донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.07.2013 р. справа №908/922/13-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Ломовцевої Н. В., Радіонової О. О.
при секретарі судового засідання Федорової Ю. І.
за участю прокурора: представників сторін: Зозулі Н. В.
від позивача:Кротінов І. В. - директор
від відповідача-1:Денисенко С. В. - за довір.
від відповідача-2:Ткаченко Т. М. - за довір.
розглянувши апеляційну скаргу Виконуючого обов'язки прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Розівської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України, смт. Розівка Розівського району Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від 11.04.2013р.
у справі№ 908/922/13-г (суддя: Гончаренко С.А.)
за позовомКуйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Розівської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України, смт. Розівка Розівського району Запорізької області
до відповідачів: 1. Розівської районної державної адміністрації, смт. Розівка Розівського району Запорізької області; 2. Приватного підприємства «Лукоморьє», м. Запоріжжя
провизнання недійсними та скасування розпоряджень голови Розівської районної державної адміністрації, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок і зобов'язання повернути земельні ділянки
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі № 908/922/13-г відмовлено у задоволенні позову Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Розівської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України, смт. Розівка Розівського району Запорізької області до Розівської районної державної адміністрації, смт. Розівка Розівського району Запорізької області, Приватного підприємства «Лукоморьє», м. Запоріжжя про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Розівської районної державної адміністрації № 343 від 16.09.2008р. «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 08.12.2006 р. № 375» та № 363 від 05.11.2007 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 52,9670 га водного фонду та прибережних захисних смуг для надання їх в оренду ПП «Лукоморьє» строком до 01.11.2032 року» (із змінами від 19.11.2007 р. № 381); визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 20.11.2007 р.; зобов'язання ПП «Лукоморьє» повернути земельні ділянки, одержані за договорами оренди. Стягнуто з позивача на корить Державного бюджету України 2294 грн. - судового збору.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що прокурором та позивачем не надано беззаперечних доказів того, що спірна земельна ділянка була надана Розівській дослідній станції у постійне користування, а також тим, що позов поданий прокурором з порушенням строку позовної давності.
Не погодившись із вказаним рішенням, прокуратура м. Запоріжжя звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись при цьому на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, прокурор вважає, що факт приналежності спірної земельної ділянки Розівській дослідній станції підтверджено матеріалами справи, зокрема Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001230, інформацією Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області № 2441 від 07.09.2012 р. про результати проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства при передачі в оренду земельної ділянки площею 52,9670га, а також поясненнями самого позивача. Крім того, прокурор вказує на те, що в порушення вимог земельного законодавства земля була передана ПП «Лукоморьє» без попереднього вилучення її у позивача та без погодження із Запорізьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, Запорізьким Облводгоспом, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області. Щодо пропуску строку позовної давності, то прокурор вважає необґрунтованим та передчасним висновок суду першої інстанції щодо обізнаності у 2007 році повноважних представників Розівської дослідної станції, оскільки судом не були з'ясовані повноваження особи, яка у 2007 році підписала від імені Розівської дослідної станції Акт про погодження меж земельної ділянки в натурі від 22.08.2007р.
21.05.2013 р. від відповідач-2 (ПП «Лукоморьє») надійшли заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких останній не погодився з доводами апеляційної скарги, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в даному випадку відсутня будь-яка можливість визначити чи була передана ПП «Лукоморьє» в оренду земельна ділянка, яка була надана раніше у постійне користування позивачу, оскільки прокурором та позивачем беззаперечних доказів того, що спірна земельна ділянка була надана саме позивачу не надано. Також, відповідач-2 зазначив, що позов до суду поданий після спливу строку позовної давності, оскільки позивачу про наявність оскаржуваних розпоряджень та укладення спірних договорів оренди земельних ділянок стало відомо у 2007-2008 роках, про що свідчить підпис представника Розівської дослідної станції про погодження Кадастрового плану земельної ділянки та на Акті про погодження меж земельної ділянки в натурі від 22.08.2007 р. Посилання прокурора на те, що судом не було досліджено питання щодо повноважень особи, що підписала зазначені документи вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки прокурором та позивачем повноваження представника Розівської дослідної станції, який підписав ці документи, не ставились під сумнів. Окрім того, зазначив, що ПП «Лукоморьє» протягом всього часу відкрито користувалась спірною земельною ділянкою та керівництво Розівської дослідної станції не могло не знати про це. У зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розівська районна державна адміністрація Запорізької області у відзиві на апеляційну скаргу від 31.05.2013 р. № 1447/01-18 визнала позов повністю.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. розгляд справи № 908/922/13-г відкладався до 24.07.2013 р.
10.06.2013 р. Донецьким апеляційним господарським був зроблений запит до Головного управління Держземагентства в Запорізькій області з питання того чи співпадають координати земельних ділянок, які були надані позивачу на підставі Державного акту І-ЗП № 001230 від 05.12.1995 р. про право постійного користування землею та в оренду ПП «Лукоморьє».
В судовому засіданні 24.07.2013 р. представник відповідача-2 надав відповідь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 18.07.2013 р. № 09-02-37/5084, отриману на свій запит, з питання включення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку Розівської дослідної станції, право постійного користування якою посвідчено вказаним Державним актом. Головне управління Держземагентства повідомило, що такі відомості в державному земельному кадастрі відсутні та те, що до державного земельного кадастру внесена інформація про земельні ділянки передані в оренду ПП «Лукоморьє», а договори оренди земельних ділянок водного фонду, які були укладені між відповідачем-1 та ПП «Лукоморьє» пройшли реєстрацію.
В цьому ж судовому засіданні, представником відповідача-2 були надані додаткові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній пославшись на вказану відповідь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області зазначив, що відсутність в Державному земельному кадастрі відомостей про земельні ділянки Розівської дослідної станції, а також не надання прокурором та позивачем документів на підтвердження місця розташування земельної ділянки, право постійного користування на яку посвідчено Державним актом І-ЗП № 0011230 від 05.12.1995 р. лише підтверджує висновки суду першої інстанції про відсутність можливості визначити чи передано ПП «Лукоморьє» в оренду земельну ділянку, яка була надана раніше у постійне користування позивачу. Крім того, вважає, що посилання прокурора на те, що про порушення прав держави йому стало відомо під час проведення перевірки не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги, оскільки, на думку останнього, прокуратура мала об'єктивну можливість дізнатися про наявність спірного рішення у межах строку звернення, встановленого ст. 257 ЦК України. Окрім того, відповідач-2 послався на п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2010 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», згідно якого позовна давність повинна обчислюватися від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.
Прокурор в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити. Представник позивача також підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача-1 визнав позовні вимоги, вказав на наявність з їх боку факту порушення вимог земельного законодавства щодо передачі спірної земельної ділянки без попереднього її вилучення.
Представник відповідача-2 заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів викладених ним у запереченнях до апеляційної скарги, наданих апеляційній інстанції 21.05.2013 р. та 24.07.2013 р., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників, які прибули в судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Перевіркою Куйбишевської міжрайонної прокуратури, проведеної з питань дотримання вимог земельного законодавства Розівською районною державною адміністрацією при прийняті розпоряджень про передачу приватному підприємству «Лукоморьє» в оренду земельної ділянки загальною площею 52,6671 га та водного об'єкту площею 27,8691 га, розташованого за межами населених пунктів Розівської селищної ради було встановлено, що постановою Президії Української академії аграрних наук від 14.09.2006р. № 14, надано згоду на вилучення із землекористування Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства української академії аграрних наук земельної ділянки площею 31,8 га, на якій розміщений водний об'єкт та водоохоронна зона навколо нього, з подальшою передачею вказаної ділянки Розівській селищній раді Розівського району Запорізької області.
На підставі зазначеної постанови, розпорядженням голови Розівської районної державної адміністрації від 08.12.2006р. № 375, надано директору Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН дозвіл на проведення робіт з інвентаризації земель та виготовлення технічної документації із землеустрою для внесення змін до документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками за межами населених пунктів Розівської селищної ради.
В подальшому, розпорядженням голови Розівської РДА від 12.03.2007р. № 89 ПП «Лукоморьє» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 31,1000 га земель водного фонду та 18,0000 га прибережних захисних смуг.
Розпорядженням № 358 від 29.10.2007р. «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 12.03.2007р. № 89», внесено зміни в розпорядження голови райдержадміністрації від 12.03.2007р. № 89 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для надання її в оренду ПП «Лукоморьє»:
- «в п. 1 розпорядження цифри « 31,1000» замінити цифрами « 27,8691»,
- в п. 1 розпорядження цифри « 18,0000» замінити цифрами « 24,3682».
Розпорядженням голови Розівської РДА № 363 від 05.11.2007р. був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 52,6671 га (зі змінами внесеними розпорядженням голови Розівської РДА № 381 від 19.11.2007р.) (нормативна грошова оцінка, якої станом на 30.11.2012, становить 718381,24 грн.), в тому числі: земель водного фонду площею 27,8691 га; прибережних захисних смуг навколо водойм (пасовищ) площею 24,3683 га; греблі (під гідротехнічними спорудами) площею 0,4297 га та передано в оренду зазначені земельні ділянки строком до 01.11.2032р. для рибогосподарських потреб.
На підставі цього розпорядження, 20.11.2007р. між Розівською РДА (орендодавцем) та ПП «Лукоморьє» (орендар) укладені чотири договори оренди земельних ділянок водного фонду загальною площею 52,6671 га, а саме:
- договір оренди земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Розівської селищної ради, Розівського району, Запорізької області площею 1,0822 га, вартістю 7 741,63 грн. Договір зареєстрований у Розівському відділі ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру», від 04.12.2007р. за №040727900007;
- договір оренди земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Розівської селищної ради, Розівського району, Запорізької області площею 12,3024 га, вартістю 130 267,97 грн. Договір зареєстрований у Розівському відділі ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» від 04.12.2007р. за № 040727900008;
- договір оренди земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Розівської селищної ради, Розівського району, Запорізької області площею 2,3093 га, вартістю 33 244,84 грн. Договір зареєстрований у Розівському відділі ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» від 04.12.2007р. за № 040727900009;
- договір оренди земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Розівської селищної ради, Розівського району, Запорізької області площею 36,9733 га вартістю 547 126,80 грн. Договір зареєстрований у Розівському відділі ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» від 04.12.2007р. за № 040727900010.
Розівською РДА було винесено розпорядження № 343, яким були внесені зміни та доповнення в розпорядження про передачу в оренду, а саме: п. 2 доповнено наступним: «Вилучити із землекористування Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН земельну ділянку площею 31,8 га».
Прокурор вважає, що при винесенні розпорядження № 363 від 05.11.2007 р. було порушено порядок передачі в оренду земельних ділянок, без попереднього їх вилучення із постійного користування Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН. Дозвіл на вилучення земельних ділянок із постійного користування Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН видано лише на 31,8 га. Дане порушення земельного законодавства було усунено після укладання договорів оренди шляхом винесення Розівською РДА розпорядження № 343 від 16.09.2008р. Крім цього, прокурор звертає увагу і на інші порушення земельного законодавства при затвердженні проекту землеустрою (розпорядження № 363 від 05.11.2007р.). Так, на момент затвердження проекту землеустрою були відсутні погодження із Запорізьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, Запорізьким Облводгоспом, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, а висновок обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації із зауваженнями було отримано лише 09.04.2009р.
Крім того, відповідно до постанови Президії Української академії аграрних наук від 14.09.2006р. (протокол № 14)надано згоду на вилучення із постійного користування Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН земельної ділянки площею 31,8 га, однак фактично в оренду передано земельні ділянки загальною площею 52,6671 га, також, вказаною постановою згода надавалась на вилучення земельної ділянки на користь Розівської селищної ради, але аж ніяк не на користь Розівської районної державної адміністрації.
Прокурор вважає, що оскаржувані розпорядження голови Розівської райдержадміністрації суперечать нормам Земельного кодексу України, Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», Закону України «Про землеустрій» та іншим актам законодавства, спричиняють істотну шкоду інтересам держави, у зв'язку з чим останній звернувся в інтересах Розівської дослідної станції до суду з даним позовом.
Як зазначено вище, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення учасників сторін, які прибули в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокуратури м. Запоріжжя не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є розпорядження Розівської районної державної адміністрації № 363 від 05.11.2007р., № 343 від 16.09.2008р., чотири договори оренди земельних ділянок від 20.11.2007р., укладених на підставі розпорядження Розівської районної державної адміністрації № 363 від 05.11.2007р., а також вимога про повернення земельних ділянок, переданих ПП «Лукоморьє» в оренду за цими договорами.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України встановлює, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, а стаття 152 Земельного кодексу встановлює, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни України та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.06.2007 р.) передбачено, що, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.06.2007 р.) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Згідно ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень КМУ, Ради Міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
За приписами ст. 20 Закону України «Про землеустрій», землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Президії Української академії аграрних наук від 14.09.2006 р. № 14 було надано згоду на вилучення із землекористування Розівської дослідної станції Інституту зерного господарства української академії аграрних наук земельної ділянки площею 31,8 га, на якій розміщений водний об'єкт та на передачу вказаної ділянки Розівській селищній раді.
На підставі зазначеної постанови, розпорядженням голови Розівської районної державної адміністрації від 08.12.2006р. № 375, надано директору Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН дозвіл на проведення робіт з інвентаризації земель та виготовлення технічної документації із землеустрою для внесення змін до документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками за межами населених пунктів Розівської селищної ради.
Однак, згідно інформації Розівської районної державної адміністрації від 13.02.2013 р. № 0436/01-13 (а.с. 50 т. справи № 1) станом на 13.02.2013 р. Розівська дослідна станція з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою для внесення змін до документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками поза межами населених пунктів Розівської селищної ради до райдержадміністрації не зверталась.
З Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду приватному підприємству «Лукоморьє», розробленому у 2007 році, вбачається, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду за межами населених пунктів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області (Висновок Відділу земельних ресурсів у Розівському районі Запорізької області від 26.09.2007р. № 41, Висновок комунального господарства Райдержадміністрації від 25.09.2007р. № 14, Кадастрові плани земельних ділянок кадастрові номери 2324955100:04:002:0001, кадастровий номер 2324955100:04:002:0005, 2324955100:04:002:0006, 2324955100:04:002:0007). При цьому в пояснювальній записці Проекту зазначено, що зазначені земельні ділянки раніше ні кому не надавалися. Про таке, також зазначено у Листі Запорізького облводхозу від 17.04.2009р. № 05/680 та Висновку Управління та туризму від 27.04.2009р. № 1309.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором та позивачем не доведено те, що спірна земельна ділянка, яка передана ПП «Лукоморьє» в оренду або її частка була раніше надана Розівській дослідній станції у постійне користування. Прокурором або позивачем не надано будь-яких документів, що підтверджують місце розташування земельної ділянки, право постійного користування на яку посвідчено Державним актом І-ЗП № 0011230 від 05.12.1995р. на право постійного користування землею, який виданий позивачу, а цей Акт не є беззаперечним доказом цього, оскільки не містить координати поворотних точок меж, даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі із зазначенням пунктів прив'язки.
Крім того, згідно листа Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 18.07.2013 р. № 09-02-37/5084, в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку Розівської дослідної станції, право постійного користування якою посвідчено вказаним Державним актом, натомість є інформація про земельні ділянки передані в оренду ПП «Лукоморьє» за спірними договорами оренди, які пройшли відповідну реєстрацію.
За таких умов, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про неможливість достеменно встановити, чи передано ПП «Лукоморьє» в оренду земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні Розівської дослідної станції.
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про пропуск прокурором та позивачем строку позовної давності.
Позовна давність, за визначенням ст. 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦК України, згідно ч. 1 якої, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.
Як встановлено судом першої інстанції, про наявність оскаржених розпоряджень та укладення договорів оренди земельних ділянок позивачу стало відомо у 2007 році, про що свідчить підпис представника Розівської дослідної станції про погодження Кадастрового плану земельної ділянки (кадастровий номер 2324955100:04:002:0001), та на Акті про погодження меж земельної ділянки в натурі від 22.08.2007р., які надані до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду приватному підприємству «Лукоморьє», розробленому у 2007 році. Отже, перебіг строку позовної давності слід рахувати саме з 2007 року, а не з моменту коли про порушення таких прав дізнався прокурор.
Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач у суді першої інстанції просив застосувати строк позовної давності.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
З таких умов, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Виконуючого обов'язки прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Розівської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України, смт. Розівка Розівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі № 908/922/13-г - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.04.2013 р. у справі № 908/922/13-г - залишити без змін.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя С. А. Малашкевич
Судді: Н. В. Ломовцева
О. О. Радіонова