23.07.2013 року Справа № 40/5005/21/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Лотоцької Л.О. (доповідача),
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
секретар судового засідання: Вовк Ю.В.
від позивача: Осипенко Н.М. представник, довіреність №4 від 02.01.13;
від відповідача: Гречка К.В. представник, довіреність №221/1001 від 18.05.13;
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.13р. у справі №40/5005/21/2012
за позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія", м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ
про стягнення 9301739,93грн.
за заявою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ
про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.13р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.13р. у справі №40/5005/21/2012 (суддя Красота О.І.) в задоволенні заяви ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №40/5005/21/2012 від 13.03.2012 року, шляхом погашення боргу в розмірі 56 460,00 грн. протягом 3 місяців починаючи з липня 2013 року, відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.13р. у справі №40/5005/21/2012, заяву задовольнити, розстрочити виконання рішення.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права. Відповідач посилається на те, що судом не враховано доводи заявника та відсутність заперечень з боку позивача.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 23.07.2013року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
За змістом ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.
В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, в судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи. Натомість, посилання в судових актах лише на норми ст.121 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги, а отже такий судовий акт підлягає скасуванню, так як суперечить зазначеним нормам.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у розстроченні виконання судового рішення врахував, що заявником в обґрунтування вказаної заяви не надано на адресу суду жодного доказу стосовно знаходження ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в скрутному фінансовому становищі та докази того, що негайне виконання рішення може призвести до негативних наслідків, які можуть вплинути на енергетичну стабільність України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не надано доказів стосовно того, що відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Дніпропетровської області, яким відкрито виконавче провадження за № 32833208 на виконання вказаного вище наказу господарського суду, вживаються чи вжиті заходи стосовно його належного виконання (арешт рахунків та залишок коштів на них, арешт нерухомого майна, транспортних засобів, товару та інше) що в свою чергу може вказувати, як вказує заявник - на негайне примусове стягнення вказаної суми заборгованості.
Відсутність вказаних вище доказів, а також доказів наявної загрози банкрутства заявника, відсутності коштів на його банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, свідчить про необґрунтованість вказаної заяви стосовно розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №40/5005/21/2012 від 13.03.2012 року.
Враховуючи вищенаведені міжнародно-правові норми захисту порушених прав, вимоги національного законодавства, обставини справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області 27.06.13р. у справі №40/5005/21/2012 - залишити без змін.
(повний текст постанови складено 29.07.2013р.)
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Суддя Р.М.Бахмат
Суддя О.С.Євстигнеєв