Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/4063/13 Головуючий у 1 інстанції: Нещеретна Л.М.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
Іменем України
24 липня 2013 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.,
Глазкової О.Г.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Управління у справах захисту прав споживачів у Запорізькій області про повернення безпідставно набутих грошових коштів
У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутих грошових коштів.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2013 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Управління у справах захисту прав споживачів у Запорізькій області.
В позові ОСОБА_3 зазначав, що у грудні 2010 року він звернувся до ОСОБА_4 як директора агентства нерухомості "Авіста" з приводу надання послуг підбору квартири для здійснення договору купівлі-продажу, з якою обговорили умови договору та він сплатив ОСОБА_4 500 доларів США (3996,50 гривень) за надання інформаційно-консультаційних послуг. ОСОБА_4 підібрала для огляду квартиру, після чого він зустрівся з продавцями зазначеної квартири з якими був укладений попередній договір. Згодом договір був скасований, купівля квартири не відбулася. Просить повернути сплачені ним ОСОБА_4 кошти, оскільки договір укладений між ним та АН «Авіста» у особі директора ОСОБА_4 визнано недійсним, та купівля-продаж квартири не відбулась.
Просив суд стягнути з ОСОБА_5 безпідставно отримані кошти в сумі 3996,50 грн. та судові витрати.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що вважає рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачкою надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить залишити рішення без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6, відповідачку ОСОБА_4, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. ідповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені ті обставини, що 21.10.2010р. ОСОБА_3 маючи на увазі АН «Авіста» звернувся до відповідачки ПП ОСОБА_4, уклавши договір про інформаційно-консультаційні послуги щодо підбору, огляду, підготовки документів з придбання нерухомого майна з ціною робіт 8000грн. та сплатив 500 доларів США як передоплату.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2011р., яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення безпідставно отриманих коштів встановлено, що відповідач виконала свої зобов'язання, підшукала квартиру, з продавцями був укладений попередній договір, проте угода не відбулася, але не з вини відповідачки. У задоволенні позову було відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Суд першої інстанції правильно застосував ч. 3 ст. 61 ЦПК України за якою обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду ст. 1212 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Позивач підставою вимог посилається на п. 1 ч. 3 даної норми матеріального права, яка передбачає повернення виконаного за недійсним правочином.
Фактичною підставою вимог позивач вважає обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Запорізької області від 03.10.2012р., яким скасоване рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2012р. та задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору від 21.12.2010р. з АН «Авіста» щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з придбання об'єкту нерухомості
Суд першої інстанції встановив про відсутність підстав для застосування цієї норми до правовідносин сторін. Суд виходив з того, що між сторонами не було укладено договору, який би згодом був визнаний недійсним. З вищенаведеного вбачається, що недійсним був визнаний договір між ОСОБА_3 та АН «Авіста». Проте, позовні вимоги заявлені ним до ОСОБА_4, яка не є стороною договору, що визнаний недійсним.
Відповідно, не мають підтвердження доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного встановленні обставин справи не знайшли свого підтвердження. Вказані доводи полягають у думці позивача щодо вищевказаних судових рішень, що є неприйнятним, оскільки ці рішення взято судом до уваги у порядку ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
Доводи щодо неправильного дослідження доказів не містять обґрунтування, які саме докази досліджені неправильно, які норми процесуального права щодо дослідження доказів неправильно застосував суд, що унеможливлює оцінку таких доводів.
Доводи про фактичне ненадання послуг за договором від 21.10.2010р., про незгоду з його умовами є неприйнятними. Вказані доводи суперечать ст. ст. 11, 303 ЦПК України, якими встановлені межі розгляду справи апеляційним судом і перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Судова колегія не може виходити за межі заявлених позовних вимог і досліджувати обставини дійсності або неналежного виконання умов договору, оскільки вказані обставини виходять за межі позовних вимог.
Доводи про незгоду з встановленими судом фактичними обставинами справи не знайшли підтвердження. У цих доводах позивач виходить з власного бачення спору, яке не підтверджується матеріалами справи. Зі справи видно, що суд першої інстанції виходив з належним чином та правильно встановлених фактичних та правових підстав, правильно проведеного аналізу та оцінки доказів.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: