Справа № 414/947/13-ц
Провадження № 2/414/347/2013
05 липня 2013 року
Кремінський районний суд Луганської області у складі головуючого
судді: Акулова Є.М.
при секретарі: Дегтяренко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою площа Красна 5м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ про звільнення майна з під арешту
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ, про звільнення майна з під арешту, а саме будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що Постановою державного виконавця ДВС Кремінського РУЮ було накладено арешт на вище вказане майно, на підставі судового наказу Івано-Франківського міського суду № 2н-11590 від 18.11.2009 року, оскільки на той час її чоловіком, - ОСОБА_2 не виконувалися боргові зобов'язання перед ВАТ «Плюс-Банк».
24 травня 2011 року шлюб між ними було розірвано. Рішеннями Кремінського районного суду від 29.06.2011 року та від 03.08.2012 року за позивачем було визнано право власності на вказане нерухоме майно. Звернувшись до БТІ Кремінського району для реєстрації свого права власності на вказане майно їй було відмовлено у реєстрації у зв'язку з існуванням накладеного арешту.
Позивач посилається на ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» та вказує, що майно на яке накладено арешт, за рішенням суду належить їй, а не боржникові, тому вона може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про звільнення майна з під арешту.
Позивач надав заяву про розгляд справи за її відсутності та за участі її представника.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Під час попереднього судового засідання проти позову заперечував, вважає позов безпідставним, оскільки при накладенні арешту та по теперішній час право власності на будинок, згідно інформаційної довідки належить ОСОБА_2 та знаходиться в іпотеці на підставі договору іпотеки від 19.11.2010 року.
Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно ч.1,2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт і вилучення майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно ч.4 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт.
Частина 1 ст 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах не заборонених законом.
Згідно приписів ч 2 ст 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Судом встановлено, що згідно постанови ВДВС Кремінського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.10.2010 року накладено арешт на земельну ділянку для його обслуговування та будинок АДРЕСА_1, який на момент вчинення оскаржуваної дії державного виконавця належав саме боржнику ОСОБА_2 (а.с.5-6).
Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 й натепер належить ОСОБА_2 з 23.05.2006 року (а.с.24-25) та знаходиться в іпотеці на підставі договору іпотеки від 19.11.2010 року зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_3 (а.с.26).
Цивільні-правові зобов»язання боржником ОСОБА_2 дотепер не виконано належним чином.
Таким чином, власником нерухомого майна є ОСОБА_2, що підтверджено Реєстраційною довідкою. Позивачка ж не зареєструвала своє право власності на вищезазначене майно відповідно до закону, про що власноруч вказує в позовній заяві, про відмову БТІ здійснити реєстрацію переходу за нею права власності. Тим самим у позивачки немає права вимоги за заявленими нею вимогами.
З огляду на встановлені судом обставини справи, суд не приймає до уваги посилання позивачки на існування рішень Кремінського районного суду від 29.06.2011 року та від 03.08.2012 року, відповідно до яких, після розірвання шлюбу між позивачем та боржником (а.с.9), за позивачем було визнано право власності на вище вказане нерухоме майно: будинок та земельну ділянку для його обслуговування (а.с.3-4), і які вже були винесені судом після накладення арешту на будинок, позаяк суду не було відомо про існування цивільно- правових зобов»язань ОСОБА_2 та заборон на відчуження нерухомості.
Таким чином, оскільки позивачка не є власницею арештованого майна і у неї немає права вимоги за заявленими нею вимогами, а державним виконавцем накладено арешту на майно боржника з дотриманням вимог чинного законодавства, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ч 1 ст 328, ч2 ст 331 ЦК України, ст11,57,63 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.10,60-61,212-215, ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ про звільнення майна з під арешту відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Є.М. Акулов