ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 червня 2013 року 15:42 № 826/8467/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю: позивача - ОСОБА_1., представника відповідача - Малиш Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної виконавчої служби України
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
03 червня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України, відповідач) від 27.05.2013 р. № П-7338/32 та зобов'язання ДВС України повторно розглянути його заяву від 20.05.2013 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач своїм листом від 27.05.2013 р. № П-7338/32 не вирішив вимог позивача по суті та не надав відповіді по суті заявлених вимог.
Позивач вважає таке рішення відповідача необґрунтованим.
Як наслідок, необґрунтоване рішення відповідача, на думку позивача, порушує його конституційне право на отримання саме обґрунтованої відповіді на своє звернення до органів влади.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
Державна виконавча служба України подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що нею в строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян», в межах компетенції розглянуто заяву позивача від 20.05.2013 року та надано відповідь на всі поставлені заявником питання.
Відповідач, в наданих запереченнях, просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року по справі № 826/4504/13-а за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, позов задоволено: визнано бездіяльність Державної виконавчої служби України, яка полягає у неповідомлені ОСОБА_1 у законний строк про пересилання його заяви від 15.02.2013 р. за належністю та зобов'язано Державну виконавчу службу України повідомити ОСОБА_1, коли саме та до кого саме направлено його заяву від 15 лютого 2013 року.
20 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ДВС України з заявою, в якій просив повідомити його, чи виявлені та чи усунені причини та умови, які сприяли порушенням, встановленим Окружним адміністративним судом м. Києва в постанові від 26 квітня 2013 року по справі № 826/4504/13-а та чи вирішено питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, встановлене постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року по справі № 826/4504/13-а та яким чином або в який спосіб.
Вказана заява зареєстрована відповідачем 23.05.2013 р.
27 травня 2013 року відповідачем була підготовлено відповідь за № П-7338/32.
Незгода з зазначеною вище відповіддю відповідача обумовила позивача звернутись до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів не погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 385/2011 (далі - Положення № 385/2011) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів; забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюються Законом № 393/96-ВР.
Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
В статті 19 Закону № 393/96-ВР визначені обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.
Згідно з п. 2 Положення № 385/2011 ДВС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра юстиції України.
В пп. 10 п. 4 Положення № 385/2011 зазначено, що ДВС України відповідно до покладених на неї завдань організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов'язаних із діяльністю ДВС України, структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
Як підтверджено матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року по справі № 826/4504/13-а було встановлено, що ОСОБА_1 15.02.2013 р. звернувся до ДВС України з приводу виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2012 р. № 2а-6684/12/2670.
Листом ДВС України від 27.02.2013 р. № П-2700/3.2 заяву ОСОБА_1 від 15.02.2013 р. було передано на вирішення в Головне управління юстиції у Київській області, проте, про направлення заяви ОСОБА_1 від 15.02.2013 р. за підвідомчістю, заявника не повідомлено.
В подальшому, за дорученням ДВС України, відповідь на звернення ОСОБА_1 від 15.02.2013 р. було надано листом УДВС ГУЮ у Київській області від 20.03.2013 р. за № П-574/6.2.
Звернувшись з заявою до ДВС України 20.05.2013 р., відповідач в термін передбачений Законом № 393/96-ВР розглянув заяву ОСОБА_1 та надав відповідь (лист від 27.05.2013 року за № П-7338/32).
Дослідивши в судовому засіданні зазначену вище відповідь ДВС України, колегією суддів встановлено, що першу вимогу заявлену в заяві позивача від 20.05.2013 р. виконано, зокрема виявлені причини та умови, які сприяли порушенням, встановленим Окружним адміністративним судом м. Києва в постанові від 26 квітня 2013 року по справі № 826/4504/13-а, про що зазначено в листі від 27.05.2013 року за № П-7338/32 та такі причини та умови усунені, що підтверджується підготовленою та направленою заявнику відповіддю УДВС ГУЮ у Київській області від 20.03.2013 р. за № П-574/6.2.
Стосовно іншої вимоги, заявленої в заяві від 20.05.2013 р., колегією суддів встановлено, що листом від 20.06.2013 р. № П-7338/3.2 заявника повідомлено про застосування відповідно до Наказу ДВС України від 06.06.2013 р. № 128/4 до винної особи заходу дисциплінарного впливу у вигляді затримки до 3-х місяців у присвоєнні чергового рангу.
Таким чином, листами відповідача від 27.05.2013 р. № П-7338/32 та від 20.06.2013 р. № П-7338/3.2 позивачу надані обґрунтовані відповіді на всі заявлені ним в заяві від 20.05.2013 р. вимоги, а також вирішено питання про відповідальність винної особи.
З встановлених вище обставин, у суду не має підстав визнавати лист (рішення) ДВС України від 27.05.2013 р. № П-7338/32 протиправним та зобов'язувати ДВС України повторно розглядати заяву ОСОБА_1 від 20.05.2013 р.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках закону надав обґрунтовані відповіді.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: І.О. Іщук
В.П. Шулежко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.07.2013 р.