8.1.5
Іменем України
25 липня 2013 року Справа № 812/5701/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Каюди А.М.
при секретарі: Опейкіній Є.А.
за участі:
представника позивача: Погорєлової С.А. (довіреність від 04.07.2013 №184/1209-10)
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з плати за землю в розмірі 186 444,08грн.,-
26 червня 2013 року Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Головного управління Міндоходів звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» у якому позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача податкового боргу з плати за землю в розмірі 186 444,08грн. Сума боргу складається з самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання, відповідно до наданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю до ДПІ в м. Лисичанську, а саме податкової декларації №9007696207 від 18.02.2013 на загальну суму податкового зобов'язання в розмірі 217128,72грн. зі сплатою рівними частками щомісяця протягом року сум в розмірі 18094,07грн., залишок не сплаченої суми за вказаною декларацією складає 72376,28грн. за період лютий - травень 2013 року; податкової декларації №9007696156 від 18.02.2013 на загальну суму податкового зобов'язання в розмірі 342203,49грн. зі сплатою рівними частками щомісяця протягом року сум в розмірі 28516,95грн., залишок не сплаченої суми за вказаною декларацією складає 114067,80грн. за період лютий - травень 2013 року. За таких обставин, загальна сума боргу за вказаними звітними документами складає 186 444,08грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в адміністративному позові, просив задовольнити позов в повному обсязі.
В поданому до суду 17 липня 2013 року клопотанні відповідач позовні вимоги визнав повністю, просив розглянути справу без представника підприємства.(а.с.51)
В судове засідання 25 липня 2013 року представник відповідача не з'явився про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду 24 липня 2013 року клопотання про відкладення розгляду справи на тиждень в зв'язку з перебування представника підприємства на лікарняному. З урахуванням вимог частини 4 статті 128 КАС України, суд не вважає зазначену причину неявки поважною, оскільки відповідач є юридичною особою та мав можливість забезпечити участь в судовому процесі іншого представника.
Також суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 122 КАС України строк розгляду судом адміністративної справи складає один місяць та в даному випадку закінчується 27 липня 2013 року, що унеможливлює перенесення розгляду справи ще на тиждень, як просить відповідач та зауважує що вже було оголошено по справі перерву та надано сторонам можливість додатково підготувати необхідні на їх думку документи які за відповідним клопотанням сторони можуть бути долучені до матеріалів справи.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» зареєстровано в якості юридичної особи 21 квітня 2004 року (а.с.8,9), перебуває на обліку в якості платника податків в Державній податковій інспекції в м. Лисичанську Головного управління Міндоходів.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1).
Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.
Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.
Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).
У відповідності із пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
У відповідності із пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).
Відповідно до вимог пункту 54.1 статті 54 та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, ПАТ «Лисичанськвугілля» було подано до податкової інспекції податкові декларації з плати за землю (земельний податок), а саме:
- податкову декларацію від 18 лютого 2013 року №9007696207 згідно якої нараховано земельного податку за рік в сумі 217128,72грн., щомісячно сума податку яка підлягає сплаті, згідно зазначеної декларації, становить 18094,07грн. (а.с.13-16),
- податкову декларацію від 18 лютого 2013 року №9007696156 згідно якої нараховано земельного податку за рік в сумі 342203,49грн. щомісячно сума податку яка підлягає сплаті, згідно зазначеної декларації, становить 28516,95грн. (а.с.17-18).
В порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України ПАТ «Лисичанськвугілля» протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, самостійно суму податкового зобов'язання з плати за землю, зазначену у поданій звітній податковій декларації, не сплатило, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з плати за землю за податковий (звітній) період лютий - травень 2013 року за декларацією від 18 лютого 2013 року №9007696207, в розмірі 72376,28грн., за декларацією 18 лютого 2013 року №9007696156, в розмірі 114067,80грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.26-48)
Відповідно до п. п. 6.2.1. п. 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (норми якого були чинними до 01.01.2011) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
На виконання вимог статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 з метою погашення податкового боргу, податковим органом було надіслано до адресу підприємства відповідача першу податкову вимогу від 06.06.2003 №1/54 та другу податкову вимогу від 05.08.2003 №2/79. Податкові вимоги отримані підприємством відповідача 11.06.2003 та 11.08.2003, відповідно. (а.с.11,12)
Факту оскарження відповідачем зазначених податкових вимог судом на час розгляду справи не встановлено, а тому вони вважається узгодженими.
Даних про добровільну сплату відповідачем наявного податкового боргу або про відкликання податкових вимог судом на час розгляду справи не має.
Оскільки податкові вимоги від 06.06.2003 №1/54 та від 05.08.2003 №2/79, є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги норм податкового законодавства.
Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 95.1.статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з плати за землю в розмірі 186 444,08грн., наявність якого підтверджена матеріалами справи, зазначений борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, за таких обставин суд приходить до висновку що позов Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про стягнення з відповідача суми податкового боргу з плати за землю в розмірі 186 444,08грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з плати за землю в розмірі 186 444,08грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1, код 32359108) податковий борг з платі за землю в розмірі 186 444, 08грн (сто вісімдесят шість тисяч чотириста сорок чотири гривні 08коп.) з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 29 липня 2013 року.
Суддя А.М. Каюда