Ухвала від 11.07.2013 по справі 2209/1436/2012

копія

Провадження № 11/792/385/13

Справа №2209/1436/2012 Головуючий в 1-й інстанції Чорна Л.М.

Категорія: ч.1 ст.125 КК України Доповідач Ващенко С.< П >.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Бондар В.В., Кобріна І.Г.,

потерпілого ОСОБА_1,

виправданого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Красилівського районного суду від 23 листопада 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Красилів, жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні якого четверо неповнолітніх дітей, непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

виправдано за ч.1 ст.125 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

В задоволенні цивільного позову відмовлено.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 23 жовтня 2010 року близько 20 години 30 хвилин у с. Радісне Красилівського району, спільно із своїм братом ОСОБА_3, біля межі домогосподарства ОСОБА_1, з метою з'ясування стосунків з приводу будівництва паркана, під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс ОСОБА_1 декілька ударів кулаком в область лівої частини обличчя, чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом та саден м'яких тканин обличчя зліва, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Як видно з вироку, суд першої інстанції виправдав ОСОБА_2 за цим обвинуваченням, оскільки ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме завдання ним потерпілому умисного легкого тілесного ушкодження, не знайшлм свого підтвердження.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1 вважає вирок неправильним, таким, що постановлений всупереч добутим в ході судового розгляду обставинам, просить його скасувати і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України та задовольнити його цивільний позов. При цьому стверджує, що першим його по обличчю вдарив ОСОБА_2, чим завдав йому легких тілесних ушкоджень у вигляді саден і гематом, а потім йому наніс удар ОСОБА_3. Зазначає, що очевидцями цих подій були ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_5, остання підтвердила цей факт і в судовому засіданні, але суд її показань до уваги не взяв. Звертає апелянт увагу й на те, що за ті події ОСОБА_3 було засуджено за ст.122 КК України і звільнено від покарання по амністії, а стосовно ОСОБА_2 у порушенні кримінальної справи за ознаками ст.296 КК України було відмовлено. На його думку, за змістом апеляції, суд безпідставно не взяв вказаних обставин до уваги, дав їм неправильну оцінку і дійшов неправильного висновку про невинуватість ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляції, з посиланням на зазначені у ній доводи, ОСОБА_2, який просив залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною першою ст.125 КК України передбачено відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження.

У своїй скарзі ОСОБА_1 обвинувачував ОСОБА_2 у тому, що він спільно з своїм братом ОСОБА_3 на ґрунті неприязних відносин наніс йому два удари в область лівої частини обличчя, чим спричинив легких тілесні ушкодження у вигляді гематом та саден м'яких тканин обличчя зліва.

Проте, як видно з протоколу судового засідання, в суді першої інстанції, підтримавши таке обвинувачення та відповідаючи на запитання судді ОСОБА_1. уточнив, що підсудний наносив йому удари в область лоба, від яких він намагався ухилитися і які були не сильними, а також повідомив, що у нього був побитий весь лоб, садна були справа і зліва. Одночасно ОСОБА_1 повідомив суду, що удар у щелепу йому наніс ОСОБА_3.

Згідно ж з дослідженими в судовому засіданні висновками судово-медичних експертиз №33 від 14.03.2011 року та №44 від 04.05.2011 року легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом та саден м'яких тканин у ОСОБА_1 були виявлені лише на обличчі зліва, що не узгоджується з показаннями потерпілого про те, що підсудний наносив йому удари в область лоба, і, що весь лоб був побитий.

За таких обставин, коли сам потерпілий в судовому засіданні дав показання про те, що ОСОБА_2 наносив йому удари лише в область лоба, а висновками судово-медичних експертиз тілесні ушкодження у цій частині голови ОСОБА_1 не виявлені, що в сукупності спростовує доводи ОСОБА_1, зазначені ним у скарзі та в апеляції, враховуючи, що будь-які інші належні докази, які не викликали б сумнівів у їх достовірності і з достатністю підтверджували б пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, у справі відсутні, таких доказів ОСОБА_1 не надав і в апеляційному суді, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і виправдав його за цим обвинуваченням.

З тих же підстав колегія суддів вважає необґрунтованими і посилання ОСОБА_1 на показання свідків, вказаних в апеляції.

Що стосується доводів апелянта з посиланням на засудження ОСОБА_3 за ст.122 КК України та звільнення його від покарання, то вони також є необґрунтованими, оскільки ці обставини жодним чином не доводять вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Більше того, вироком, постановленим щодо ОСОБА_3, також було встановлено, що ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_1 у верхню частину голови, завдавши останньому лише фізичного болю, а ОСОБА_3, який приєднався до побиття потерпілого і наніс йому два удари кулаком правої руки саме у ліву частину обличчя.

Сама ж по собі відмова у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками ст.296 КК України також його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не доводить і рішення судів не спростовує.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляцію необґрунтованою і підстав для скасування вироку в межах апеляції не убачає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Красилівського районного суду від 23 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко

Попередній документ
32649407
Наступний документ
32649409
Інформація про рішення:
№ рішення: 32649408
№ справи: 2209/1436/2012
Дата рішення: 11.07.2013
Дата публікації: 29.07.2013
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Апеляційний суд Хмельницької області
Категорія справи: Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи