Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0605/648/2012 Головуючий у 1-й інст. Седун Ф.В.
Категорія 21 Доповідач Миніч Т. І.
24 липня 2013 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Миніч Т.І.,
суддів: Трояновської Г.С.,
Забродського М.І.,
при секретарі судового
засідання Кузьмінській О.О.,
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5
на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третіх осіб Ставищенської сільської ради, Відділу Держкомзему у Брусилівському районі Житомирської області, Брусилівської районної філії Державного підприємства «Житомирський регіональний центр державного земельного кадастру», Житомирського обласного управління юстиції про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки та визнання нечинним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації, -
У червні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом. Просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладений між ОСОБА_7 (дарувальником) та ОСОБА_3 і ОСОБА_6 (обдарованими) 21.12.2007 року в частині переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3 і ОСОБА_6 та визнати нечинним і скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №316912 на ім'я ОСОБА_3 Свої вимоги обгрунтовувала тим, що 28.07.2008 року її мати ОСОБА_7 подарувала їй 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2087 га., на якій розташований цей будинок і надвірні споруди. Вказаний житловий будинок належав матері на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 03.06.2005 року, виданого виконавчим комітетом Ставищенської сільської ради. 21.12.2007 року її мати ОСОБА_7 подарувала 2/3 частини вказаного будинку та спірної земельної ділянки відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_6 В ч.5 п.1 Договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 21.12.2007 року, посвідченого нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори 21.12.2007 року зазначено, що земельна ділянка належить ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ-23 №001972 від 19 серпня 2000 року, виданого Ставищенською сільською радою Брусилівського району Житомирської області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю під № 203. Проте ці обставини не відповідають дійсності, оскільки зазначений державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданий на ім'я її батька ОСОБА_8. Земельну ділянку йому передано для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті його доньки ОСОБА_4, ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_7 з заявами про прийняття спадщини не звертались, вимоги ст.ст.548,549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) не виконали. Тому на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_7 не мала права розпоряджатись земельною ділянкою, так як спадщини не прийняла, відповідного свідоцтва не отримала та не була власником земельної ділянки. Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і після її смерті між позивачкою та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_6 почали виникати спори стосовно користування землею. Вона звернулась з претензією до Ставищенської сільської ради і з отриманої відповіді від 30 травня 2012 року дізналась, що ОСОБА_3 виготовила державний акт на право власності на 2/3 частини земельної ділянки та до відповіді було надано копію державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 316912 на ім'я ОСОБА_3 Даний акт видано з порушенням закону, так як з нею (позивачкою), як суміжним землекористувачем не було погоджено меж земельної ділянки. В протоколі погодження меж земельної ділянки її підпис відсутній.
В ході судового розгляду 12.12.2012 року позивачка подала позовну заяву з уточненими та збільшеними вимогами в якій просила визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 та пропорційну частину земельної ділянки площею 0,2087 га, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 і ОСОБА_6 від 21.12.2007 року та скасувати державну реєстрацію права власності на отримані земельні ділянки за ОСОБА_3 та ОСОБА_6, визнати недійсним Договори дарування 21.12.2007 року укладені між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про дарування земельної ділянки площею 0,0995 га для ведення особистого підсобного господарства та між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про дарування ? частини земельної ділянки площею 0,02236 га для ведення особистого підсобного господарства та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та ОСОБА_6, визнати недійсним договір дарування від 15.03.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про дарування житлового будинку та земельної ділянки і скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3, визнати нечинним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 316912 на ім'я ОСОБА_3 (т.1 а.с.132-137).
У січні 2013 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договорударування. Проте, за заявою позивачки ухвалою суду від 18.06.2013 року зазначений позов було залишено без розгляду (т.1 а.с.162-164,т.2 а.с.20).
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ № 316912 площею 0,1391 га, кадастровий номер ділянки 1820986005:03:001:0776, яка знаходиться за адресою: Житомирська область Брусилівський район с. Йосипівка, виданий на ім'я ОСОБА_3.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що фактичні обставини справи були встановлені судом правильно, проте у частині застосування позовної давності судом було зроблено висновки, які є помилковими.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить рішення змінити. Визнати недійсними: договір дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2087 га; договір дарування земельної ділянки площею 0,0995 га від 21.12.2007 року; договір дарування ? частини земельної ділянки площею 0,2236 га від 21.12.2007 року; договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 15.03.2012 року та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3; визнати нечинним і скасувати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №316912 площею 0,1391 га, виданий на ім'я ОСОБА_3 Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим і таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_3 є рідними сестрами, а відповідач ОСОБА_6- син їхнього покійного брата (небіж).
Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 21.12.2007 року ОСОБА_7 подарувала своїй доньці ОСОБА_3 та онукові ОСОБА_6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (із зазначенням конкретних приміщень в будинку) з надвірними будівлями та „пропорційні частки земельної ділянки площею 0,2087 га., на якій він розташований" (а.с.15).
В ч.6 п.1 Договору зазначено, що цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Крім того, за нотаріально посвідченими договорами від 21.12.2007 року ОСОБА_7 подарувала земельні ділянки, розташовані на території Ставищенської сільської ради, для ведення особистого підсобного господарства: ОСОБА_3 у розмірі 0,0995 га. та ОСОБА_6 - ? частину ділянки площею 0,2236 га. (т.1 а.с.138,139).
28 липня 2008 року ОСОБА_7 за нотаріально посвідченим договором подарувала позивачці ОСОБА_4 1/3 частину зазначеного вище будинку та „земельну ділянку площею 0,2087 га., які розташовані на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району" (т.1,а.с.14).
У ч.6 п.1 цього Договору зазначено цільове призначення подарованої ОСОБА_4 земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд і ведення особистого селянського господарства.
У вказаних правочинах зазначено, що земельні ділянки, які були предметом дарування, належать дарувальнику на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ-23 №001972 від 19 серпня 2000 року, виданого Ставищенською сільською радою Брусилівського району. Копія вказаного акта свідчить про те, що він виданий не на ім"я дарувальника, а на ім"я ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.10,13).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно вважав, що підстав для визнання недійсними договорів дарування на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_6 немає, зважаючи на наступне.
Судом достовірно встановлено, що поділ належного батькам сторін будинку та земельної ділянки був проведений ще за життя їх матері ОСОБА_7 в присутності обох доньок (ОСОБА_4 та ОСОБА_3). Оскільки на той час брат сторін помер, то матір"ю було вирішено подарувати належну йому частку його синові - ОСОБА_6 При фактичному поділі та документальному оформленні такого рішення в нотаріальній конторі позивачка була присутня. Тобто, про посвідчення в 2007 році оспорюваних договорів дарування їй було достеменно відомо і до дня смерті матері будь-яких претензій вона не заявляла.
Зазначені обставини встановлені на підставі показів свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які позивачкою не спростовані (т.1 а.с.268-269).
Зважаючи на те, що після смерті чоловіка спадщину на спірну земельну ділянку ОСОБА_7 документально не оформила, то суд правильно вважав обгрунтованими вимоги позивачки в частині визнання недійсними договорів дарування на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_6 та застосував до спірних правовідносин ст.267 ЦК щодо спливу строку позовної давності на підставі заяв відповідачів (т.2, а.с.17,18).
Вимоги про визнання недійсним договору дарування ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 є похідними від зазначених вище вимог. А тому підстав для їх задоволення також не було.
Рішення в цій частині вимог ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Посилаючись на порушення свого права на землю, набутого нею на підставі договору дарування в 2008 році, позивачка не звернула уваги на те, що цей договір укладено пізніше, ніж оспорювані угоди. Тобто, на час посвідчення останніх вона будь-якого відношення до спірної землі не мала. В даному випадку не може йти мова і про порушення її спадкових прав після смерті батька, оскільки спадщину вона не приймала, а спадкоємцем відповідно до ст.548 ЦК (в редакції 1963 року) є її мати ОСОБА_7 (т.1 а.с.37,38).
Крім того, доводи позивачки про належність їй всієї землі для обслуговування будинку обумовлені помилковим тлумаченням змісту договорів дарування, укладених як на її користь, так і на користь відповідачів. Це, зокрема, стосується цільового призначення подарованих земельних ділянок і місця їх розташування.
Обгрунтованими, на думку апеляційного суду, є також висновкисуду в частині вимог про визнання незаконним та скасування Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3
При цьому суд врахував, що в порушення встановленого законом порядку при оформленні оспорюваного Акта не були погоджені межі земельної ділянки із суміжним землекористувачем - позивачкою ОСОБА_4
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про оформлення документів ще до набуття ОСОБА_4 права на земельну ділянку не заслуговують на увагу та спростовуються протоколом погодження меж земельної ділянки від 12.07.2011 року (т.1, а.с.249). Підпис в зазначеному протоколі ОСОБА_7 будь-якого правового значення не має, оскільки права на землю на цей час вона не мала, а власником була позивачка.
Ухвалюючи рішення в даній справі, суд повно, всебічно з"ясував обставини, що мають значення для справи, правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та зібраним у справі доказам дав належну оцінку. Будь-яких процесуальних порушень чи порушень норм матеріального права, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційний суд не вбачає.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: