Справа № 2-а-8533/11/0212
Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.М.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
10 липня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Кузьмишин В.М.
судді: Курко О. П. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на постанову Ленінського районного суду м.Вінницівід 16 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про перерахунок пенсії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, в якому просив стягнути з відповідача разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Вінниці і закрити провадження в справі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засідання - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. 1 ч.1 та ч.8 ст. 183-2, п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується відповідним посвідченням та має право на пільги, встановлені законодавством. З врахуванням чого до 5 травня йому виплачується разова щорічна грошова допомога у розмірах встановлених за відповідний рік.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він є інвалідом війни, якому відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно виплачується грошова допомога. Згідно з ч. 1, 4 ст. 17-1 даного Закону, вказану виплату здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою обов'язок визначення розміру щорічної разової грошової допомоги покладено на Кабінет Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 такі положення визнані неконституційними.
Ст. 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У 2011 році дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не зупинялась та не змінювалась, тому позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у відповідності до ч. 5 ст. 15 цього Закону.
Норми вказаного Закону мають вищу юридичну силу у порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 18 лютого 2004 року, якою обґрунтовує заперечення відповідач, і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.
Суд першої інстанції, вірно вирішивши по суті спір, допустився помилки щодо розміру виплат. Так, згідно з ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції до 09 липня 2007 року, щорічно, до 5 травня, інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Оскільки ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, розмір його грошової допомоги повинен становити вісім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни постанови в частині розміру присудженої виплати.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
У задоволені апеляційної скарги Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради відмовити.
Постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 16 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про перерахунок пенсії - змінити.
Викласти абзац другий постанови у такій редакції:
«Зобов'язати Департамент праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щорічну разову допомогу до 5 травня за 2011 рік як ветерану війни інваліду ІІ групи, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми»
У решті постанову залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Курко Олег Петрович
Совгира Дмитро Іванович