06 березня 2013 р.Справа № 2033/2а-9467/2012
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ральченка І.М.
Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.12.2012р. по справі № 2033/2а-9467/2012
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова
про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії,
03.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність УПФУ Фрунзенського району м. Харкова щодо нереалізації права позивача на поновлення виплати пенсії у Ізраїль, зобов'язати УПФУ Фрунзенського району м. Харкова поновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009 року у Ізраїль у відповідності до пенсійного законодавства України.
Фрунзенський районний суд м. Харкова постановою від 18.12.2012 року у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що рішенням Конституційного суду України № 25-пр/2009 рік визнано неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-ІУ.
На підставі частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглянута у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком.
У 1998 році позивач виїхав на постійне проживання за межі України - до Ізраїлю, у зв'язку з чим, відповідач припинив нарахування та виплату йому пенсії.
ОСОБА_1 звернувся до УПФУ Фрунзенського району м. Харкова із заявою про поновлення виплати йому пенсії у зв'язку з визнанням неконституційним положення закону України, який передбачає припинення виплати пенсії громадянам України, які виїжджають на постійне місце проживання до країни, з якими Україна не має відповідних міжнародних договорів.
З аналогічною заявою ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Харківській області.
У поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за час перебування громадян за кордоном, що виїхали на постійне проживання, виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Порядок та умови пенсійного забезпечення осіб, що виїхали на постійне проживання за кордон на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У відповідності до частини 1, 2 статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Зазначена норма закону не скасована до теперішнього часу, отже будь-яких змін у правовому регулювання спірних правовідносин не відбулося, а тому правових підстав для поновлення виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 не вбачається.
При цьому, колегією суддів не беруться до уваги посилання позивача на те, що виплата пенсії має бути поновлена, оскільки рішенням Конституційного суду України № 25-пр/2009 рік визнано неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-ІУ.
Так, у відповідності до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набув чинності з 1 січня 2004 року, а тому згідно статті 58 Конституції України його норми не можуть розповсюджувати свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами у 1998 році і тому, як наслідок факт визнання неконституційним положень зазначеного Закону не змінює правового регулювання спірних правовідносин.
Отже, аналіз наведений положень законодавства дає підстави вважати, що відповідач правомірно відмовив позивачу у поновленні пенсійних виплат.
Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.12.2012р. по справі № 2033/2а-9467/2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ральченко І.М.
Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.