільний телефон "NOKIA N72" із картою пам'яті 1 Гб та стартовим пакетом "Київстар" залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_8,
Стягнути з ОСОБА_3 на користь експерта ОСОБА_22 (АДРЕСА_6, р/р №НОМЕР_1 у відділенні №44 АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код 2032602699) 1/2 судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи №158 від 15.12.2006 року, що складає 105 грн.; 90 гривень судових витрат за проведення судової товарознавчої експертизи №7 від 12.02.2007 року; 315 гривень судових витрат за проведення судової товарознавчої експертизи №15 від 21.01.2008 року, а також на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області (р/р №31250272210172 в Банку УДК у Вінницькой області, МФО 802015, код 24525055) 258 гривень 92 копійки судових витрат за проведення судової товарознавчої експертизи №1039 від 20.12.2006 року.
Цивільний позов ОСОБА_6 на суму 850 грн. - залишити без розгляду.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 - у той же час з моменту вручення йому копії вироку, до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя