26.07.2013
Справа № 127/12842/13-ц
Провадження № 2/127/4337/13
(З А О Ч Н Е)
26 липня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - Антонюка В.В.,
при секретарі - Ліщишин О.С.,
з участю: представників позивача - ОСОБА_1,
та ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики грошей, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги мотивував тим, що 03.02.2012 року сторони уклали договір позики грошей, який посвідчив приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 Згідно вказаного договору позивач передав ОСОБА_4 гроші в сумі 50 400 грн., що на день розрахунку еквівалентно сумі 6 310 доларів США по курсу продажу валют, встановленому НБУ. Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики, мав відбутись не пізніше 01.04.2012 року, однак до даного часу, відповідач свої зобов»язання не виконала та борг не повернула, чим нанесла матеріальну шкоду.
Крім того, позивач зазначає, що в п.8 Договору зазначено, що даний договір вчиняється за письмовою згодою чоловіка відповідча - ОСОБА_5, викладеною у виді заяви, підпис на якій засвідчено нотаріально. Таким чином, ОСОБА_5 надавши свою згоду на укладення договору, отримав у спільну сумісну власність вказані клшти і взяв на себе обов»язок нарівні із ОСОБА_4 виконати умови договору.
Пунктом 5 договору передбачено, що у випадку неповернення суми позики в зазначений строк, відповідач зобов»язана сплатити суму боргу з урахуванням відсоткі в становленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочення.Станом на 27.05.2013 року, борг не повернутий. Час виконання відповідачами свого зобов»язання за договором становить 420 днів. Сума заборгованості становить 473 760 гривень, з яких 2% від суми основного боргу становить 50 400*2%=1 008 грн.; штрафні санкції складають 420*1 008 = 423 360,00 грн. Позиач просить стягнути вказану суму із відповідачів в солідарному порядку, а також стягнути понесені ним судові витрати.
Представники позивача ОСОБА_1, та ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі за обставин, викладених в позовній заяві та просили їх задоволити. Настоювали на винесенні заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи оголошенням в газеті «Урядовий кур»єр» № 115 (5001) від 02.07.2013 року. Від відповідачів не надійшло заяви про розгляд справи у їх відсутність, не повідомлено причини неявки.
Суд, враховуючи думку представників позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
03.02.2012 року ОСОБА_4 за погодженням із ОСОБА_5 отримала в позику від ОСОБА_3 кошти в сумі 50 400, 00 гривень, що на день розрахунку еквівалентно 6 310 доларів США, які зобов'язалась повернути до 01.04.2012 року. В разі порушення умов договору, ОСОБА_4 зобов»язалась сплатити позивачу суму боргу з урахуванням відсотків встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2% від суми боргу за кожен день прострочення, що підтверджується копією договору позики грошей від 03.02.2012 року. (а.с. 9)
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідач ОСОБА_5 дав згоду дружині ОСОБА_4 на позику грошей в сумі 50 400 грн. у ОСОБА_3 на умовах на свій розсуд.(а.с.10).
Дані договір та згода на отримання позики засвідчені приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу.
Взяте на себе зобов'язання відповідачі не виконали та не повернули кошти позивачу до 01.04.2012 року.
Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 3 ст.61 СК України передбачено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частинами 3 та 4 ст.61 СК України передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути надана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації має бути нотаріально засвідчена. Договір укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, оскільки, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно виконати взяте на себе зобов'язання відповідач не бажає, тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.
Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідачів солідарно на його користь заборгованості за договором позики грошей від 03.02.2012 року в сумі 473 760 гривень 00 копійок.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3441, 00 гривня.
На підставі викладеного, керуючись, п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 627, ч. 1 ст. 629, ст. 1046. ч. 1 -ч. 2 ст. 1047, ст. 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН № НОМЕР_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН № НОМЕР_2, жителів АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики грошей від 03.02.2012 року в сумі 473 760 (чотириста сімдесят три тисячі сімсот шістдесят) гривень 00 копійок, з яких: 50 400 (п»ятдесят тисяч чотириста) гривень 00 копійок основного боргу та 423 360 (чотириста двадцять три тисячі триста шістдесят) гривень 00 копійок штрафних санкцій.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН № НОМЕР_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН № НОМЕР_2, жителів АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня 00 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.В. Антонюк