ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 червня 2013 року № 826/5013/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
за участюПрокуратури Печерського району міста Києва
про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД (далі - ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД, позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати протиправними та скасувати рішення від 14.06.2006 р. № 0003902302/0, № 0003892302/0, від 31.07.2006 № 0005712302/0, № 0003902302/1, № 0003892302/1, від 14.09.2006 № 0005712302/1, від 28.09.2006 № 0003902302/2, № 0003892302/2, від 15.12.2006 № 0003902302/3, № 0003892302/3.
Постановою Господарського суду м. Києва від 13 червня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва за участю Прокуратури Печерського району міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень, позовні вимоги задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року постанову Господарського суду м. Києва від 13 червня 2007 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2013 року постанову Господарського суду м. Києва від 13 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 12 квітня 2013 прийнято до провадження адміністративну справу № 826/5013/13-а та призначено до судового розгляду.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач безпідставно зробив висновок про те, що податковий кредит позивача не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальника третьої ланки придбаних позивачем товарів, оскільки позивач отримав від безпосереднього постачальника товару податкові накладні та повністю сплатив суму податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем податковий кредит з ПДВ, заявлений позивачем до відшкодування за вересень-жовтень 2003 року, формувався з порушеннями податкового законодавства, а тому у останнього відсутні законні підстави для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані періоди.
05 червня 2013 року у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД (код за ЄДРПОУ 20749622) з питань правильності та достовірності відображення по податковому обліку ПДВ по операціях з придбання та експорту: шкірсировини великої рогатої худоби, біологічно-активної добавки «Суперпатентин-Флора», мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфатів-іонів, контролерів управління процесами сушки деревини «Муссон-4М», системи автоматизованого контролю об'єктів гірничо-переробної промисловості «АКТО-ГП-256», програмно-технічних комплексів «Реверс», приладів сигналізаторів «Атлас 6М», систем автоматизованого керування мережами зв'язку «Вектор» за період з 2003-2005 року, за результатами якої складено акт № 226/23-2/20749622 від 01 червня 2006 року.
Як вбачається з вказаного акта перевірки, а також підтверджено матеріалами справи, позапланова перевірка позивача була призначена ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі постанови від 17.04.2006 про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2003 по 01.12.2005 слідчого в ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві Корчака Ю.М. у кримінальній справі № 70-317. Вказана постанова прийнята в межах розслідування кримінальної справи № 70-317, порушеної за фактом ухилення від сплати податків шляхом безпідставного включення до податкового кредиту з ПДВ.
За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) по операціях з придбання та експорту біологічно-активної добавки «Суперпатентин-Флора», що призвело до:
- завищення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на загальну суму 7 513 580, 00 грн.(10 395 250, 00 грн. - 2 881 400, 00 грн.), а саме за вересень 2003 року - на 2 990 625, 00 грн., за жовтень 2003 року - 4 523 225, 00 грн. (з врахуванням самостійного корегування позивачем в червні 2004 року податку на додану вартість в розмірі 2 881 400, 00 грн.);
- несвоєчасного коригування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2003 року в розмірі 2 881 400, 00 грн., ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД від кореговано в червні 2004 року в розмірі 2 881 400, 00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 червня 2006 року:
- № 0003892302/0, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1 152 560, 00 грн.;
- № 0003902302/0, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7 513 850, 00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 7 513 850, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3 756 925, 00 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7 513 850, 00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України.
Зокрема, ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами розгляду скарг рішенням від 17.07.2006 р. № 32708/10/25-011 податкове повідомлення-рішення № 0003902302/0 залишила без змін, суму штрафної санкції, визначеної у податковому повідомленні-рішенні № 0003892302/0 збільшила на 288 140, 00 грн.
31 липня 2006 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного рішення прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0005712302/0, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 288 140, 00 грн.;
- № 0003902302/1, яким позивачу згідно з абз. «б пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7 513 850, 00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 7 513 850, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3 756 925, 00 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7 513 850, 00 грн.;
- № 0003892302/1, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1 152 560, 00 грн.
ДПА у м. Києві рішенням від 21.09.2006 року № 2418/10/25-114 та ДПА України рішенням від 06.12.2006 року № 13749/6/25-0215 за результатами розгляду скарг вказані вище податкові повідомлення рішення залишили без змін, а скарги без задоволення.
На підставі вказаних рішень, ДПІ у Печерському районі м. Києві прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 14.09.2006 № 0005712302/1, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 288.140,00 грн.;
- від 28.09.2006 № 0003902302/2, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7.513.850,00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 7.513.850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3 756 925, 00 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7 513 850, 00 грн.;
- від 28.09.2006 № 0003892302/2, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1 152 560, 00 грн.;
- від 15.12.2006 № 0003902302/3, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2003 року на суму 7 513 850, 00 грн., визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 7 513 850, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3 756 925, 00 грн. у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 7 513 850, 00 грн.;
- від 15.12.2006 № 0003892302/3, яким позивачу згідно з абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1.152.560,00 грн.
Незгода з вказаними вище податковими повідомленнями - рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ та іншими нормативно правовими актами в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).
Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом № 168/97-ВР визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки оформлених належним чином податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ, відсутність належним чином оформлених первинних документів на підтвердження фактичності здійснення господарської операції. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996 - ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996 - ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 - ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 - ХІV).
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).
В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
З матеріалів справи вбачається, між TOB «Лія-Сан» (Продавець) та ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД укладено договори купівлі-продажу №1/178/03 від 19.09.2003 та від 08.10.2003 №2/774/03.
На виконання умов Договору № 1/178/03 складено Акт №1 приймання-передачі продукції від 19.09.2003 та податкову накладну № 1 від 19.09.2003 на загальну суму 17 943 750, 00 коп., у т.ч. податку на додану вартість в сумі 2 990 625, 00 грн. На виконання умов Договору № 2/774/03 складено Акт №1 приймання - передачі продукції від 08.10.2003 та податкову накладну №2 від 08.10.2003 на загальну суму 44 427 750, 00 грн., у т.ч. податку на додану вартість в сумі 7 404 625, 00 грн.
З метою подальшої реалізації придбаних товарів між позивачем та ТОВ «Нафтопродукт» було укладено договори комісії від 22.09.2003 року №06-09/585/03 та від 10.10.2003 року №07-10/776/03.
На виконання їх умов було складено акти приймання-передачі майна на комісію від 22.09.2003 року та від 22.10.2003 року. Окрім цього, на підтвердження експорту отриманої продукції надано ВМД від 22.10.2003 №850 та від 31.10.2003 року № 891 з відмітками митного органу про вивезення товару за межі митної території України (одержувач «Monolux L.L.C.» (США). Країна призначення - Угорщина).
Проте, дослідивши письмові докази, в яких містяться вищевказані відомості, суд приходить до переконання, що вони не можуть бути належними доказами реальності господарських операцій за наслідками яких сформовано суму податкового кредиту у розмірі 7 513 850, 00 грн., з огляду на таке.
З акту перевірки та матеріалів адміністративної справи вбачається, що постачальником вказаного товару позивачу було ТОВ «Лія-Сан», якому сировину для виготовлення добавки біологічно активної «Суперпотентин-флора» здійснювали ПП «Укрком-сервіс», ПП «Асторія-2003».
Зокрема, з акту перевірки вбачається, що між ПП «Асторія-2003» та ПП «Укрком-сервіс» укладено договори купівлі-продажу сировини для виготовлення добавки біологічно активної «Суперпотентин-флора»:
- від 12.09.2003 року №1-14/09 на суму 17823947,88 грн.;
- від 03.10.2003 року №2-17/10 на суму 44149400,64 грн.,
На виконання вказаних договорів ПП «Асторія-2003» видано податкові накладні від 12.09.2003 року № 1 та від 03.10.2003 року № 2, на підставі яких ПП «Укрком-сервіс» формувало податковий кредит з податку на додану вартість у вересні 2003 року на суму 2 970 658, 00 грн. та у жовтні 2003 року на суму 7 358 233, 00 грн.
Однак, перевіркою встановлено, що ПП «Асторія-2003» за червень - серпень 2003 року звітувало з нульовими показниками, а з вересня 2003 року взагалі не подавало звітності до державних податкових органів, що свідчить про не сплату підприємством податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету загальним розміром 10 328 233, 00 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.06.2004 року у справі № 2-2588-1/04 визнані недійсними установчі документи ПП «Асторія-2003» та свідоцтво платника податку на додану вартість від дати внесення до реєстру платників ПДВ.
Окрім цього, рішеннями Господарського суду Луганської області від 10.01.2005 року по справі № 1/11 та від 15.02.2005 року по справі № 6/2 договори купівлі-продажу від 12.09.2003 року № 1-14/09 та від 03.10.2003 року № 2-17/10, укладені між ПП «Асторія-2003» та ПП «Укрком-сервіс», визнані недійсними на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР як такі, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
З матеріалів справи також вбачається, що придбану у ПП «Асторія-2003» сировину ПП «Укрком-сервіс» реалізувало ТОВ «Лія-Сан» згідно договорів від 12.09.2003 року № 14/1-03 на суму 17 829 615, 52 грн. та від 06.10.2003 року №15/2-03 на суму 4 415 4257, 34 грн., про що складено акти прийому-передачі товару (йохімбін; ятришнік; женьшень; біотин; ведмежа жовч; боброва струя).
На виконання вищевказаних договорів ТОВ «Укрком-сервіс» було видано товариству «Лія Сан» податкові накладні від 12.09.2003 року № 1 на суму 17 829 615, 52 грн. в т.ч. ПДВ - 2990625 грн. та від 06.10.2003 року №2 на суму 44 154 257, 34 грн. в т.ч. ПДВ - 7 359 042, 00 грн. задекларовано.
На підставі вказаних податкових накладних ТОВ «Лія Сан» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2003 року, який став підставою для зменшення власних податкових зобов'язань у вказаних періодах при подальшій реалізації товару ТОВ «Фірма «Союз Віктан» ЛТД.
При цьому, суд бере до уваги той факт, що ТОВ «Лія Сан» є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17315175 серії НБ № 137585 лише з 24 вересня 2003 року. Проте, на момент виписання податкової накладної від 12.09.2003 року № 1 останнє не було зареєстроване як платник податку на додану вартість, відповідно, на момент здійснення вказаної операції дане підприємство не мало законного права на декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та формування податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, податковий кредит ТОВ «Лія Сан» за вересень, жовтень 2003 року сформовано незаконно.
Окрім цього, відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 технічних умов ТУ У 15.8-32049120-002-2003 для виробництва добавки біологічно активної «Суперпотентин-флора» повинна використовуватись наступна сировина і основні матеріали, а саме:
- Йохімбе (кора) - Yohimbine Hydrochloride, виготовлювач Vaispali PHARMACEUTIENES, Індія при наявності висновку санітарно - епідеміологічної експертизи МОЗ України;
- Жовч ведмежа - зарубіжного виробництва при наявності висновку санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України;
- Струмінь бобра (кастореум) - зарубіжного виробництва при наявності висновку санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України;
- Коренеплоди ятришника (Orchis latifolia L.) - згідно діючої нормативної документації. Сировина повинна мати документацію про якість згідно ГОСТ 24027.0; Женьшень (корінь) згідно ГФ СССР, випуск 2, 1990р., ГОСТ 10064; Біотин (вітамін Н) згідно ГФ СССР X ст. 13;
- Імбир - лікарський - Zingeber Officinalis ( нас. Amomum Zingeber) згідно діючої нормативної документації. Сировина повинна мати документацію про якість згідно ГОСТ 24027.0.
При цьому, суд бере до уваги посилання відповідача на лист Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення наданий на запит ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 22.07.2004р. за №11409/10/23-503, відповідно до якого в Україні станом на 25.07.2004р. як лікарський засіб зареєстрований лише один препарат, а саме: корінь женьшеню, коріння (субстанція) у мішках поліетиленових для виробництва нестерильних лікарських форм, виробництва «HealthLand Suplies Ltd.» Китай реєстраційне посвідчення № Р.08.01/03547 і дійсне до 30.08.2006 р. Такі препарати як боброва струя, ведмежа жовч, кора йохиме, корінь імбиру, коренеплоди ятришнику та біотин як лікарські засоби в Україні не зареєстровані.
Водночас, відповідно до відповіді Міністерства навколишнього природного середовища України на запит головного відділу податкової міліції СДПІ у м. Луганську, за період з 2000 р. по 2004 р. дозволи на спеціальне використання «бурого ведмедя» не видавались, а також дозволи на переміщення «ведмежої жовчі» через державний кордон, не видавались. Окрім цього, згідно листа Державного комітету лісового господарства України від 11.10.2004 року № 03-01/3924 за період з 2000 по 2004 рік ліміти на добування ведмедя бурого не затверджувалися, ліцензії не видавалися та згідно звітних даних не було добуто жодної особини вказаної тварини.
Вказане свідчить про те, що на території України не добувався та не ввозився на її територію такий компонент сировини для виготовлення добавки біологічно активної «Суперпотентин-флора», як ведмежа жовч.
Окрім цього, суд зазначає, що 15 грудня 2003 року між TOB «Лія-Сан» (Продавець) та ТОВ «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД (Покупець) укладено Додаткову угоду від 15.12.2003 до Договору № 2/774/03, відповідно до якої Покупець повертає придбану у Продавця продукцію - біологічно-активну добавку «Суперпотентин-флора» на загальну суму 17 288 398, 50 грн.
На виконання умов вказаної вище додаткової угоди позивачем надано акт повернення товару від 16.12.2003 року б/н.
Позивачу у зв'язку із поверненням товару, TOB «Лія-Сан» надано Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 2 від 08.10.2003, на підставі якого позивач відкоригував свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість у червні 2004 року на суму 14 406 998, 75 грн.
На підтвердження отримання коштів за повернений товар позивачем надано копії виписок з КРФ АКБ «Укрсоцбанк» від 13.11.2003 та від 14.11.2003 року по особовому рахунку позивача.
Відповідно до п. 4.5 Закону № 168/97-ВР у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що коригування податкового кредиту позивачем проведено лише у червні 2004 року, що є порушенням вказаної вище норми Закону.
Судом також приймається до уваги лист Національного центрального бюро Інтерполу МВС України від 04.02.2005 року № ІР/4347/04/СЗЗ/2092/РР/А2/3 та повідомлення НЦБ Інтерполу в США відповідно до якого Фірма «Monolux L.L.C» не встановлена та лист Національного центрального бюро Інтерполу МВС України № ІР/4347/04/СЗЗ/5367/РР/А2/3 та повідомлення НЦБ Інтерполу в Угорщині відповідно до якого митний склад «VARDA SPED KFT» на території країни не встановлений.
Враховуючи викладене вище, надані позивачем договори та додані до них документи, суд вважає неналежними, оскільки за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі первинні документи не підтверджують право позивача на його формування та ставлять під сумнів факт виконання вказаних вище договорів, постачання товарів контрагентом та відповідно його експорт за кордон.
На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2013 року судом вживалися заходи щодо з'ясування підстав порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків шляхом безпідставного включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту посадовими особами позивача.
Зокрема, отримано з Печерського районного суду м. Києва постанову з відміткою про набрання законної сили від 23 лютого 2007 року по справі № 4-412/07 за скаргою ОСОБА_3 на постанову від 29.12.2006 року про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння службовими особами Фірми «Союз-Віктан» ЛТД (ТОВ) грошовими коштами у сумі 7 513 850,00 грн. за результатами проведених операцій з купівлі-продажу у вересні-жовтні 2003 року біологічно-активної добавки «Суперпатентин - флора» шляхом зловживання службовим становищем.
З вищевказаної постанови суду вбачається, що скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову старшого прокурора відділу нагляду за додержанням завом органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури міста Києва молодшого радника юстиції Носової Н.В. від 29 грудня 2006 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи за фактом заволодіти службовими особами Фірми «Союз-Віктан» ЛТД (ТОВ) грошовими коштами у сумі 7 513 850 грн. за результатами проведених операцій з купівлі-продажу в вересні-жовтні 2003 року біологічно-активної добавки «Суперпатентин - флора» шляхом зловживання службовим становищем, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України як винесену незаконно з порушенням ст.ст. 94-98 КПК України скасовано.
Також судом, в порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння службовими особами Фірми «Союз-Віктан» ЛТД (ТОВ) грошовими коштами у сумі 7 513 850 грн. за результатами проведених операцій з купівлі-продажу в вересні-жовтні 2003 року біологічно-активної добавки «Суперпатентин - флора» шляхом зловживання службовим становищем, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України відмовлено.
Проте, на думку суду, відомості, які викладені у вказаній постанові не звільняють сторін від обов'язку доказування обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Дана постанова не є вироком суду, а обставини, які в ній викладені стосуються лише наявності достатніх підстав для порушення кримінальної справи за фактом заволодіння службовими особами позивача грошовими коштами, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, які не стосуються предмету доказування у вказаній адміністративній справі.
Виходячи зі змісту норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко