Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" липня 2013 р.Справа № 922/2218/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бураковой А.М.
при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" м. Харків
про стягнення 231 994,55 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 за довіреністю № 405 від 24.07.2013 року,
відповідача - Атаманіченко Н.Є. за довіреністю № 1116 від 11.07.2013 року,
позивач - ОСОБА_1, особисто, паспорт серії НОМЕР_2, вид. 21.06.2004 року,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" м. Харків про стягнення 219 106,36 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором про закупівлю №10 від 27.07.2010 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 193, 315, 316 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 174885,36 грн., збитки у зв'язку з інфляцією у розмірі 524,48 грн., 3% річних у розмірі 6230,59 грн., пеню 31112,14 грн., штраф 7% в сумі 19241,98 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 15.07.2013 року о 10:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2013 року було прийнято уточнену позовну заяву від 10.07.2013 року надану позивачем, до розгляду та продовжено розгляд справи з урахуванням цих змін, в задоволенні клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, в порядку ст. 38 ГПК України - відмовлено та оголошено перерву у судовому засіданні до 24.07.2013 року о 10:30 годині.
До господарського суду Харківської області 24.07.2013 року від представника позивача надійшли пояснення по справі (вх. 26990), з додатковими документами.
Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 174885,36 грн., збитки в зв'язку з інфляцією у розмірі 524,48 грн., 3% річних у розмірі 6230,59 грн., пеню 31112,14 грн., штраф 7% в сумі 19241,98 грн. та покласти на відповідача судові витрати. Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти наявності заборгованості перед позивачем не заперечує, зазначає, що заборгованість дійсно наявна, проте заперечує проти наданих позивачем розрахунків. Надав пояснення по суті справи.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.
27.07.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Харків (позивач, постачальник) та Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" м. Харків (відповідач, покупець) було укладено договір на закупівлю №10 (Договір).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п.1.1. Договір, постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар (товар - камінь бетонний бортовий БР. 100.30.15.; виробник: ФОП ОСОБА_1.), відповідно до специфікації №1 (Додаток №1), який є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.5.1. - 5.4. Договору, встановлено, що товар поставляється за рахунок, транспортом та на склад покупця за рахунок покупця. Право власності на товар переходить при передачі товару покупцю та підписання супровідних документів на партію товару на складі постачальника. Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортимент товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару. Датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками документів приймання - передачі товару.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 324 885,36 грн., проте, сплачено відповідачем частково на суму 150 00,00 грн. (арк..с. 35-36)
Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 7.2. Договору, встановлено, що покупець повинен оплатити вартість поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 3 (трех) календарних днів з моменту отримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи 29 квітня 2013 року позивачем було направлено відповідачу претензію (вих. від 29.04.2013 р.) про сплату 219 106,36 грн. заборгованості за поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 219 106,36 грн., однак доказів сплати поставленого товару не надав.
Крім того, сума заборгованості відповідача за поставлений товар в розмірі 174 885,36 грн., також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який міститься в матеріалах справи. (арк.с. 49)
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 174 885,36 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача збитки у зв'язку з інфляцією у розмірі 524,48 грн., 3% річних у розмірі 6230,59 грн., пеню 31112,14 грн., штраф 7% в сумі 19241,98 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування надані позивачем, збитки у зв'язку з інфляцією у розмірі 524,48 грн., 3% річних у розмірі 6230,59 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.12.3 Договору, у разі порушення обов'язків по оплаті товара. Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримання платежу, а також додатково сплачує штраф в розмірі 7% від простроченої суми.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши нарахування пені в сумі 31112,14 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 12 221,78 грн., в частині стягнення 18 890,36 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.
Перевіривши нарахування штрафу в розмірі 7% від простроченої суми в сумі 19241,98 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума штрафу в розмірі 12 241,98 грн., в частині стягнення 7000,00 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.
Стосовно клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, яке викладене у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені) застосовується позовна давність в один рік.
Згідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Проте, суд зазначає, що положеннями ст. 264 Цивільного кодексу України, встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була здійснена оплата за поставлений товар, а саме 07.05.2012 року на суму 50 000,00 грн. та 20.09.2012 року на суму 100 000,00 грн. (арк.с. 58-60), що безперечно свідчить про вчиненням відповідачем дій, щодо визнання свого боргу, тому, в даному випадку позовна давність переривається та у відповідності до положень ч.3. ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності розпочався заново.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким, чином судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" м. Харків (61202, м.Харків, вул.Ахсарова, 2, р/р 26005020003979 в АТ «Золоті ворота», м.Харків, МФО 351931, Код ЄДРПОУ 31941174) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків АДРЕСА_1, Код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ВАТ «ВТБ Банк», м.Київ, МФО 321767) суму основного боргу в розмірі 174885,36 грн., збитки у зв'язку з інфляцією в розмірі 524,48 грн., 3% річних у розмірі 6230,59 грн., пеню в розмірі 12 221,78 грн., штраф в розмірі 12241,98 грн., судовий збір в розмірі 4122,08 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені в розмірі 18 890,36 грн та штрафу в розмірі 7000,00 грн. - відмовити.
Повне рішення складено 29.07.2013 р.
Суддя Буракова А.М.
922/2218/13