Справа № 201/5159/13-ц
2/201/1713/2013
18 липня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
головуючого - судді Башмакова Є.А.,
при секретарі - Чубенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, -
29 квітня 2013 року позивач звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у своєму позові та її представник у судовому засіданні посилались на те, що позивач є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5. На вказаній земельній ділянці розташований будинок, який складається з квартири НОМЕР_1 та квартири НОМЕР_2, що також належить ОСОБА_1 У період будівництва між чоловіком позивача та відповідачем було досягнуто усної домовленості щодо обміну квартири АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_2 підтвердив свій намір та зобов'язався укласти договір міни до 31.12.2012 р., проте такий договір не був укладений, а на початку 2013 року ОСОБА_2 взагалі відмовився укладати його. З 2012 року відповідач ОСОБА_2 почав користуватись квартирою АДРЕСА_2, при цьому скориставшись, що позивач із родиною у вказаному будинку не проживають, самовільно почав користуватись квартирою НОМЕР_1, вселив до будинку свою дружину та дітей. Таким чином, позивач вважає, що її права порушуються відповідачами, тому просила виселети ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_5 та зобов'язати відповідачів звільнити квартиру НОМЕР_1 та квартируНОМЕР_2 від належних їм речей, залишивши квартири в стані, що відповідає санітарно - гігієнічним нормам, а також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.
В судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_4, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2. Квартира НОМЕР_2, загальною площею 139,0 кв.м., житловою 84,4 кв.м.
Також встановлено, що квартира НОМЕР_1, загальною площею 139,4 кв.м., житловою 84,4 кв.м., в будинку АДРЕСА_5 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки єдиного абонентського відділу Жовтневого району КП «Міські комунальні платежі» відповідач ОСОБА_2 дійсно зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_3, відповідно до відомостей Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрована по АДРЕСА_6.
Судом встановлено, що на даний час в квартирі НОМЕР_1 та квартирі НОМЕР_2 по АДРЕСА_5 проживають ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 з їх малолітніми дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.
У судовому засіданні також було встановлено, що на неодноразові вимоги позивача звільнити квартири відповідачі відмовлялись та навіть не бажали розмовляти із позивачем, до спірних квартир позивача не допускали, ці обставини також підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні.
За результатами перевірки матеріалів ЖЕО № 1604 від 16.03.2013 року, складеного дільничим інспектором Дніпропетровського РВ Миршавкою О.О. щодо перевірки заяви ОСОБА_1 вбачається, що у будинку АДРЕСА_5 без реєстрації та документів, що підтверджують право власності мешкає ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 та дітьми - ОСОБА_7 та ОСОБА_6.
Також, Дніпропетровським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області за результатами перевірки звернення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 запропоновано звернутись до суду для вирішення вказаного питання.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України.
Частиною 3 ст. 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. І ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, не заборонених законом, а згідно ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
Згідно ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Відповідно до ч. З ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у ході судового розгляду в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що позивач на день розгляду справи є власником квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_2, однак житловою площею квартир не користується, оскільки відповідачі у добровільному порядку відмовляються звільнити займані квартири, а також те, що їх перебування у квартирі чинить для позивача перешкоди у користуванні житловими площами квартир, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги та усунути перешкоди ОСОБА_1, у користуванні квартирами НОМЕР_1, НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_5, що належить їй на праві власності, що мають місце з боку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та їх малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом виселення.
Враховуючи результати розгляду справи та керуючись ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 114,70 грн., що підтверджується квитанцією, яка наявна в матеріалах справи.
Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 150, 155 Житлового Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення - задовольнити в повному обсязі.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження своєю власністю - квартирою НОМЕР_1 та квартирою НОМЕР_2 у житловому будинку АДРЕСА_5.
Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири НОМЕР_1 та квартири НОМЕР_2 у житловому будинку АДРЕСА_5.
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити квартиру НОМЕР_1 та квартиру НОМЕР_2 у житловому будинку АДРЕСА_5 від належних їм речей, залишивши зазначені квартири у стані, що відповідає санітарно - гігієнічним нормам.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя: Є.А. Башмаков