Справа №211/731/13-ц Головуючий в 1 інстанції
Категорія 27 (1) Папарига В. А.
№22-ц/774/1439/к/13 Доповідач - Соколан Н.О.
Іменем України
24 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Соколан Н.О.,
суддів - Ляховської І. Є., Митрофанової Л.В.
при секретарі - Кузьміній Н. В.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки,-
В лютому 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06.02.2013 року звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (надалі - ПАТ «Сведбанк») про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № 0308/0108/98-009 від 24.01.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 40 600,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % на рік. Кредитний договір було укладено з порушеннями вимог законодавства України з захисту прав споживачів, тому просили визнати кредитний договір № 0308/0198/98-009 від 24.01.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Сведбанк» недійсним, та визнати припиненим договір поруки між ОСОБА_3 та ПАТ «Сведбанк» від 24.01.2008 року.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «Сведбанк» про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд не прийняв до уваги їх доводи про те, що відповідач поклав усі фінансові ризики, пов'язані із знеціненням національної валюти на позивача ОСОБА_2; не надано належної оцінки суттєвому збільшенню обсягу зобов'язань за договором поруки, яке виникло після направлення відповідачем листа про дострокове погашення суми заборгованості; позивачем в односторонньому порядку збільшена відсоткова ставка при розрахунку заборгованості по залишку кредиту.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 24.01.2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір № 0308/0108/98-009, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 споживчий кредит у розмірі 40 600,00 доларів США строком до 23 січня 2018 року зі сплатою за користування кредитними коштами у розмірі 11,9 % річних. В забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 0308/0108/98-009-Р-1 від 24 січня 2008 року, згідно з яким вона поручалася по даному кредитному договору за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань.
В результаті невиконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утворилась заборгованість. 21.07.2011 року за вих. № 990 на адресу позивачів було направлене повідомлення ( вимога) про зміну умов кредитного договору № 0308/010898-009 від 24.01.2008 року та усунення порушень основного зобов'язання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції не знайшов підстав вважати, що кредитний договір №0308/0108/98-009 укладено спірними договорами з порушеням балансу інтересів між сторонами, позивач переклав ризики валютного кредитування виключно на позичальника, а умови договору були в односторонньому порядку змінені.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду з огляду на наступне.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З аналізу положень ст. ст. 203, 215 ЦК України вбачається, що підставою визнання договору недійсним є недодержання закону саме в момент його укладення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено,що порушень чинного законодавства при укладенні 24.01.2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_2 кредитного договору допущено не було.
Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підписанням тексту договору ОСОБА_2 засвідчив, що позичальник в письмовій формі повідомлений про усі умови споживчого кредиту та не має зауважень або претензій щодо наданої інформації.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач був обізнаний з умовами спірного кредитного договору та всіма можливими наслідками його укладення, він погодився з усіма положеннями кредитного договору і частково виконував його умови.
Також колегія суддів вважає, що укладеними спірними договорами не був порушений баланс інтересів між сторонами, перекладено ризики валютного кредитування виключно на позичальника, тобто на позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що надсиланням листа про дострокове погашення кредиту відповідач збільшив розмір зобов'язань поручителя ОСОБА_3 також не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.
Пунктом 7.1.1. кредитного договору (а.с. 6) передбачено право Банку вимагати дострокового повернення кредиту у разі, що якщо Позичальник порушує строки платежів, встановлені п.п. 6.1.1-6.1.9 п. 6.1.
Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 12), на момент надсилання вимоги про дострокове погашення кредиту, заборгованість за спірним договором складала 287368,57 грн. Оскільки право відповідача вимагати дострокове повернення кредиту передбачено умовами кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивачів про одностороннє збільшення обсягу зобов'язань є безпідставними.
Посилання апеляційної скарги на те, що розрахунок заборгованості за кредитом проводиться за збільшеною відсотковою ставкою, не можу бути прийнято до уваги, оскільки як вбачається з наданого розрахунку (а.с. 39) він фактично проводився з урахуванням ставки 11,9%, а розмір 12,5% у графі нарахування відсотків з 26.09.2008 року по 15.09.2011 року зазначено помилково.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачі були обізнані з умовами спірних кредитного договору і договору поруки та всіма можливими наслідками їх укладення, вони погодились з усіма положеннями договорів і виконували їх умови.
За таких обставин, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, не обґрунтовані, а тому немає підстав для задоволення позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя: Н.О. Соколан