Справа № 0541/7061/2012
Провадженя № 2/266/193/13
23.07.2013 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого - судді Федотової В.М.
при секретарі - Зіберової К.О.
з участю позивачки - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, представника відповідача ККП "Керуюча компанія "Приморська" - Доброхотової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства "Керуюча компанія "Приморська" про визнання незаконним п. 2 наказу №193/1-О від 30 листопада 2011року, стягнення недоплаченої суми заробітної плати , стягнення недоплаченої суми компенсації за невикористану відпустку, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги, стягнення моральної шкоди, стягнення сум за весь час не проведення своєчасного розрахунку, стягнення судових витрат, стягнення витрат на правову допомогу, суд
Позивачка звернулась до суду із позовом , вимоги якого було збільшено, про визнання п.2 наказу №193/1-о від 30.11.2011р. «Про розрахунок заробітної плати з 01.12.2011р. по мінімальній заробітній платі 1004гривні» не законним, стягнення з ККП «Керуюча компанія «Приморська» недоплаченої суми заробітної плати за період з 01.12.2011р. по 07.09.2012р. у розмірі 1 203 гривні 06 копійок, стягнення недоплаченої суми компенсації за невикористану відпустку в розмірі 315 гривень 61 копійка, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги у розмірі 86 гривень 10 копійок, стягнення моральної шкоди у розмірі 1500 гривень, стягнення суми у розмірі 32 746гривень 35 копійок за період з 08.09.2012р. по 07.06.2013р. за весь час не проведення остаточного розрахунку із застосуванням розміру заробітної плати, який дорівнює 3048гривень, стягнення судових витрат по сплаті судового збору у сумі 114гривень 70 копійок, стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2600гривень.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 до суду з'явились, позов підтримали. В обґрунтування заявлених вимог суду надали аналогічні пояснення. Позивачка з 01.05.2003р. працювала в ЖКП №4 Приморського району м. Маріуполя інженером першої категорії. Наказом №161-к від 07.09.2012р. було звільнена на підставі ст.. 40 п.1 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією підприємства., відбулось злиття підприємств ЖКГ у одне підприємство ККП «Керуюча компанія «Приморська». Остаточний розрахунок 07 вересня 2012року не було проведено, сума боргу підприємства на дату звільнення становила 12 523 гривні 33 копійки. Відповідач провів розрахунок частками , а саме 13.09.2012р. - 2220гривень 79 копійок, 21.09.2012р. - 2099гривень 69 копійок, 05.10.2012р. - 2000гривень, 18.10.2012р. - 6 210гривень 19 копійок. Але вважають, що відповідач провів розрахунок і виплати невірно із застосуванням розміру заробітної плати що дрівнює 1004гривні, а повинен із розрахунку 3048гривень 00 копійок. Також вважають незаконним п.2 наказу №193/1-о від 30.11.2011р. «Про розрахунок заробітної плати з 01.12.2011р. по мінімальній заробітній платі 1004гривні» - даний наказ був виданий керівництвом підприємства з порушенням колективного договору підприємства, галузевої угоди №38 між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілок робітників ЖКХ, місцевої промисловості побутового обслуговування населення України на 2010-2012р. Дійсно, даний наказ ОСОБА_1 узгоджувала, як голова профспілки підприємства, але вона не знала чи підписаний даний наказ керівником підприємства. До того ж на підприємстві працювала комісія і її попросили підписати даний наказ, як голову профспілки. Потім вона не цікавилась чи дійсний даний наказ чи ні. В зв'язку з чим вважають, що ОСОБА_1 невірно нарахована була заробітна плата за період з 01.12.2011р. по 07.09.2012р. і підприємство відповідача, як правонаступник , повинно виплатити їй недоплачену суму за даний період у розмірі 1203гривні 06 копійок. В зв'язку з неправильним розрахунком заробітної плати, вважає, що їй недоплачено суму компенсації за невикористану відпустку у розмірі 315 гривень 61 копійка, недоплачена сума вихідної допомоги у розмірі 86 гривень 10 копійок,також відповідач з нею не провів остаточного розрахунку виходячи з розміру заробітної плати в 3 048гривень 00 копійок - за період з 08.09.2012р. по 07.06.2013р. дана заборгованість складає 32 746гривень 35 копійок. Позивачці було нанесено моральну шкоду, яка виразилась в нехтуванні її правами і розмір даної шкоди ОСОБА_1 оцінює в 1500гривень. Також позивачка понесла витрати на послуги адвоката у розмірі 2600гривень, і витрати по сплаті судового збору - 114гривень 70 копійок. Просили позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з підприємства відповідача вказані суми, а також визнати пункт п.2 наказу №193/1-о від 30.11.2011р. «Про розрахунок заробітної плати з 01.12.2011р. по мінімальній заробітній платі 1004гривні» не законним.
Представник відповідача Доброхотова А.АК. , яка діє на підставі довіреності, позов не визнала, вважає позовні вимоги безпідставними, та просила у їх задоволенні відмовити. Також просила суд , відносно вимог позивачки про визнання пункту п.2 наказу №193/1-о від 30.11.2011р. «Про розрахунок заробітної плати з 01.12.2011р. по мінімальній заробітній платі 1004гривні» не законним застосувати строк позовної давності, оскільки позивачка знала про наявність даного наказу і як голова профспілки дала згоду на застосування даного наказу, не оскаржила його. В обґрунтування заперечень зазначила наступне. Позивачка дійсно працювала в ЖКП №4 Приморського району м. Маріуполя інженером першої категорії. 07.09.2012р. позивачка була звільнена з підприємства на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, так як відбулась реорганізація підприємства, шляхом злиття підприємства ЖКГ в ККП «Керуюча компанія «Приморська». Не заперечує проти того, що розрахунок з ОСОБА_1 було зроблено не своєчасно, а поетапно. Але вини підприємства в цьому не має - підприємство є новоствореним, гроші надходили з міського бюджету, як тільки були надходження одразу розраховувались зі всіма звільненими працівниками. Відносно вимог, що не вірно було зроблено розрахунок компенсації, вихідної допомоги, що розрахунки по заробітній платі повинні були проводитись із застосуванням розміру заробітної плати , яка дорівнює не 1004гривні, а більше - вважає, що дані доводи позивачки та її представника нічим не обгрунтовані , є надуманими, до того ж якщо у ОСОБА_1 були якісь питання відносно заробітної плати та її розмірів, вона мала змогу звернутися до 07 вересня 2012року до ліквідаційної комісії, і пред'явити всі свої претензії. Вважає, що в позові ОСОБА_1 відносно сплати недоплаченої суми компенсації за невикористану відпустку у розмірі 315 гривень 61 копійка, недоплаченої суми вихідної допомоги у розмірі 86 гривень 10 копійок, невиплати остаточного розрахунку виходячи з розміру заробітної плати в 3 048гривень - за період з 08.09.2012р. по 07.06.2013р. у розмірі 32 746гривень 35 копійок - необхідно відмовити. Відносно вимог про визнання пункту п.2 наказу №193/1-о від 30.11.2011р. «Про розрахунок заробітної плати з 01.12.2011р. по мінімальній заробітній платі 1004гривні» не законним застосувати строк позовної давності - оскільки позивачка була головою профспілки підприємства, затверджувала даний наказ, до того ж , як голова профспілки затверджувала всі зміни до колективного договору , у відсутність керівника підприємства Воротіліної - виконувала обов'язки директора підприємства, з наказами була ознайомлена і не оскаржувала їх до суду у строки передбачені законом. Відносно вимог про сплату моральної шкоди - вважає, що дані вимоги не обґрунтовані і не доведені. Просила відмовити повністю у задоволені позову.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка працює бухгалтером ККП «КК «Приморська» , суду пояснила наступне. Позивачка дійсно працювала в ЖКП №4 Приморського району м. Маріуполя, та була звільнена на підставі ст.. 40 п.1 КЗпП України. Всі розрахунки з позивачкою були зроблені у відповідності з вимогами діючого законодавства . Відносно ствердження позивачки, що підприємством не вірно провело розрахунки застосовуючи розмір заробітної плати який дорівнює 1004гривні - вважає помилковим, так як даний розмір заробітної плати не суперечив вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік», а також передбачений штатним розписом, який було узгоджено позивачкою. До того ж позивачка надала суду свій розрахунок заборгованості, який є невірним.
Суд, вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та у задоволенні позову відмовляє з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач повинен зазначити і довести підставу позову, тобто обставини, з якими вона, як з юридичними фактами, пов'язує свою матеріальну - правову вимогу.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи , що 01 травня 203р. ОСОБА_1 була прийнята на посаду ведучого інженера в ЖКП №4 Приморського району м. Маріуполя, потім була переведена інженером 1 категорії, звільнена 07.09.2012р. на підставі ст.. 40 п.1 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату робітників, у зв'язку з реорганізацією підприємства шляхом злиття (а.с.6-7, 10)
07.09.2012р. ОСОБА_1 було видано довідку з ЖКП №4 Приморського району , що станом на 07 вересня 2012року мається заборгованість по заробітній платні за серпень, вересень 2012року, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги у розмірі 12 523 гривні 33 копійки (а.с.9)
Відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 26.06.2012р. №6/20-2064 було створено комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Приморська» шляхом злиття ЖКП №1, 2,3,4, Державного підприємства по ремонту та експлуатації житлового фонду Приморського району (а.с.19)
За період з 2011р. по 2012р. ОСОБА_1 отримувала заробітну плату , як інженер 1категорії, з доплатами за сумісництво, що підтверджено особистим розрахунком (а.с.23-24)
Остаточні виплати по розрахунку з ОСОБА_1 відбулись 13.09.2012р. - 2220гривень 79 копійок, 21.09.2012р. - 2099гривень 69 копійок, 05.10.2012р. - 2000гривень, 18.10.2012р. - 6 210гривень 19 копійок, що підтверджено випискою з банківського розрахунку (а.с.30)
30.11.2011р. ЖКП №4 Приморського району м. Маріуполя було видано наказ №193/1-о «Про розрахунок заробітної плати з 01.12.2011р. по мінімальній заробітній платі 1004гривні». Даний наказ був виданий у зв'язку з умовами праці, відображеними у Регіональній та Галузевій угоді на 2010-2012р. та встановленням мінімальної заробітної плати в розмірі 1004гривні з 01.12.2011р. на підставі Закону України №466 «Про оплату праці» та Закону України «Про державний бюджет на 2012р.». Даний наказ було підписано директором ЖКП №4 Приморського району Воротілною Є.Г., та узгоджено головою профспілкового комітету В.С. Середовою (а.с.35) У зв'язку з чим було узгоджено штатний розпис (а.с.36-37)
Відповідно до ст. 233 КЗпП України - робітник може звернутись до районного (міського) суду з заявою , пов'язаною по справам про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» - передбачений ст.. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, як голова профспілки узгодила наказ про встановлення заробітної плати у розмірі 1004 гривні , ще 30.11.2011р. і мала змогу оскаржити дії керівництва підприємства на протязі одного місяця, але не зробила цього своєчасно. Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 та її представника, що про наявність даного наказу позивачка дізналась лише з пояснень свідка ОСОБА_4 і долучених нею до своїх письмових пояснень вказаного наказу. Крім голови профспілки, ОСОБА_1, у відсутність керівника підприємства , здійснювала керівництво підприємством, про що отримувала доплати, що підтверджено розрахунковими листками. Тому суд, вважає , що відносно вимог про визнання незаконним п.2 наказу від 30.11.2011р. необхідно застосувати строк позовної давності.
Колективний договір ЖКП -4 Приморського району був прийнятий на загальних зборах трудового колективу 20 грудня 2010р.,був зареєстрований в УПСЗН Приморського району м. Маріуполя 24 грудня 2010р.. Всі доповнення до вказаного колективного договору,також і відносно оплати праці було підписано керівником підприємства і узгоджено з ОСОБА_1, як головою профспілки (а.с.103-133)
Згідно відповіді з ТДІзПП - згідно нормативно-правових актів, що регулюють діяльність інспекції, посадові особи ТДІзПП не можуть виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів, і як наслідок, процесуальні документи інспекції не можуть використовуватись для цього(а.с.139)
Згідно квитанції від 18 травня 2013р. ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 по договору на здійснення правової допомоги 2600гривень (а.с.149)
Згідно положень ст..57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Ст..237-1 КЗпП України передбачено, що - відшкодування власником або уповноваженим їм органом моральної шкоди робітнику проводиться у випадку, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя .
Таким чино суд вважає, що позивачка та її представник не довели суду обставин підтверджуючих , що остаточний розрахунок з позивачкою , а також виплати компенсації за невикористану відпустку, вихідна допомога були проведений невірно з застосуванням заробітної плати у розмірі 1004 гривні . Також ОСОБА_1 не довела суду , що їй діями відповідача спричинені моральні страждання.
Відмовляючи в задоволені позову , суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, а також витрат по сплаті судового збору на підставі ст.. 80, 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.. 10, 58-60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.233, 237-1 КЗпП України , суд
В задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства "Керуюча компанія "Приморська" про визнання незаконним п. 2 наказу №193/1-О від 30 листопада 2011року "Про розрахунок заробітної плати з 01 грудня 2011року по мінімальній заробітній платі 1004гривні", стягнення недоплаченої суми
заробітної плати за період з 01 грудня 2011року по 07 вересня 2012року в розмірі 1203гривні 06 копійок, стягнення недоплаченої суми компенсації за невикористану відпустку в розмірі 315гривень 61 копійка, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги в розмірі 86 гривень 10 копійок, стягнення моральної шкоди у розмірі 1500гривень, стягнення сум за весь час не проведення своєчасного розрахунку з 08 вересня 2012року по 07 червня 2013року у сумі 32 746гривень 35 копійок, стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 114 гривень 70 копійок, стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 600гривень - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-дений строк з дня проголошення рішення .
Суддя: Федотова В. М.