Справа № 1810/1121/12
Номер провадження 2/580/6/13
25 липня 2013 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: головуючого -судді Стеценко В. А.,
з участю секретаря -Кальченко О. В.,
з участю:представника позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом ОСОБА_2 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Лебединської міської ради», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво;
Прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Інспекції ДАБК в Сумській області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 в своєму домогосподарстві, розташованому по АДРЕСА_1 самочинно збудувала та тривалий час користується сараєм «В», сараєм „Г" та 1/2 частиною сараю „Б", що розташовані на приватизованій земельній ділянці і на підставі ст.ст. 316-317, 325, 328, 376 ЦК України просив визнати право власності ОСОБА_2 на самочинне будівництво за вказаною адресою.
В судовому засіданні прокурор просив його позов залишити без розгляду.
Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на самочинно збудовані сарай „В", сарай „Г" та наполягла на розгляді справи без участі прокурора згідно ч. 2 ст. 45 ЦПК України а її представник уточнив позов, просив суд визнати право власності позивачки і на навіс «Д» та залучити до участі в справі в якості співвідповідача КП „Бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Лебединської міської ради".
Відповідач - Інспекція державного архітектурного будівельного контролю в Сумській області в наданому суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечила з тих підстав, що ніяким чином не порушувала прав позивачки і між інспекцією та іншими особами, які беруть участь в справі відсутній спір щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об»єктів по АДРЕСА_1 та послалась на те, що державна реєстрація прав власності на нерухомість здійснюється реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Представник Інспекції ДАБК в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 подала до інспекції документи щодо оформлення права власності на два сараї в своєму домогосподарстві і Інспекцією ДАБК в Сумській області 02.02.2012 року її звернення було задоволено та зареєстровано декларацію про готовність об»єктів до експлуатації.
Представник відповідача - КП „БТІ виконавчого комітету Лебединської міської ради" в судовому засіданні пояснив суду, що перевіркою, проведеною співробітниками його підприємства встановлено, що сараї під літерами «В», «Г» та навіс під літерою «Д», збудовані по АДРЕСА_1 до 05.08.1992 року а тому згідно
Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, можуть бути зареєстрованими на підставі технічного паспорта домогосподарства. Також він повідомив, що за зверненням позивачки ОСОБА_2 та на підставі поданих нею заяви та декларації 26.04.2013 року виготовлено технічний паспорт та довідку про наявність та вартість нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1. Згідно її заяви та виготовленого техпаспорта в домогосподарстві знаходяться будинок «А», сараї «Б», «В», «Г», та навіс «Д», збудовані до 05.08.1992 року. Власниками домогосподарства є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, кожній з яких, згідно правовстановлюючих документів інвентарної справи Лебединського БТІ належить ? частина жилого будинку та іншого нерухомого майна.
Третя особа ОСОБА_3 позов підтримав, мотивуючи це тим, що ? частина сарая «Б» була придбана позивачкою під час купівлі житла а інші господарські споруди вона будувала самостійно, без участі власників іншої частини будинку.
Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, мотивуючи це тим, що вона є власником іншої ? частини жилого будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу, в тексті якого вказано, що їй належить і відповідна частина надвірних споруд, а тому на її думку вона повинна бути і співвласником всіх господарських будівель, які збудовані на прибудинковій території.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив суду, що працює директором ДП ПАТ «Сумбуд» Проектно-технологічне підприємство «Сумбудпроект», до якого в 2012 році зверталась ОСОБА_2 і він за її зверненням направив свого співробітника, який оглянув домогосподарство по АДРЕСА_1 і дійшов висновку, що збудовані в ньому сараї можуть використовуватися за призначенням.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали суду, що є родичами мешканців будинку, розташованого по АДРЕСА_1 і в 1990 році допомагали ОСОБА_2 будувати сарай, що значиться під літерою «Г» на плані господарства. Інші господарські будівлі - сараї «Б», «В» та навіс «Д» на той час вже були споруджені.
З паспортів та посвідчень (а.с.5-8, 60), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачкою-відповідачкою є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонерка, дитина війни та ветеран праці а третьою особою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Лебедина Сумської області. Сторони зареєстровані в АДРЕСА_1.
З повідомлень, декларації, листа та заяви (а.с. 9, 95-99, 153-154), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 17.01.2012 року зверталась до ІДАБК в Сумській області з декларацією про готовність до експлуатації господарських будівель в її домогосподарстві, 02.02.2012 року ця декларація була зареєстрована, проте в подальшому
- після звернення ОСОБА_4 інспекція ДАБК 10.02.2012 року направила листи до Лебединських міськради та БТІ з проханням призупинити будь-які реєстраційні дії відносно оформлення правовстановлюючих документів та реєстрації прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 у зв»язку з виявленими обставинами щодо достовірності наведених даних у декларації та дотримання добросусідських відносин між співвласниками будівель по АДРЕСА_1.
З рішення та ухвали (а.с. 10-14), досліджених в судовому засіданні вбачається, що в 2010 році ОСОБА_4 зверталась з позовом до Лебединського райсуду про знесення самочинно збудованих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 господарський будівель. 10.09.2010 року районним судом у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено у зв»язку з їх необґрунтованістю. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на дане рішення відхилено.
З рішень та ухвали (а.с. 15-19), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 12.05.2011 року Лебединським райсудом виділено у власність ОСОБА_2 земельні ділянки: площею 88 кв. м для будівництва і обслуговування житлового будинку та площею 896 кв.м для ведення особистого селянського господарства, розташовані в АДРЕСА_1 та залишено у загальному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ділянку площею 176 кв.м. відповідно до додатку №1, варіанту 1 висновку судової будівельно - технічної експертизи №89/10 від 20.10.2010 року.
З рішення та списку (а.с. 20-21), досліджених в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 Лебединською міськрадою 21.11.93 року було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи №89/10 від 20 жовтня 2010 року, додатку та фотокарток (а.с. 22-29, 50-51, 242-243), досліджених в судовому засіданні вбачається, що згідно варіанту № 1 поділу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 на території, яка належить ОСОБА_2 знаходяться ? сараю «Б», сараї «В» та «Г», навіс «Д».
З довідок, звіту, технічного паспорта та заяви (а.с. 31-33, 187-196, 200-202, 226), досліджених в судовому засіданні вбачається, що в домогосподарстві по АДРЕСА_1 знаходяться господарські будівлі - сараї під літ. «Б», «В», «Г» та навіс «Д», збудовані до 05.08.1992 року. Будівництво здійснено з дотриманням санітарних правил, архітектурних норм та вимог нормативних актів з пожежної безпеки.
З договорів, технічного паспорту та довідки (а.с. 61-62, 65-67, 156), досліджених в судовому засіданні вбачається, що 31.07.2001 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_8 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,0970 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1. На час укладення договорів на земельній ділянці знаходились житловий будинок, що значиться під літерою «А» на плані господарства і надвірні споруди: сарай «Б» та паркан під номером 1-2.
З державних актів, рішення та ухвали (а.с. 107-108, 158-159, 183-186), досліджених в судовому засіданні вбачається, що час прийняття рішення по даній справі ОСОБА_2 на підставі держакта ЯК 430087 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0419 га для ведення особистого селянського господарства а на підставі держакта ЯК 430086 - земельна ділянка площею 0,0477 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташовані по АДРЕСА_1.
З договору (а.с. 149-150), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 02.02.1970 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_9 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та по АДРЕСА_1.
Вислухавши прокурора, сторони, третіх осіб, представників та свідків, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні заяви не обґрунтовані, між сторонами мають місце цивільні правовідносини, які виникають з права власності на нерухоме майно а позов до задоволення не підлягає, так як в судовому засіданні було встановлено, що 02.02.70 року позивачка ОСОБА_2 придбала половину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, до яких відноситься сарай, під літерою «Б» на плані домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1.
В період часу з 1970 року до 4 серпня 1992 року вона на подвір»ї даного домогосподарства без отримання відповідних дозволів, самочинно збудувала господарські будівлі - сараї «В», «Г» та навіс «Д», та приватизувала для ведення особистого селянського господарства та для обслуговування житла відповідну частину земельної ділянки даного домогосподарства, на якій розташовані її частина житлового будинку та зазначені надвірні побудови.
31.07.2001 року третя особа ОСОБА_4 придбала по АДРЕСА_1 іншу 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд - сараю «Б» та паркану під номером 1-2 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства.
17.01.2012 року ОСОБА_2 звернулась до Інспекції ДАБК в Сумській області з декларацією про готовність до експлуатації господарських будівель в її домогосподарстві, а 25.03.2013 року звернулась до Лебединського БТІ з заявою про внесення цих сараїв до технічного паспорту садиби, мотивуючи це тим, що вказані будівлі зведені до 05.08.1992 року і 30.04.2013 року отримала технічний паспорт та довідку про об»єкт нерухомого майна, згідно яких по АДРЕСА_1 знаходяться житловий будинок, що значиться під літерою «А», два погріби під літ. «п/г» і «п/г1», сараї під літ. «Б», «В», «Г», навіс під літ. «Д» та огорожа під № 1-2. Право власності на вказане майно в цих документах зареєстровано (належить) ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по ? частині кожній.
За реєстрацією свого права власності до реєстраційної служби Лебединського міськрайонного управління юстиції в Сумській області ОСОБА_2 не зверталася.
Вказані обставини стверджуються показами сторін, третіх осіб, представників та свідків і матеріалами справи.
Згідно положень ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних та інших відносин.
Згідно положень ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов»язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Згідно положень ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка, разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Згідно положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно п.9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 91 від 24.06.2011 року прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Розглядаючи позов суд враховує, що згідно положень ст.ст. 186, 381 ЦК України розташовані на земельній ділянці поряд з житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди (сараї, гаражі, літні кухні, тощо) є приналежністю головної речі (будинку), тому положення ст. 376 ЦК України, на які посилається як на підставу своїх вимог позивачка не є підставою для визнання за власником житлового будинку окремого права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі і споруди, що були зведені після набуття права власності на будинок чи садибу.
Крім того, суд бере до уваги, що чинним законодавством встановлено порядок прийняття в експлуатацію господарських будівель і споруд, зведених до 05.08.1992 року і в судовому засіданні було з»ясовано, що позивачка ОСОБА_2 скориставшись цим порядком звернулась до Інспекції ДАБК в Сумській області та інших державних органів. ЇЇ звернення було задоволено, збудовані нею будівлі обстежені, їй видано звіт та довідки про відповідність будівництва вимогам санітарних правил, архітектурних норм та вимог нормативних актів з пожежної безпеки, зареєстровано її декларацію та виготовлено технічну документацію на домогосподарство.
Оскарження даної технічної документації ОСОБА_2 не здійснювала, за реєстрацією свого права власності до реєстраційної служби Лебединського міськрайонного управління юстиції не зверталася, позовних вимог до осіб, які оспорюють її право власності на господарські будівлі не подавала.
Тому суд дійшов до висновку, що відповідачами - Інспекцією ДАБК в Сумській області та КП «БТІ виконкому Лебединської міськради» права позивачки порушені, невизнані чи оспорені не були і прийняті відповідачами рішення та вчинені дії щодо самочинного будівництва не дають підстав вважати про наявність між сторонами спору про право.
Тому суд вважає необхідним в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 30, 60, 88, 130, 209, 213, 214, 215, 256 - 259 ЦПК України, ст. ст. 186, 381, 392 ЦК України, п. 9 розділу V Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Лебединської міської ради», треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, в той же строк після отримання його копії.
Суддя Стеценко В. А.