24 липня 2013 року Справа № 5002-21/3306-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Голика В.С.,
Дмитрієва В.Є.,
представник позивача, Ширшова Людмила Іванівна, довіреність № 1 від 05.01.13, приватне підприємство "Джанкойський ринок";
представник позивача, Стаднюк Наталія Миколаївна, довіреність № б/н від 10.01.13, приватне підприємство "Джанкойський ринок";
представник відповідача, Протащик Ельзара Казимівна, довіреність № 33 від 19.03.13, комунальне підприємство "Джанкойсервіс-люкс";
представник відповідача, Бєлашова Людмила Володимирівна, довіреність № 19 від 24.06.13, Джанкойська міська рада;
представник відповідача, Михайлов Олексій Анатолійович, довіреність № 17 від 18.03.13, Джанкойська міська рада;
розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Чонгова С.І., судді Шевчук Н.Г., Лагутіна Н.М.) від 16 травня 2013 року у справі № 5002-21/3306-2012
за позовом приватного підприємства "Джанкойський ринок" (вул. Калініна, 22, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)
до Джанкойської міської ради (вул. К. Маркса, 15, м.Джанкой,96100)
комунального підприємства "Джанкойсервіс-люкс" (вул. Дзержинського, 2, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)
про визнання недійсним рішення та державного акту,
У вересні 2012 року приватне підприємство "Джакойський ринок" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Джанкойської міської ради, у якому просить:
- визнати недійсним рішення 24 сесії 6 скликання Джанкойської міської ради "Про надання земельної ділянки у постійне користування КП "Джанкойсервіс-Люкс" від 22 червня 2012 року № 618;
- визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий комунальному підприємству "Джанкойсервіс-Люкс" серії ЯЯ № 012327.
Позовні вимоги з посиланнями на приписи статті 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 152 Земельного кодексу України мотивовані тим, що спірна земельна ділянка є територією ринку, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, проте прийняттям зазначеного рішення відповідачем здійснено розпорядження земельною ділянкою, внаслідок чого позивач позбавлений права володіти цим майном у зв'язку з обмеженим доступом до нього.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2013 року до участі в справі у якості іншого відповідача було залучено комунальне підприємство "Джанкойсервіс-Люкс".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним рішення 24 сесії 6 скликання Джанкойської міської ради від 22 червня 2012 року № 618.
Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий комунальному підприємству "Джанкойсервіс-Люкс" серії ЯЯ № 012327.
Також, вирішено питання щодо розподілу судових витрат та видачі наказів.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції встановив, що надання спірної земельної ділянки Джанкойською міською радою у постійне користування комунальному підприємству "Джанкойсервіс-Люкс" (далі - КП "Джанкойсервіс-Люкс") порушує право позивача на безперешкодне користування його об'єктами нерухомого майна та земельними ділянками, які знаходяться у його постійному користуванні, оскільки спірна земельна ділянка розташована навкруги об'єктів приватного підприємства "Джакойський ринок", що ставить під загрозу вільний доступ до них.
Вважаючи, що зазначене рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, Джанкойська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням місцевим судом обставин справи, що призвело до надання невірних висновків по суті спору, порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 13, 16, 377, 401, 402, 404 Цивільного кодексу України, статей 12, 96, 98-102, 120, 123-125 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України "Про оренду землі", статті 15 Закону України "Про судову експертизу", статей 42, 35, 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідач зазначав, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2012 року у справі № 5002-22/1474-2012 встановлений факт відсутності у позивача права на оренду земельної ділянки по вул.Калініна, 22 в м.Джанкої, у зв'язку з чим, на його думку, відсутнє порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття оскарженого рішення міської ради від 22 червня 2012 року № 618.
Також сторона зазначала, що, на підставі статей 120, 124 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не тягне автоматичного виникнення у позивача права власності на земельну ділянку чи укладання договору оренди.
Посилаючись на статті 401, 402, 404 Цивільного кодексу України, заявник скарги стверджував, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що комунальне підприємство "Джанкойсервіс-Люкс" створює позивачу перешкоди у доступі до будівель, власником яких він є. При цьому, стороною вказано, що питання доступу до земельних ділянок та будівель повинно вирішуватися позивачем шляхом встановлення сервітуту, якщо для цього існують підстави.
Висновки судової експертизи заявник скарги вважав необґрунтованими та упередженими, а суд належну оцінку цьому висновку, згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не надав.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 червня 2013 року прийнято апеляційну скаргу Джанкойської міської ради до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 24 липня 2013 року, з'явилися представники сторін, які підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення на неї.
Відповідач - комунальне підприємство "Джанкойсервіс-Люкс" підтримав доводи апеляційної скарги у відзиві від 18 червня 2013 року та пояснення заявника скарги, надані у судових засіданнях суду апеляційної інстанції 16 та 24 липня 2013 року (том 3, а.с. 84-88).
В ході розгляду справи у апеляційній інстанції заявником апеляційної скарги заявлено клопотання про призначення по справі повторної судової експертизи (том 3, а.с. 100).
Вказане клопотання мотивовано тим, що висновок експерта є необґрунтованим, суперечить матеріалам справи та викликає сумнів у його правильності.
Судова колегія визнала це клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
Так, згідно з частиною третьої та четвертої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, призначення повторної судової експертизи - це право суду, яке підлягає реалізації при необхідності.
У даній справі такої необхідності колегія суддів не вбачає, вважаючи при цьому, необхідним надати у постанові оцінку експертному висновку за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.
Також колегія суддів відмовила у задоволенні іншого клопотання заявника скарги про виклик у судове засідання керівника приватного підприємства фірми "Невада", який здійснював розроблення документації із землеустрою, для надання пояснень щодо нормативних актів, якими ця особа керувалась при визначенні меж спірної земельної ділянки, оскільки вказані доводи містяться у поясненнях самого заявника від 18 липня 2013 року (том 3, а.с.135-136).
Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Позивач - приватне підприємство "Джакойський ринок" є власником наступних нежитлових будівель по вул.Калініна, 22, в м.Джанкой: будівля критий павільйон "битая птица" в літ. "71", площею 218,1 кв. м.; будівля магазину "Кооператор" в літер "Щ", площею 94,7 кв. м.; будівля криті столи "Фрукти", площею 217,3 кв. м.; будівля криті столи "Овочі", площею 217,3 кв. м.; будівля криті столи "Квіти", площею 429,0 кв. м.; будівля криті столи "Риба", площею 204,0 кв. м.; будівля криті столи "Молоко", площею 310,6 кв. м.; будівлі по вул.Калініна, 22, в м.Джанкой: будівля громадського туалету, площею 81,7 кв. м. (договір від 26.11.1999); будівлі в літер "80", площею 54,3 кв. м. (договір від 26.09.2001); будівля контори літер "П", площею 61,9 кв. м. (договір від 08.11.2002); будівля вагової літер "Р", площею 96,3 кв. м. (договір від 29.01.2003); будівля складу літер "Ш", площею 47,2 кв. м. (договір від 23.01.2003); будівля гаражу літер "75", площею 114,8 кв. м. (договір від 29.01.2003); будівля складу літер "10", площею 33,0 кв. м. (договір від 29.01.2003); будівля складу літер "7", площею 84,0 кв. м. (договір від 29.01.2003); будівля битовки літер "Х", площею 22,5 кв.м. (договір від 29.01.2003).
Право власності на перелічені нежитлові будівлі виникло на підставі договорів купівлі-продажу майна при його приватизації (том 1, а.с. 18-55).
Судовою колегією також встановлено, що 22 лютого 2001 року між Джанкойською міською радою (орендодавець) та КП "Джанкойський ринок" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 1,5607 га, що розташована за адресою: місто Джанкой, вул.Калініна, 22, для несільськогосподарського використання строком на 5 років. Дія вказаного договору продовжувалась до 22 лютого 2012 року, після чого договір був припинений у зв'язку з закінченням строку на якій його було укладено.
Рішенням Джанкойської міської ради "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки" від 24 лютого 2012 року № 487 (пункт 1.4) Джанкойська міська рада надала комунальному підприємству "Джанкойсервіс-Люкс" дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для організації та обслуговування ринку продовольчої та непродовольчої продукції орієнтованою, площею 1,4 га, по вул.Калініна, 22, в м.Джанкой (том 1, а.с. 17).
Рішенням Джанкойської міської ради від 24 лютого 2012 року № 494 залишено без задоволення звернення орендаря КП "Джанкойський ринок" про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки № 120.
22 червня 2012 року рішенням Джанкойської міської ради від № 618 затверджений проект відведення вказаної земельної ділянки по вул.Калініна, 22, в м.Джанкой, комунальному підприємству "Джанкойсервіс-Люкс" (том 1, а.с.120).
На підставі вказаного рішення комунальному підприємству "Джанкойсервіс-Люкс" виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по вул.Калініна, 22, в м.Джанкой, серія ЯЯ № 012327 (том 1, а.с.123).
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 21 лютого 2013 року № 2488 при розробці проекту відведення земельної ділянки за адресою: м.Джанкой, вул.Калініна, 22, що надана у постійне користування комунальному підприємству "Джанкойсервіс-Люкс" на підставі рішення 24 сесії 6 скликання Джанкойської міської ради від 22 червня 2012 року № 618, норми площі земельних ділянок, що необхідні для обслуговування об'єктів нерухомості приватного підприємства "Джанкойський ринок", які розташовані за адресою: м.Джанкой вул. Калініна, 22, не враховані вимоги діючих норм; існуюче планування ринку (розміщення павільйонів відносно будівель, належних "ПП "Джанкойський ринок"), не відповідає вимогам пункту 5.4., довідкового додатку В таблиці В1 ДБН В.2.2-23:2009 "Будинки та споруди. Підприємства торгівлі", примітці 2*ДБН 360-92 "Містобудування. Планування забудова міських і сільських поселень", пункту 6.2. ДБН В. 1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва" (том 2, а.с. 71, зворотний бік).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого судового рішення, виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі, зокрема, є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо надання у постійне користування земельної ділянки комунальному підприємству "Джанкойсервіс-Люкс".
Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Одночасно, частиною другої статті 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивачами у судовому процесі є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Вказані положення кореспондуються з положеннями частини першої статті 393 Цивільного кодексу України, згідно з якою правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно з пунктом 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26 січня 2000 року № 02-5/35 підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Судова колегія вважає, що позивачем по справі не доведено порушення як норм чинного законодавства, так і його прав при прийнятті органом місцевого самоврядування спірного рішення.
До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, виходячи з наступного.
Звертаючись із цим позовом, позивач стверджував, що надання спірної земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству "Джанкойсервіс-Люкс" порушує його право на безперешкодне користування об'єктами нерухомого майна, які належать йому на праві приватної власності, та земельними ділянками, які знаходяться у його постійному користуванні, оскільки спірна земельна ділянка розташована навкруги об'єктів позивача, що ставить під загрозу його вільний доступ до них.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на земельній ділянці по вул.Калініна, 22 в м.Джанкої, що раніше знаходилася в користуванні приватного підприємства "Джанкойський ринок", на підставі договору оренди, і право користування на яку він втратив в силу закінчення строку договору, знаходяться будівлі господарського та побутового призначення, що були придбані позивачем у Джанкойської міської ради за окремими договорами купівлі-продажу в період 1999-2003 роки, а саме:
- будівля громадського туалету - придбана за договором купівлі-продажу від 26.11.1999;
- будівля туалету - придбана за договором купівлі-продажу від 26.09.2001;
- будівля контори літ. «П» - придбана за договором купівлі-продажу від 08.11.2002;
- будівля вагової літер «Р» - придбана за договором купівлі-продажу від 29.01.2003;
- будівля складу літер «Ш» - придбана за договором купівлі-продажу від 29.01.2003;
- будівля битовки літер «X» - придбана за договором купівлі-продажу від 29.01.2003;
- будівля гаражу літер « 75» - придбана за договором купівлі-продажу від 29.01.2003;
- будівля складу літер « 10» - придбана за договором купівлі-продажу від 29.01.2003;
- будівля складу літер « 7» - придбана за договором купівлі-продажу від 29.01.2003 (том 1, а.с.18-55).
Судова колегія вважає необхідним зазначити, що вказані об'єкти є самостійними об'єктами службово-побутового, складського, технічного та підсобного призначення.
На цей час позивач не набував право користування на земельні ділянки під вищевказаними об'єктами нерухомого майна в порядку, передбаченому статтями 116, 123, 124 Земельного кодексу України. Вказана обставина сторонами по справі не заперечується.
Земельні ділянки під іншими об'єктами (літери "Щ", "71", "63"), які знаходяться за адресою по вул.Калініна, 22 в м.Джанкої є власністю позивача та є магазинами, раніше були відведені позивачу та на цей час він користується ними на підставі Державних актів на право постійного користування землею (акт від 17.10.1997 серії І-КМ №004847, акт від 17.10.1997 серії І-КМ №004848, акт від 17.10.1997 серії І-КМ №004849, акт від 17.10.1997 серії І-КМ №004850).
На підставі заяви позивача рішенням виконавчого комітету Джанкойської міської ради від 13 грудня 2012 №588 (том 2, а.с.94), всім вищевказаним об'єктам власності позивача були присвоєні нові окремі адреси.
Зі змісту пунктів 2.10, 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року N 6 слідує, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно
досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку тощо.
У застосуванні положень статей 377 Цивільного України та 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.
Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.
Ця норма кореспондується зі статтею 377 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судовою колегією, договори купівлі-продажу вказаних будівель не містять умов щодо площі земельних ділянок, на які претендує позивач і та де розміщені належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна.
Умови та об'єм прав користування земельними ділянками під вказаними будівлями, як окремими об'єктами, до їх придбання позивачем у власність ніколи не встановлювалися.
Посилання позивача на договір оренди землі, який припинений у 2012 році, є неспроможними, оскільки постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2012 року приватному підприємству "Джанкойський ринок" відмовлено у праві на оренду земельної ділянки, площею 1,5438 га, на умовах договору оренди від 22 лютого 2001 року, укладеного між ним та Джанкойською міською радою (том 2, а.с.6, зворотний бік).
При цьому, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти.
Такі обставини свідчать проте, що оскарженим рішенням міської ради не порушені права позивача на земельні ділянки під об'єктами нерухомого майна господарського та побутового призначення по вул.Калініна, 22 в м.Джанкої, так як це право власності або оренди позивача на вказані земельні ділянки у позивача ще не виникло.
Крім того, згідно з рішенням Джанкойської міської ради від 28 грудня 2012 року № 794 приватному підприємству "Джанкойський ринок" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для обслуговування об'єктів власності (том 2, а.с.93). Це рішення діє до 28 грудня 2013 року. Тобто, рада реалізує право позивача на придбання їм земельної ділянки під об'єкти нерухомості.
Викладене є підставою для відмови приватному підприємству "Джанкойський ринок" у позові.
Також судова колегія вважає, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні доводи позивача про невідповідність оскарженого акту органу місцевого самоврядування вимогами чинного законодавства.
Згідно зі змістом позову, при прийнятті цього акту Джанкойської міською радою не були враховані вимоги Генерального плану міста Джанкой, не дотримані будівельні норми, а саме стаття 16, частини другої, третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також норми земельного законодавства, а саме, статті 38, 39 Земельного кодексу України.
Підтвердженням вказаного доводу, на думку позивача, з чим погодився суд першої інстанції, є висновок судової експертизи (том 2, а.с.66-73).
Вказаний висновок судової експертизи покладений судом в основу оскарженого рішення.
В силу частини п'ятої статті 42 та частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерту для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили та переваги щодо інших доказів, а тому, суд повинен дати йому оцінку. Однак вказаної оцінки суду в оскаржуваному рішенні не має.
Судова колегія, оцінивши вказаний висновок судового експерта, вважає, що він підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 18 постанови пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23 березня 2012 року N 4 у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати, зокрема:
- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;
- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
У даному висновку експерт вказав, що приватному підприємству "Джанкойський ринок» в м.Джанкої по вул.Калініна, 22 належить ринковий комплекс. Однак матеріали справи свідчать, що згідно з договорами купівлі-продажу нерухомого майна позивач придбавав не ринковий комплекс, що раніше був комунальною власністю територіальної громади м.Джанкоя, а окремі об'єкти нерухомого майна, які розташовані на території по вул. Калініна, 22 в м.Джанкої (тобто будівлі літер: «Р», « 80», « 7», « 10», « 75», «Ш», «X», «П», громадського туалету), які не пов'язані між собою і іншими підприємствами роздрібної торгівлі.
Згідно з пунктом 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків" від 29 липня 2009 року № 868, під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання).
До ринків не належать об'єкти торгівлі, які функціонують як гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці, є відокремленими капітальними спорудами та мають окрему поштову адресу.
Ніяких інших доказів стосовно даного питання позивачем не надано суду, а тому є неспроможними посилання позивача на вказане Положення, Ветеринарно-санітарні правила для ринків, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 4 червня 1996 року N 23, а також Правила організації ринкової торгівлі на території міста Джанкоя, затверджених рішенням 13 сесії Джанкойської міської ради від 20 лютого 204 року № 406.
Виходячи з вказаного, судовим експертом безпідставно розраховувалася необхідна площа земельної ділянки для обслуговування об'єктів, що належать позивачу, виходячи із даних призначених для ринкових комплексів та магазинів, що містяться у табл.6.1. ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", згідно додатку В табл. В1 ДБН В.2.2-23:2009 "Будинки і споруди". Підприємства торгівлі", затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 січня 2009 року № 4.
Так, відповідно до пункту 1.1. ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі», а також преамбули ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" ці норми поширюються на проектування нових, реконструкцію і розширення існуючих будинків та окремих приміщень підприємств роздрібної торгівлі (магазинів, ринків).
Однак об'єкти, належні позивачу, не є ринковим комплексом, а об'єкти, що були предметом судової експертизи, не відносяться до таких об'єктів, як магазин, а, як вказано вище у постанові є службово-побутовими, складськими, технічними та підсобними об'єктами призначення.
Крім того, вимоги вказаних будівельних норм не поширюються на вже побудовані об'єкти і регламентують відносини, пов'язані з будівництвом об'єктів, а не відносини, пов'язані із розробкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачею її у постійне користування, що є предметом розгляду у цій справі.
Таким чином, експертний висновок не відповідає фактичним обставинам справи, є необґрунтованим, а тому не може бути визнаний в якості доказу по справі у розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Як встановлено у судовому засіданні, оскільки Державними будівельними нормами України не встановлені норми площ земельних ділянок, необхідних для обслуговування раніше побудованих та вже існуючих будівель, Джанкойська міська рада визначила межи земельної ділянки, яка підлягає відведенню КП "Джанкойсервіс-Люкс", з урахуванням того, що межа цієї ділянки встановлювалась на відстані не менш 1м. від будівель, належних позивачу, виходячи з умов виниклої забудови та раніше затверджених проектів відведення земельних ділянок суміжним землекористувачам.
Тобто ніяких порушень норм діючого законодавства апеляційною інстанцією не встановлено.
Доводи позивача про порушення Джанкойської міської ради положень статей 123, 186 Земельного кодексу України при розробці, погодженні та затверджені проекту землеустрою при відведенні земельної ділянки відповідачу - КП "Джанкойсервіс-Люкс" не знайшли свого підтвердження у судових засіданнях.
Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Пунктом 1.4. рішення Джанкойської міської ради „Про дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки" комунальному підприємству «Джанкойсервис - Люкс» від 24 лютого 2012 року №487 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га. по вул.Калинина, 22 в м.Джанкої (том 1, а.с.17).
Вказаний пункт рішення Джанкойської міської ради був визнаний законним Севастопольським апеляційним господарським судом при розгляді справи №5002-22/1474-2012, у зв'язку із чим постановою від 29 жовтня 2012 року приватному підприємству "Джанкойський ринок" було відмовлено у задоволенні позову про визнання цього пункту рішення Джанкойської міської ради недійсним (том 2, а.с. 2-6).
На підставі вказаного пункту рішення ради на замовлення КП «Джанкойсервіс-Люкс» приватне підприємство фірма «Невада» розробило проект землеустрою по відводу відповідачу по справі земельної ділянки площею 1,3836 га. по вул.Калинина, 22 в м.Джанкої (том 2, а.с. 127-147).
Усіма власниками та користувачами суміжних ділянок (66 осіб - це підтверджується підписами суміжних землекористувачів в описі суміжних землекористувачів) були погоджені межі земельної ділянки КП «Джанкойсервіс-Люкс», крім приватного підприємства "Джанкойський ринок" (том 2 а.с.21-32).
Однак, непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками землі і землекористувачами не може бути підставою для відмови в затверджені документації із землеустрою, оскільки відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 (в редакції наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 серпня 2001 року N 144), технічна документація зі складання Державного акту на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами (вказана правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 10 червня 2009 року по справі №6-18315св08).
Як встановлено судовою колегією, при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка підлягала передачі відповідачу, не увійшли земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, належні позивачу. Вказане підтверджується Кадастровим планом земельної ділянки, який міститься у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП «Джанкойсервіс-Люкс» (том 1, а.с.107)
Стосовно доводів позивача про порушення при передачі спірної земельної ділянки КП «Джанкойсервіс-Люкс» Правил пожежної безпеки, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Правила пожежної безпеки на ринках України встановлюють вимоги пожежної безпеки під час будівництва (улаштування) нових ринків, реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, розширення та експлуатації ринків у відповідності до розділу 1 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства надзвичайних справ України від 19 жовтня 2004 року № 126.
Таким чином, зазначені Правила поширюються на підприємства, організації під час здійснення ними господарської діяльності на земельній ділянці, а не на стадії її відведення та передачі суб'єкту господарювання.
При цьому, земельне законодавство не передбачає погодження проектів землеустрою земельної ділянки з органами, що здійснюють контроль за дотриманням правил пожежної безпеки.
Посилання позивача на порушення органом місцевого самоврядування при наданні КП "Джанкойсервіс-Люкс" земельної ділянки частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України є помилковими, оскільки положення цей норми забороняють передачу земель загального користування населених пунктів, зокрема, вулиці, проїзди, шляхи тощо у приватну власність, а не у постійне користування.
Доказів порушень статті 39 Земельного кодексу України, а також статей 16, 19, 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивачем не надано, а судом цих порушень не встановлено.
Судова колегія також вважає неправомірним висновок суду першої інстанції, що відповідач КП "Джанкойсервіс-Люкс" чинить перешкоди у користуванні позивачем об'єктами нерухомості, які належать йому на праві власності, оскільки це не підтверджено матеріалами справи та не є предметом розгляду у даній справі.
Питання щодо проходу позивача через спірну земельну ділянку до належних йом об'єктів нерухомості підлягає вирішенню у порядку статей 401, 402, 404 Цивільного кодексу України, а саме, шляхом встановлення сервітуту за договором з власником земельної ділянки.
Згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду "Про судове рішення" від 23 березня 2012 року N 6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог та відсутністю порушення прав позивача.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункти 1, 4 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Джанкойської міської ради задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2013 року у справі № 5002-21/3306-2012 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді В.С. Голик
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Приватне підприємство "Джанкойський ринок" (вул. Калініна, 22,Джанкой,Автономна Республіка Крим, 96100)
2. Джанкойська міська рада (вул. К. Маркса, 15,Джанкой,96100)
3. Комунальне підприємство "Джанкойсервіс-люкс" (вул. Дзержинського, 2,Джанкой,Автономна Республіка Крим, 96100)