Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.
Суддя-доповідач - Юрко І.В.
26 липня 2013 року справа №805/6828/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,
секретарі судового засідання Діденко О.С.,
за участі представника позивача Глух Д.О.,
представників відповідача Гусєвої А.В., Долгих Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Слов'янську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у справі № 805/6828/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Слов'янську Донецької області про відшкодування витрат,
Позивач 16.05.2013 року звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Слов'янську Донецької області про відшкодування витрат по виплаті пенсій за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року на загальну суму 5815, 65 грн..
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні в м.Слов'янську Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області витрати за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року, пов'язані з виплатою пенсій особам: які отримали виробничі травми на території колишнього СРСР та переїхали на постійне місце проживання до України, на суму 4398,81 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами підписані акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період січень 2013 року - березень 2013 року (а.с.12, 14).
За вказаний період відповідачем не були прийняті до заліку та відшкодуванню суми пенсій на загальну суму 5815, 65 гривень, а саме:
- пенсії громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну на загальну суму 5748,81 гривень;
- пенсія у зв'язку з втратою годувальника чоловіку (дружині), у випадку коли він (вона) на момент загибелі потерпілого не перебував (-ла) на його утриманні (працював (-ла) на загальну суму 66,84 гривень.
Згідно довідки розрахунку про суми виплачених пенсій, вбачається, що ФСС не прийнято до заліку :
- основний розмір пенсії на суму 5707,62 гривень по особам:
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18;
- щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття на суму 95,64 гривень по особі ОСОБА_14;
- витрати на виплату та доставку пенсій на суму 12,39 гривень по особам:
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_18
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, 1965 р.н., отримав травму 05.07.1988 року на підприємстві «Курильське відділення рибколгоспу «Заветы Ильича», Курильський район, с. Рейдове, працюючи «рыбаком звена бригады прибрежной ловли» с. Рибак, під час виконання своїх трудових обов'язків, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 05.07.1988 року (а.с. 28-29, 99-106);
ОСОБА_19, 1962 р.н., отримав травму на виробництві 10.11.1984 року в управлінні цивільної авіації «Билибиновского объединенного авиаотряда», працюючи електромеханіком 5-го разряду, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 16.11.1984 року (а.с. 22, 91-94);
ОСОБА_7, 1960 р.н., отримав травму на виробництві 24.05.1979 року на підприємстві «Мгинское строительное управление треста Гидроелектромонтаж», працюючи електромонтажником, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 25.05.1979 року (а.с. 30, 81-90);
ОСОБА_20, 1954 р.н., отримав травму на виробництві 19.03.1983 року на «Иультинськом ГОК», працюючи «проходчиком на участке №1» рудника «Иультин», штольня № 21, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві форми № Н-1 від 20.03.1983 року (а.с. 35-36, 52-58);
ОСОБА_9, 1939 р.н., отримав травму на виробництві 26.09.1983 року, працюючи «слесарем-монтажником» у «Шахтопроходческом тресте Норильского горно-металлургического комбината им. А.П. Завенягина» м. Талнах, Красноярського краю, про що був складений відповідний акт форми Н-1 № 60 від 26.09.1983 року (а.с. 33-34, 43-51);
ОСОБА_10, 1963 р.н., отримав травму на виробництві, працюючи матросом об'єднання «Туркменрибпром» 28.11.1983 року, про що був складений відповідний акт форми Н-1 від 28.11.1983 року (а.с. 31-32, 97-98);
ОСОБА_11, 1954 р.н., отримав травму на виробництві 19.09.1989 року, працюючи «машинистом-наставником» автомобільної колони 10 Сургутського управління технологічного транспорту №1, про що складений відповідний акт про нещасний випадок на виробництві від 18.09.1989 року (а.с. 18-19, 71-74);
ОСОБА_12, 1960 р.н., отримав травму на виробництві 06.07.1990 року, працюючи електромонтажником «МУ-6» в Красноярському краї, про що складений акт про нещасний випадок на виробництві від 06.07.1990 року (а.с. 23-25, 77-80);
ОСОБА_14, отримав травму 23.10.1982 року на Абаканскому КПП, працюючи головним енергетиком, про що складений відповідний акт про нещасний випадок на виробництві (а.с. 39, 75-76);
ОСОБА_16, 1957 р.н., отримав травму на виробництві 26.05.1999 року, працюючи слюсарем - монтажником дільниці 2 ВАТ «Дальенергомонтаж» м.Хабаровск, про що складений акт про нещасний випадок на виробництві від 28.05.1999 року (а.с. 26-27, 40-42);
ОСОБА_17, 1970 р.н., отримав травму на виробництві 12.02.2001 року, працюючи «машинистом котлов 4 разряда» на ТЕЦ рудника Баренцбург ФГУП-ГТ «Арктикуголь», про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві 13.02.2001 року (а.с. 20-21, 59-70);
ОСОБА_21, 1956 р.н., майстер 4 дільниці «СРСУ-2» о 7-ій годині 05.11.1983 року, слідуючи до робочого місця, була травмована автобусом, про що був складений акт розслідування нещасного випадку від 06.11.1983 року (побутова травма) (акт форми Н-1 відсутній) (а.с. 37, 107-119);
ОСОБА_22, 1935 р.н., отримав смертельну травму на виробництві працюючи на «Чунський ЛПХ», про що складений відповідний акт про нещасний випадок на виробництві № 36 від 22.09.1976 року. ОСОБА_13, 1973 р.н., отримує пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_22 (а.с. 16-17, 95-96);
ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_12, призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер в результаті нещасного випадку на виробництві, акт № 4 від 06.01.1984 року. На день смерті чоловіка вона не досягла 55-річного віку, непрацездатною станом на час смерті чоловіка за висновком МСЕК не визнавалась (а.с. 38, 120-121).
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Так, з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворюванням нею трудових обов'язків.
Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до п. 3 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п. 3 розділу ХІ встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абз. 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевого та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці» , які ліквідуються.
Колегія суддів зазначає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, що стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
При цьому, необхідно зазначити, що відсутність в Фонді особових справ потерпілих не є підставою для відмови у прийнятті до заліку та відшкодування сум, витрачених УПФУ на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
Відповідно до ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків:
а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва;
б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.
Задовольняючи позов частково в частині відшкодування витрат, понесених органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання, суд першої інстанції вірно зазначив, що Фонд, як належний страховик від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в силу положень статей 1, 4, 25, 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР та статей 21, 24 Закону № 1105-XIV зобов'язаний відшкодовувати витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання (у тому числі й пенсій по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР).
Такий висновок Верховного Суду України щодо правильного застосування норм матеріального права при вирішенні спорів цієї категорії міститься, зокрема, у постанові від 12 червня 2012 року № 21-165а12.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги про відшкодування пенсії, сплаченої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_14 у період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2013 року в розмірі 4398,81 грн., які складаються з виплаченої пенсії громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну (з урахуванням поштового збору), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині відшкодування витрат за сплачені пенсії ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в розмірі 900 грн. задоволенню не підлягають, оскільки їх інвалідність настала внаслідок нещасного випадку у 1999 році та 2001 році відповідно, на виробництві, яке знаходилось на території Росії.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_18 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який загинув внаслідок травмування на виробництві, що підтверджується актом № 4 від 06.01.1984 року (а.с. 38).
Відповідно до ст. 33 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_12., на момент смерті чоловіка - ОСОБА_24 не досягла 55-річного віку, інвалідність їй не втсановлювалась, тобто права на страхові виплати у відповідності зі ст.ст. 33 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у разі смерті потерпілого не мала, а тому позивач не має права на відшкодування відповідачем понесених ним витрат на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника вказаній особі у сумі 66, 84 грн., з чим погоджується колегія суддів.
Відповідно до п. 1.2 Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президіума ВЦСПС від 13.08.1982 року № 11-6, (чинний на час нещасного випадку з ОСОБА_15), розслідуванню та обліку відповідно до цього Порядку підлягають нещасні випадки які трапились на території підприємства, поза територією підприємства при виконанні постраждалим трудових обов'язків, завдань адміністрації підприємства, керівника робіт (бригадира, майстра, начальника зміни, ділянки тощо), а також при прямуванні на наданому підприємством транспорті на роботу або з роботи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_15, 1956 р.н., отримала травму о 7-ій годині 05.11.1983 року під час прямування на роботу (була травмована автобусом), про що був складений акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування на роботу або з роботи від 06.11.1983 року (а.с. 37, 107-119).
Тобто, нещасний випадок, який трапився із ОСОБА_15, не є нещасним випадком, що трапився на виробництві, про що свідчить відсутність Акту форми Н-1, який складається при розслідуванні нещасних випадків на виробництві.
Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування пенсії, сплаченої ОСОБА_15 у спірнрй період в розмірі 450 грн. також не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовні вимоги шляхом стягнення з відповідача за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року витрат, пов'язаних з виплатою пенсій особам, які отримали виробничі травми на території колишнього СРСР та переїхали на постійне місце проживання до України на суму 4398,81 гривень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Слов'янську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у справі № 805/6828/13-а залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у справі № 805/6828/13-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
В повному обсязі ухвалу складено 29 липня 2013 року.
Головуючий суддя І.В. Юрко
Судді Г.М.Міронова
А.А.Блохін