номер провадження справи 3/67/13
Запорізької області
22.07.2013 Справа № 908/2210/13
За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району міста Запоріжжя (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458)
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)
про стягнення заборгованості в сумі 20 828, 33 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Осоцькому Д.І.
Представники:
від позивача: Кузьміна С.Ю., юрисконсульт 1 категорії, довіреність № 4096/27 від 18.06.2013р.
від відповідача: не з'явився
Концерн МТМ в особі Філії Концерну "МТМ" Комунарського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 501872 в розмірі 23 748, 79 грн.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 26.06.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629, ЦК України, ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. 1, 2, 54, 56, 57, 66, 67, 82 ГПК України та умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501872 від 01.09.2006р.
Ухвалою від 27.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2210/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 11.07.2013р. об 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 11.07.2013р. розгляд справи відкладений на 22.07.2013р. о 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 22.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 26.07.2013р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судовому засіданні 22.07.2013р. представник позивача підтримала позовні вимоги, з підстав наведених у заяві про зменшення позовних вимог від 22.07.2013р. № 444/1-юр, просить суд стягнути з відповідача на користь Концерну "МТМ" заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 501872 в розмірі 20 828, 33 грн., а саме: 19 552, 29 грн. основного боргу, 1 068, 00 грн. пені та 208, 04 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.
Отже, заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період з січня по квітень 2013р. Концерн відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 26 441, 00 грн., проте відповідач грошові зобов'язання за договором не виконав належним чином та сплатив лише частину основного боргу, а саме:
18.06.2013р. у розмірі 3 940, 46 грн.;
01.07.2013р. у розмірі 1 128, 25 грн.;
01.07.2013р. у розмірі 1 820, 00 грн.
Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за теплову енергію на час розгляду справи складає 19 552, 29 грн.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано 1 068, 00 грн. пені та 208, 04 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.
За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АВ № 928357, станом на 19.07.2013р. місце проживання ОСОБА_1 є: 69095, АДРЕСА_1.
Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів для відповідача по справі № 908/2210/13.
В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Копії ухвал від 27.06.2013р. про порушення провадження у справі, від 11.07.2013р. про відкладення розгляду справи на 22.07.2013р., які направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до суду не поверталась.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).
Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
Між Концерном "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Комунарського району м. Запоріжжя (Теплопостачальна організація) та ПП ОСОБА_1 (Споживач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501872 від 01.09.2006р. (надалі - Договір) (із змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 06.08.2008р., № 2, № 3 від 10.11.2011р.) за яким Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;
- підігрів води - протягом року;
- кондиціювання - по замовленню споживача ;
- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в період з січня 2013р. по квітень 2013р., а саме:
від 31.01.2013р. на суму 12 915, 61 грн.;
від 28.02.2013р. на суму 8 659, 14 грн.;
від 31.03.2013р. на суму 4 300, 00 грн.;
від 30.04.2013р. на суму 565, 37 грн. (а.с. 33-36).
На оплату вищезазначених актів виставлені рахунки на загальну суму 26 441, 00 грн., а саме: від 31.01.2013р. на суму 12 915, 61 грн., від 28.02.2013р. на суму 8 659, 14 грн., від 31.03.2013р. на суму 4 300, 88 грн. та від 30.04.2013р. на суму 565, 37 грн. (а.с. 29-32).
Відповідно до п.п.3.2.6 Договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно п.6.1 Договору, розрахунки за даним договором здійснюється в грошовій формі, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).
За приписами п. 6.3 Договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання - передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п.п 6.6.1 Договору, отриманий Акт приймання - передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:
- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпелю на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).
В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом п.6.6.1 договору строк. У разі неотримання акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п.п.6.6.2 Договору).
Відповідач свої грошові зобов'язання за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 501872 від 01.09.2006р. виконав неналежним чином та сплатив лише частину основного боргу 18.06.2013р. у розмірі 3 940, 46 грн., 01.07.2013р. у розмірі 1 128, 25 грн. та 01.07.2013р. у розмірі 1 820, 00 грн.
Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за цим договором складає 19 552, 29 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
договори та інші правочини;
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
інші юридичні факти.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 501872.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У справі, що розглядається, споживач зобов'язаний здійснити оплату за теплову шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання - передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.3 Договору).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501872 від 01.09.2006р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Акти приймання-передачі теплової енергії на загальну суму 26 441, 00 грн. оформлені позивачем відповідно до підпунктів 6.6.1, 6.6.2 договору № 501872 від 01.09.2006р. і вважаються погодженими сторонами.
Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.
Враховуючи встановлений факт не повного виконання ПП ОСОБА_1 грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 19 552, 29 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 1 068, 00 грн. пені та 208, 04 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до п.п. 7.2.8 договору № 501872 від 01.09.2006р., в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 1 068, 00 грн. (розрахунок на а.с.9), оскільки це не суперечить п.п. 7.2.8 Договору та діючому законодавству.
Тому вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 068, 00 грн. підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501872 від 01.09.2006р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 208, 04 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.10) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії Запорізького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 19 552 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 29 коп. основного боргу, 1 068 (одну тисячу шістдесят вісім) грн. 00 коп. пені, 208 (двісті вісім) грн. 04 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.
3. Повне рішення складено 26.07.2013р.
Суддя В.М. Соловйов