18 червня 2013 р. Справа № 804/7667/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Салюк Л.Ю.,
за участю:
представника позивача Тараненко А.Ю.,
представника відповідача Духневич Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» (далі - ТОВ «Проско Ресурси», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовтневому районі, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0001731501, вручене ТОВ «Проско Ресурси» на підставі акту перевірки № 2495/22-2/35202094 від 26.04.2013 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0001741502, вручене ТОВ «Проско Ресурси» на підставі акту перевірки № 2495/22-2/35202094 від 26.04.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «Проско Ресурси» відповідачем було складено акт перевірки № 2495/22-2/35202094 від 26.04.2013 року, згідно висновку якого були встановлені порушення ведення податкового обліку, а саме: п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 6 796 077,00 грн., п. 198.1, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 4 292 496,00 грн. Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем укладено ряд правочинів, які відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є фіктивними та нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0001731501 та № 0001741502, з якими позивач не погоджується, виходячи з наступного. Під час проведення перевірки податковим органом були досліджені документи, які свідчать про виконання угод, укладених між позивачем та ТОВ «Матадор», ТОВ «РИВС», ПП «Полтава-Проект-Монтаж»: договори, документи, що підтверджують виконання договорів, зокрема, видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та ін. При цьому, в акті перевірки не наведено обґрунтування щодо відсутності фактичного виконання робіт згідно умов договорів, навпаки відповідач констатує в акті постачання товарів, виконання робіт, послуг та проведення по ним розрахунків. Норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання. Позивач вважає, що висновки відповідача, які викладені в акті, зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним у 2011-2012 рр. угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними. Таким чином, позивачем не було порушено норми ПК України, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. Проведеними перевірками підприємств-постачальників позивача ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям у період 2011-2012 рр. Щодо розрахунків між ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та ТОВ «Проско Ресурси» перевіркою встановлено, що монтажні роботи віднесено на збільшення вартості прес-фільтра ЛФА-1250, амортизація в 2012 році не нараховувалась. У зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт та послуг), не встановлення отримання ТМЦ від ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та невідповідністю первинних документів вимогам чинного законодавства, ТОВ «Проско Рексурси» порушено норми ПК України. Крім того, відповідач зазначає, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне отримання ТМЦ, так як заповнені всупереч правилам, що унеможливлює встановлення місця завантаження ТМЦ і як слідство наявних складських приміщень. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного відвантаження ТМЦ на адресу ТОВ «Проско Ресурси» та отримання їх позивачем. Враховуючи зазначене, відповідач вважає висновки акту перевірки ТОВ «Проско Ресурси» законодавчо обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що не підлягають скасуванню.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ТОВ «Проско Ресурси» зареєстровано 06.07.2007 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Жовтневому районі.
ДПІ у Жовтневому районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Проско Ресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 26.04.2013 року складено акт №2495/22-2/35202094, в якому встановлено порушення, зокрема:
- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме: занижено податок на прибуток всього у сумі 6 796 077 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 853 926 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 5 494 851 грн., за 2012 рік в сумі 447 300 грн.;
- п.п. 198.1, п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 4 292 496 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 337 520 грн., за жовтень 2011 року в сумі 670 037 грн., за листопад 2011 року в сумі 475 642 грн., за грудень 2011 року в сумі 2 099 826 грн., за січень 2012 року в сумі 354 471 грн., за грудень 2012 року в сумі 355 000 грн.
23.05.2013 року ДПІ у Жовтневому районі на підставі акту №2495/22-2/35202094 від 26.04.2013 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0001731501, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 6 796 077,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 223 650,00 грн.;
- № 0001741502, яким згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 4 292 496,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2 146 248,50 грн.
Судом встановлено, що 01.09.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Матадор» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 556, згідно умов якого продавець передав, а покупець прийняв та сплатив товарно-матеріальні цінності згідно Специфікації. Товари були поставлені покупцю згідно відповідних накладних та товарно-транспортних накладних. За поставлені товари покупцем було проведено розрахунки у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
10.10.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Матадор» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 602, згідно умов якого продавець передав, а покупець прийняв та сплатив товарно-матеріальні цінності згідно Специфікації. Товари були поставлені покупцю згідно відповідних накладних та товарно-транспортних накладних. За поставлені товари покупцем було проведено розрахунки у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також у вексельній формі.
01.11.2011 року позивачем (покупець) та ТОВ «Матадор» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 658, згідно умов якого продавець передав, а покупець прийняв та сплатив товарно-матеріальні цінності згідно Специфікації. Товари були поставлені покупцю згідно відповідних накладних та товарно-транспортних накладних. На відвантаженні товари продавцем було виписано відповідні податкові накладні. За поставлені товари покупцем було проведено розрахунки у вексельній формі.
28.11.2011 року позивачем (покупець) та ТОВ «Матадор» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 740, згідно умов якого продавець передав, а покупець прийняв та сплатив товарно-матеріальні цінності згідно Специфікації. Товари були поставлені покупцю згідно відповідних накладних та товарно-транспортних накладних. На відвантаженні товари продавцем було виписано відповідні податкові накладні. За поставлені товари покупцем було проведено розрахунки у вексельній формі.
Згідно договору купівлі-продажу № 458 від 27.10.2011 року ТОВ «Ривс» зобов'язалось виконати позивачу (замовник) ремонтні роботи, а замовник зобов'язався прийняти такі роботи та оплатити їх. На виконання договору ТОВ «Ривс» поставило матеріали та виконало роботи, що підтверджується накладними та податковими накладними, актами виконаних робіт. Розрахунки між позивачем та ТОВ «Ривс» проводились у вексельній та безготівковій формі.
Згідно договору купівлі-продажу № 445 від 01.10.2011 року ТОВ «Ривс» (підрядник) зобов'язалось виконати позивачу (замовник) ремонтні роботи, а замовник зобов'язався прийняти такі роботи та оплатити їх. На виконання договору ТОВ «Ривс» поставило матеріали та виконало роботи, що підтверджується накладними та податковими накладними, актами виконаних робіт. Розрахунки між позивачем та ТОВ «Ривс» проводились у вексельній та безготівковій формі.
Згідно договору купівлі-продажу № 602 від 29.11.2011 року ТОВ «Ривс» (продавець) зобов'язалось передати, а позивач (покупець) прийняти та сплатити товарно-матеріальні цінності згідно Специфікації. На виконання договору ТОВ «Ривс» поставило товарно-матеріальні цінності, що підтверджується накладними та податковими накладними, факт передачі товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Розрахунки між позивачем та ТОВ «Ривс» проводились у вексельній та безготівковій формі.
Згідно договору підряду № 108 від 03.12.2012 року ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (підрядник) зобов'язалось виконати позивачу (замовник) монтаж пресс-фільтров ЛФА-1250, а замовник зобов'язався прийняти такі послуги та оплатити їх. На виконання договору ПП «Полтава-Проект-Монтаж» виконало роботи, що підтверджується накладними та податковими накладними, актами виконаних робіт. Розрахунки між позивачем та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» проводились у безготівковій формі.
10.12.2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» (продавець) було укладено договір № 118, згідно умов якого продавець передав, а покупець прийняв та сплатив класифікатор спіральний 1 КСП-20 і виконав монтажні роботи. Товар був поставлений покупцю згідно відповідних накладних та податкових накладних, актом виконаних робіт. Розрахунки між позивачем та ПП «Полтава-Проект-Монтаж» проводились у вексельній та безготівковій формі.
З установчих документів позивача та довідки про загальну інформацію щодо ТОВ „Проско Ресурси", яка є додатком №1 до акту від 26.04.2013 року № 2495/22-2/35202094 вбачається, що ТОВ «Проско Ресурси» здійснює діяльність з добування піску, гравію, глин і каоліну; неспеціалізованої оптової торгівлі; добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництва житлових і нежитлових будівель; розвідувального буріння; ТОВ «Проско Ресурси» має виробничі потужності (приміщення, обладнання для здійснення господарської діяльності) та трудові ресурси.
З досліджених в судовому засідання первинних документів випливає, що отриманий від ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» і ПП «Полтава-Проект-Монтаж» товар та виконані роботи були використані у господарській діяльності позивача.
Висновок про нікчемність укладених угод з ТОВ «Матадор» і ТОВ «Ривс» зроблено відповідачем на підставі акту № 7200/224/31820299 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» та акту № 7211/224/34914473 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Ривс».
Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.
Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.
З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, яка укладені між ТОВ «Проско Ресурси» та ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» і ПП «Полтава-Проект-Монтаж» оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини з поставки позивачу товару та виконання робіт виконані сторонами в повному обсязі; ТОВ «Проско Ресурси» використано поставлений товар та виконані роботи у власній господарській діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» і ПП «Полтава-Проект-Монтаж» до ТОВ «Проско Ресурси» товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт, не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акти № 7200/224/31820299 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» та № 7211/224/34914473 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Ривс», оскільки вони не спростовують дійсність укладених між ТОВ «Проско Ресурси» та ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» і ПП «Полтава-Проект-Монтаж» правочинів щодо поставки товарів та виконання робіт, не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.
Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Досліджуючи в судовому засіданні подані позивачем товарно-транспортні накладні, судом не було встановлено порушень законодавства під час їх складання, оскільки в них зазначено: автомобіль перевізника, автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, прізвища водія-експедитора, назву товару, загальну суму відпущеного товару, відповідальну особу вантажовідправника, відповідальну особу вантажоодержувача із зазначенням прізвищ, скріплених їх підписами та печатками позивача з підприємствами-постачальниками.
З огляду на викладене, в суду відсутні підстави вважати, що подані товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем.
Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.
Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно п. 134.4 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Відповідно до п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати по операціям з ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» і ПП «Полтава-Проект-Монтаж»: на час виписки податкових накладних ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» і ПП «Полтава-Проект-Монтаж» були зареєстровані платниками ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ТОВ «Проско Ресурси» по операціям з придбання товару та виконання робіт від ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» і ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та заниження валових витрат, що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 23.05.2013 року № 0001731501 та № 0001741502 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 4616 від 31.05.2013 року в сумі 2294,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 23.05.2013 року № 0001731501 та № 0001741502.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 25 червня 2013 року (з урахуванням вихідних та святкових днів).
Суддя М.В. Бондар