Номер провадження 2/742/967/13
Єдиний унікальний № 742/3538/13-ц
Іменем України
29 липня 2013 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Циганка М. О.,
при секретарі Чміль С.І. ,
за участю представників сторін адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Реєстраційна служба Прилуцького міськрайонного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого володіння , -
Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Реєстраційна служба Прилуцького міськрайонного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого володіння. Свої позовні вимоги мотивують слідуючими обставинами, так 27 лютого 2011 року помер дід позивачів ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно. Відповідно до вимог Цивільного кодексу позивачі подали нотаріусу за місцем проживання спадкодавця заяви про прийняття спадщини як спадкоємці першої черги за правом представлення, оскільки до відкриття спадщини сини спадкодавця - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( батьки позивачів ) померли. Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу. Проте у видачі свідоцтв про право на спадщину було відмовлено, оскільки виявилося, що дід залишив заповіт, яким усе своє майно заповів відповідачці ОСОБА_5. На підставі даного заповіту нотаріус видав ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно спадкодавця, яке складалося з квартири за адресою АДРЕСА_1, та іншого майна. Оскільки за життя спадкодавець хворів психічними захворюваннями, тому залишений ним заповіт викликав сумніви, у зв'язку з чим позивачі звернулися до суду для його скасування. 18.06.2012 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області, заповіт ОСОБА_8 визнаний недійсним . Вказане судове рішення набрало законної сили 30.07.2012 року. 08.11.2012 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області, визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які були видані на ім'я ОСОБА_5 зокрема і на квартиру за адресою АДРЕСА_1. У ході розгляду Прилуцьким міськрайонним судом справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи Прилуцька міська державна нотконтора, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, які були видані на ім'я ОСОБА_5 стало відомо, що 17.08.2012 року успадкована квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1, була продана ОСОБА_5 відповідачу - ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер 2079, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 На підставі даного договору за ОСОБА_6 здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру. Зазначений договір купівлі-продажу позивачі вважають таким, що не відповідає вимогам закону та порушує їхні права, а тому за рішенням суду має визнаватися недійсним виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Стаття 1261 ЦК України встановлює, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. На підставі ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Відповідно до ч.4 ст.1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах. Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи. Частинами 1, 3 ст. 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Крім позивачів, інших спадкоємців першої черги, які бажали б прийняти спадщину, не має. За таких обставин, після набрання 30.07.2012 року законної сили рішенням суду про визнання заповіту ОСОБА_8 недійсним, у ОСОБА_5 перестали існувати правові підстави для володіння та розпорядження спадковим майном, і в силу ч.5 ст.1268 ЦК України з даного періоду спадщина вважається такою, що належить спадкоємцям за законом з моменту її відкриття. Про таке ОСОБА_5 була обізнана, однак під час укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_6 приховала факт недійсності заповіту та ввела покупця в оману щодо обсягу своїх прав та обов'язків на предмет продажу. Укладення даного договору та заволодіння відповідачем ОСОБА_6 спірною квартирою порушує законі права та інтереси позивачів, зокрема, посягає на їхнє право вільно володіти та розпоряджатися своїм майном. Статтею 203 ЦК України встановлюються загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, зокрема в ч.1 вказаної статті зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. З огляду на викладене, позивачі і просять суд , договір купівлі - продажу від 17 серпня 2012 року, за яким ОСОБА_5 /продавець/ передала у власність ОСОБА_6 /покупець/ квартиру №2, що складає 11/20 частин житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2079 - визнати недійсним, та скасувати його реєстрацію; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на квартиру №2, що складає 11/20 частин житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, яка знаходиться в АДРЕСА_1, здійснену на підставі вищезазначеного договору. Крім цього, на підставі ст.ст.386-388 ЦК України якими передбачені засади захисту права власності, згідно яких власник, права якого порушені, вправі вимагати відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, а також витребувати своє майно як від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, так і від добросовісного набувача за відплатним договором, в разі вибуття цього майна з володіння власника поза його волею, та згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, також просять суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_6 спірну квартиру на користь позивачів по праву спадкування за законом .
Позивачі в судове засідання не з'явилися, проте їх представник адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в ньому, просить суд його задовольнити .
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, згідно адресованих до суду заперечень просять справу розглядати в їх відсутності, та відмовити позивачам у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність їх вимог (а.с. 30,37), що також в судовому засіданні просив і представник відповідачів адвокат ОСОБА_2
Треті особи без самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, та представник реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції в судове засідання не з'явилися, проте згідно із завчасно адресованими до суду заявами просили справу розглядати в їх відсутності .
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного :
Судом встановлено, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 18.06.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 30.07.2012 року, заповіт ОСОБА_8 посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори 09.02.2011 р. за № 1-233 - визнаний недійсним . Вказане судове рішення набрало законної сили 30.07.2012 року. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 08.11.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21.12.2012 року, визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які були видані державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_5 зокрема і на квартиру за адресою АДРЕСА_1. ( Мат. Цивільних справ 2/2517/1453/12 та 2/2517/18/12 )
Відповідно до ч.3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені дані обставини.
Згідно договору купівлі - продажу від 17 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6 з другої сторони, ОСОБА_5 /продавець/ передала у власність ОСОБА_6 /покупець/ квартиру №2, що складає 11/20 частин житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, яка знаходиться в АДРЕСА_1, договір посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрований нею в реєстрі за № 2079, згідно умов даного договору п.5 ОСОБА_5 заявила, що внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, крім того сторонам договору нотаріусом було роз'яснено зміст статей зокрема 229-236 ЦК України, про правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, про правові наслідки недійсності правочину п.9 договору, після чого реєстраційною службою Прилуцького міськрайонного управління юстиції - 28 серпня 2012 р. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на квартиру №2, що складає 11/20 частин житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, яка знаходиться в АДРЕСА_1, здійснену на підставі Договору купівлі - продажу від 17 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2079. (а.с.9,43)
Відповідно до ст. ст.182,657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації .
Статтею 203 ЦК України встановлюються загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, зокрема в ч.1 вказаної статті зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
А тому на підставі наведеного, суд розглядаючи справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, дійшов висновку, що після набрання 30.07.2012 року законної сили рішенням суду про визнання заповіту ОСОБА_8 недійсним (а.с.10,11), у відповідачки ОСОБА_5 перестали існувати правові підстави для володіння та розпорядження спадковим майном, про таке ОСОБА_5 була обізнана, однак під час укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_6(а.с.43) приховала факт недійсності заповіту та ввела покупця в оману щодо обсягу своїх прав та обов'язків на предмет продажу, що встановлено самим договором відповідно до якого ОСОБА_5 заявила, що внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб п.5, при чому сторонам договору нотаріусом було роз'яснено зміст статей 229-236 ЦК України, про правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, про правові наслідки недійсності правочину п.9 , хоч ч.2 ст.1223 ЦК України чітко визначено у разі визнання заповіту недійсним, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, а як встановлено судом на момент укладення оспорюваного правочину позивачем ОСОБА_3 ще 15 березня 2011 року до державного нотаріуса було подано заяву про прийняття спадщини ( Мат. Цивільної справи 2/2517/1453/12 ), а тому виходячи з вимог ч.2 ст.1223 ЦК України, ст. 1261, ч.1 ст.1266 ЦК України оскільки внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, і відповідно до ч.4 ст.1257 ЦК України у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах, позивачі як онуки спадкодавця, мають право на спадщину за законом, після набрання 30.07.2012 року законної сили рішенням суду про визнання заповіту ОСОБА_8 недійсним, а оскільки укладений оспорюваний договір порушує їх законі права та інтереси на спадкування, такий повинен бути визнаний недійсним, з скасуванням державної реєстрації права власності, позов же в цій частині підлягає до задоволення .
Відповідно до ст. 216,236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення . А отже виходячи з аналізу норм ст.ст.386-388 ЦК України якими передбачені засади захисту права власності, згідно яких власник, права якого порушені, вправі вимагати відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, а також витребувати своє майно як від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, так і від добросовісного набувача за відплатним договором, в разі вибуття цього майна з володіння власника поза його волею, але хоч позивачі і мають право на спадщину за законом, їх вимога про витребування із незаконного володіння ОСОБА_6 спірної квартири на користь позивачів по праву спадкування за законом є передчасною, оскільки таке витребування майна можливе в майбутньому в разі порушення вимог ст. ст. 216,236, 386-388 ЦК України відповідачами, тобто у разі коли відповідачі не повернуть другій стороні тобто спадкоємцям за законом у натурі все, у що вони одержали на виконання цього правочину, в позові ж в цій частині суд вважає за необхідне відмовити .
Безпідставними та такими що не ґрунтуються на нормах ЦК України є доводи відповідачів викладені в письмових запереченнях на позов, та такі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності .
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідачів на користь позивачів в рівних частинах.
На підставі ст.ст.182,202, 203, 215,216,230,236, 626-628, 655 - 657, 1212, 1223, 1257, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 208, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Реєстраційна служба Прилуцького міськрайонного управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого володіння - задовольнити частково .
Договір купівлі - продажу від 17 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6 з другої сторони, за яким ОСОБА_5 /продавець/ передала у власність ОСОБА_6 /покупець/ квартиру №2, що складає 11/20 частин житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2079 - визнати недійсним, та скасувати його реєстрацію .
Реєстраційній службі Прилуцького міськрайонного управління юстиції - скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на квартиру №2, що складає 11/20 частин житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, яка знаходиться в АДРЕСА_1, здійснену на підставі Договору купівлі - продажу від 17 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2079.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 94 грн.63 коп. судового збору по справі.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 94 грн.63 коп. судового збору по справі .
Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_3 94 грн.63 коп. судового збору по справі.
Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 94 грн.63 коп. судового збору по справі .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .
Суддя М.Циганко