"23" липня 2013 р. Справа № 922/1414/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Могилєвкін Ю.О.
при секретарі - Тяпкіній В.А.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_2, договір від 22.07.2013 р. (в справі)
відповідач - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (вх.№1858Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2013 року по справі №922/1414/13
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Бабаї Харківського району Харківської області
до Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод", смт. Великий Бурлук Харківської області
про стягнення 200770,22 грн., -
У квітні 2013 року позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" на свою користь заборгованості за договором про надання транспортних послуг №0801-13 від 08.01.2013 р. на суму основного боргу в розмірі 199 200,00 грн. та пеню в розмірі 1570,22 грн., а також просив віднести на відповідача судовий збір.
Також позивач просив суд стягнути у складі судових витрат витрати по оплаті послуг адвоката, який надавав йому правову допомогу по справі в розмірі 3000,00 грн.
Відповідач, ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод", звернувся до господарського суду Харківської області із клопотанням про розстрочку виконання рішення.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.05.2013 року по справі №922/1414/13 (суддя Ковальчук Л.В.) відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача, стосовно стягнення в складі судових витрат послуг адвоката, який надав правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. Позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" на користь ФОП ОСОБА_1 199200,00 грн. основного боргу, пеню в розмірі 1570,22 грн. та 4015,40 - судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2013 р. по справі №922/1414/13 змінити в частині стягнення суми основного боргу 199200,00 грн., пені в розмірі 1570,22 грн. та судового збору в розмірі 4015,40 грн. шляхом розстрочення його виконання у відповідності до заявленого клопотання. Позивач зазначає, що на його думку рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до порушення прав і охоронюваних законом інтересів відповідача.
Позивач ФОП ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2013 р. залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
18.07.2013 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.
Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши надане клопотання про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про залишення його без задоволення, оскільки згідно ст. 28 ГПК України відповідач не позбавлений права направити в судове засідання для представництва інтересів підприємства іншого представника за довіреністю, тобто, інститут представництва не обмежений колом осіб. Крім того, на підтвердження фактів, зазначених в клопотанні, відповідачем не було надано жодного доказу.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 08.01.2013 р. між ФОП ОСОБА_1 (перевізник - позивач по справі) та ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" (замовник - відповідач по справі) було укладено договір про надання транспортних послуг №0801-13, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався доставити ввірений йому замовником вантаж/товар своїм або найманим автотранспортом від пункту відправлення до пункту призначення в міжміському/міжнародному або внутрішньо міському сполученні і видати його вказаному замовником отримувачу, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити за надані послуги, відповідно до умов договору.
За визначенням вартості послуг та порядку розрахунків, наведеним в розділі 4 договору, вартість послуг вказується додатково у заявці (п. 4.1), оплата транспортних послуг здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання оригіналів повного пакету документів (п.2.11) від перевізника, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника (п. 4.2).
В разі несплати у визначений строк, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діє на момент невиконання зобов'язання.
Позивач повністю виконав зобов'язання за договором, на підтвердження чого надав податкові накладні, акти надання послуг та товаро-транспортні накладні, що наявні у матеріалах справи.
За результатами звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 року по 15.02.2013 року сторонами було складено акт звіряння, відповідно до якого позивачем було надано послуг на суму 219 200,00грн.
Відповідач частково розрахувався із позивачем, здійснивши два платежі 22.02.2013 року та 27.02.2013 року на суму 20 000,00грн.
Таким чином, загальна сума основної заборгованості підприємства відповідача перед позивачем на момент звернення позивача до суду першої інстанції складала 199200,00грн.
27.03.2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №27/03 про сплату заборгованості, проте відповіді на неї отримано не було.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, зважаючи на вищевказані обставини та приписи чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції цілком погоджується із висновком господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 199 200,00 грн. та пені в розмірі 1 570,22 грн.
В своїй апеляційній скарзі відповідач також підтверджує наявність в нього заборгованості перед позивачем в розмірі 199 200,00 грн. та визнає розмір нарахованої пені в розмірі 1 570,22 грн. і не оскаржує рішення в цій частині. Проте, заявник апеляційної скарги не погоджується із рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення. Так, апелянт зазначає, що дане клопотання було подане до суду, в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, обумовленим припиненням виробництва готової продукції, скороченням чисельності штату працівників товариства. Через скорочення ділової активності з лютого 2013 року, зменшилися обороти фінансово-господарської діяльності підприємства, внаслідок чого за результатами роботи перших 5-ти місяців 2013 р. підприємство відповідача отримало збитки. Відповідач зазначає, що дане становище підприємства не є наслідком його власної господарської діяльності, воно є наслідком фінансової та економічної нестабільності в Україні та зумовлене рядом об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
З огляду на наведене випливає, що особа, яка звертається до суду з заявою про розстрочку виконання рішення, має обґрунтувати підстави звернення до суду з відповідною заявою.
Наведені відповідачем підстави розстрочки для виконання рішення апеляційний суд оцінює критично, вважає їх недостатніми для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.
Господарська діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ст. 3 ГК України).
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Так, розмір заборгованості відповідача перед позивачем, є результатами його самостійної та ініціативної господарської діяльності, яка здійснювалась ним на власний ризик, а відтак негативні наслідки такої діяльності (як то перспектива визнання банкрутом) виникли внаслідок дій (бездійльності) самого відповідача.
При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд має враховувати не лише майнові інтереси боржника - заявника клопотання, а й майнові інтереси сторони, яка звернулась за захистом свого порушеного права до суду, а також оцінити їх співвідношення з позиції справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України).
На підтвердження фактів, викладених в клопотанні про розстрочку виконання рішення, відповідач не надав жодного належного доказу. Так, до апеляційної скарги відповідачем було надано лише роздруківка скриншоту із всесвітньої мережі Інтернет, яка, в розумінні статті 34 ГПК України, не може вважатися належним доказом для надання розстрочки виконання рішення.
Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Таким чином, оскільки факт надання послуг відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті наданих послуг.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 16.05.2013 у справі №922/1414/13 відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16 травня 2013 року по справі № 922/1414/13 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови підписано 26 липня 2013 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Могилєвкін Ю.О.