Справа № 367/601/13-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л.П.
Провадження № 22-ц/780/3760/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.
Категорія 44 26.07.2013
іменем України
25 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Панасюка С.П.,
суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,
при секретарі: Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 квітня 2013 року у справі за позовом прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -
У січні 2013 року прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, та визнання права власності на земельну ділянку.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 р. №2164/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 922206 на право власності на земельну ділянку площею 0,15га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:043:0034), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Також позивач зазначає, що рішення Коцюбинської селищної ради прийнято з порушенням діючого закону, державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим їх має бути визнано недійсними.
Вказав, що зазначена земельна ділянка знаходиться за межами смт.Коцюбинське й даний факт підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи №325 від 05.03.2012р. проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика».
Спірну земельну ділянку у приватну власність передано за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство». Крім того, на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 673 від 20.06.1956 р., дана земельна ділянка надана у користування Святошинському лісопарковому господарству без виключення її з Держлісфонду України. Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» з 1976 року постійно здійснює господарську діяльність на оспорюваній земельні ділянці, що підтверджується проектом організації лісового господарства. Вказана земельна ділянка містить таксаційні описи.
Згідно з інформацією Державного комітету України із земельних ресурсів № 9946/26/4-11 від 01.07.2011р., Коцюбинською селищною радою передано у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 72га, в тому числі і відповідачу, за рахунок земель, які знаходяться у користуванні КП «Святошинське лісове господарство» та згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковуються як квартали Святошинського та Київського лісництв.
Крім того, за даними КП «Святошинське лісопаркове господарство», зазначена земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та будь-яких погоджень на вилучення земель із свого користування підприємство не надавало. Спірну земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» на підставі відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Позивач зазначає, що Коцюбинською селищною радою не дотримано вимог щодо порядку зміни цільового призначення землі. Земельну ділянку лісового фонду спірним рішенням Коцюбинської селищної ради передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що призведе до знищення лісових ресурсів. Крім того позивач зауважує, що у порушення вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 державну експертизу не проходив.
Позивач вказує, що при проведенні додаткової перевірки встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1236 від 13.12.2010р. земельну ділянку площею 0,15га по АДРЕСА_1 придбала ОСОБА_3, і їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 325141.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 квітня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 №2164/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1».
Визнано недійсним держаний акт серії ЯЖ №922206 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:043:0034, виданий на ім'я ОСОБА_2
Також визнано недійсним державний акт серії ЯЛ №325141 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:043:0034, виданий на ім'я ОСОБА_3 та скасувано його державну реєстрацію.
В іншій частині позовних вимог судом було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Коцюбинська селищна рада подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимоги відмовити. Свої доводи обґрунтовувала тим, що судом при винесенні рішення було порушено норми процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 р. № 2164/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ №922206 на право власності на земельну ділянку площею 0,15га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:043:0034), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки №1236 від 13.12.2010р. земельну ділянку площею 0,15га по АДРЕСА_1 придбала ОСОБА_3, їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 325141.
Також судом першої інстанції встановлено, що згідно листа Відділу Держкомзему у м. Ірпінь від 18.01.2013р. № 01-02/44-1, наявного в матеріалах справи, державна статистична звітність (форми 6-зем) по смт.Коцюбинське в період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. не велася, землі запасу по смт.Коцюбинське в період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. не обліковувалися. Відомості щодо встановлення та зміни меж Коцюбинської селищної ради у відділі Держкомзему відсутні. Зазначені обставини, також підтверджуються актом службового розслідування стосовно діяльності колишнього начальника відділу Держкомзему в м.Ірпінь Стадніка Ю. В. Державного комітету України із земельних ресурсів від 27.04.2011р. Відповідно до висновку №9544/427 від 15.12.2008р. Державного управління охорони навколишнього середовища в Київській області про погодження матеріалів проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача було надано позитивний висновок за умови здійснення переведення земельної ділянки в категорію - землі житлової та громадської забудови та внесення відповідного коригування до Генерального плану смт.Коцюбинське та розробки містобудівного обґрунтування. Однак, як вбачається з проекту землеустрою, наявного в матеріалах справи, вказані умови висновку виконані не були.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ч.1 ст.173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.1 ст. 122ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
Статтею 12 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.
Згідно п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
В матеріалах справи містяться постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011p., що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012p. у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю Прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.
Крім Указу Президії Верховної Ради Української PCP від 11.02.1941 p., яким зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець, перейменовано смт.Берковець в смт.імені Коцюбинського й включено до складу селища імені Коцюбинського залізничну станцію Біличі та Указу від 30.12.1962p., яким селище Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді і разом з нею підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також Указом від 04.01.1965p., яким смт. імені Коцюбинського перейменовано в смт.Коцюбинське, інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не видавалося; землевпорядна документація стосовно встановлення меж смт. імені Коцюбинського відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941р. не збереглася; проекти рішень про встановлення меж м.Києва та меж селища Коцюбинське не затверджувалися; з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України по даний час проект встановлення меж селища Коцюбинське, відповідно до вимог вказаного Кодексу, Київською обласною радою не затверджувався.
Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське, затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт.Коцюбинське» від 25.09.2008 р. № 689/22-5.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2009p., що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011p. у справі за позовом Прокурора міста Ірпеня в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації до Коцюбинської селищної ради, треті особи: відділ Держкомзему в м. Ірпінь, Виконком Ірпінської міської ради про визнання незаконними та скасування п. З рішення Коцюбинської селищної ради №689/22-5 від 25.09.2008 р. та рішення №711/23-5 від 28.10.2008 p., було встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради №689/22-5 «Про перспективний план розвитку сел. Коцюбинське» та рішенням № 711/22-5 «Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах сел. Коцюбинське» не встановлювались межі селища Коцюбинське, а фактично Коцюбинська селищна рада виконувала вимоги ст. 173ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища. Також слід зазначити, що Генерального плану селища Коцюбинське на момент ухвалення вищевказаних рішень не існувало, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 р. Тобто відсутні підстави вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь-яких земель у певно визначених межах. При цьому, наявність у пропозиціях перспективного розвитку, наданих на погодження селищної ради, схем розвитку селища, не звільняло органи, які виготовляють та погоджують Генеральний план селища діяти у межах закону.
Відповідно до ч.3ст.61 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А тому вищевказані обставини не підлягають доказуванню.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент прийняття спірного рішення Коцюбинською селищною радою від 25.12.2008 р. №2164/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_2, межі смт.Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, при вирішенні спору правомірно не брав до уваги рішення Коцюбинської селищної ради №170 від 06.11.2009р. «Про інвентаризацію меж», №75 від 29.04.2010р. «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт.Коцюбинське Київської області» та №153 від 15.09.2010р. «Про затвердження Генерального плану смт.Коцюбинське», так як обставини, які ними підтверджуються не існували на момент прийняття спірного рішення, й тому не мають доказового значення по справі.
Правомірно суд також не взяв до уваги посилання позивача на обставини, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, перебувала в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», не було проведено процедури вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду на землі житлової забудови, а також те, що не була проведена експертиза по проекту землеустрою, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.12.2011р., що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012р., було встановлено, що у КП «Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, зокрема, КП «Святошинське лісопаркове господарство» не є державним лісогосподарським підприємством та у останнього відсутні документи, що підтверджують право користування на раніше надані землі.
Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Інші твердження апелянта не спростовують обґрунтованих та законних висновків суду першої інстанції.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: