Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" липня 2013 р. Справа № 5023/5219/12
вх. номер 1372(н.р.5219/12)
Суддя Господарського суду Харківської області Суслова В.В.
при секретарі судового засідання Дородіної І.А.
розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський
про стягнення коштів в сумі 130318,76 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Станішевський І.С., довіреність № 14-69 від 22 березня 2013 року;
відповідача - Гордієнко Є.М., довіреність № 154 від 18 червня 2013 року;
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, припинено провадження відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 89 500 грн. та 5013,97 грн. судового збору, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 3 886,43 грн., 7 % штрафу в сумі 10 593,43 грн., 3 % річних - 8 010,07 грн., а також інфляційні витрати - 8 389,62 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2012 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2013 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 17 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2012 року у справі № 5023/5219/12 скасовано в частині відмови у стягненні пені та 7%-го штрафу, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2012 року у справі № 5023/5219/12 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2013 року справу призначено до розгляду на 04 червня 2013 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 18 червня 2013 року.
18 червня 2013 року від представника позивача до канцелярії суду надане клопотання про продовження строків розгляду справи ( вх. № 22394).
В судовому засіданні 18 червня 2013 року клопотання позивача було задоволено та продовжено строк розгляду справи до 31 липня 2013 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено до 21 червня 2013 року.
20 червня 2013 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшли пояснення (вх. № 22884), в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 34977,90 грн. та 7%-го штрафу в розмірі 95340,86 грн., які долучені судом до матеріалів справи.
У судове засідання 21 червня 2013 року з'явився представник відповідача та надав відзив на позовну заяву з доданими до нього документами (вх. № 22995), який долучено до матеріалів справи. Позивач свого представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 25 липня 2013 року о 10:00 год.
У призначеному судовому засіданні 25 липня 2013 року представник позивача повністю підтримує позовні вимоги в частині яка розглядається при повторному розгляді в повному обсязі. До канцелярії суду 25 липня 2013 року представником позивача надані письмові пояснення (вх. № 27124), які досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
Представник відповідача просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, який знаходиться в матеріалах справи.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
30 вересня 2011 року між ПАТ "АК"Нафтогаз України" (продавець) та Первомайським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) був укладений договір № 115 купівлі-продажу природнього газу.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.
Між тим, відповідач покладені на нього зобов'язання з оплати природнього газу належним чином не виконав, а саме ним були порушені умови п. 1.1 та п. 6.1 договору, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 89500,00 грн. Також позивачем було нараховано пеню - 38864,33 грн., 7 % штрафу в розмірі 105934,29 грн., 3 % річних - 8010,07 грн., а також інфляційні витрати - 8389,62 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 17 грудня 2012 року (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 89500 грн. та 5013,97 грн. судового збору, оскільки у ході судового процесу по даній справі сума основного боргу та судовий збір були сплачені відповідачем в повному обсязі. Також стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 3 886,43 грн., 7 % штрафу в сумі 10593,43 грн., 3 % річних - 8010,07 грн., а також інфляційні витрати - 8 389,62 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 17 грудня 2012 року позивач звернувся зі скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2012 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2013 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 17 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2012 року у справі № 5023/5219/12 скасовано в частині відмови у стягненні пені та 7%-го штрафу, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2012 року у справі № 5023/5219/12 залишено без змін.
Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 34977,90 грн. та 7 % штрафу у розмірі 95340,86 грн. та даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.
Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідаальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового забов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас ч. 6 ст. 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Також ціїю ж статтею передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, п. 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.
Крім того, п. 7.2 Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обгрунтований розрахунок пені та 7 % штрафу за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого сума пені складає 38864,33 грн. та сума 7 % штрафу складає 105934,29 грн.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договором.
Також слід відзначити, як вище було вказано, рішенням господарського суду Харківської області від 17 грудня 2012 року по справі № 5023/5219/12 з відповідача вже було стягнуто пеню у сумі 3886,46 грн. та 7 % штрафу у сумі 10593,43 грн. Тобто нестягнутою з відповідача є сума пені у розмірі 34977,90 грн. та сума 7% штрафу у розмірі 95340,86 грн.
Розглядаючи питання щодо нестягнутих сум, суд не може не прийняти до уваги те, що відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 року, заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг. Хоча з 01.01.2011 року зазначений закон припинив свою дію, але на сьогоднішній час жодним нормативним актом розмір пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг не встановлено, тому підприємство позбавлене можливості нараховувати пеню громадянам, які своєчасно не оплачують послуги з теплопостачання.
Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (відповідача) є надання послуг населенню із теплопостачання.
Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Відтак за твердженням відповідача заборгованість з різниці в тарифах бюджетних установ за 2011 рік складає 745,4 тис. грн., за 2012 рік - 960,2 тис. грн.
Водночас слід відзначити, що основною причиною утворення заборгованості є заборгованість бюджетних організацій та установ за послуги теплопостачання із за відсутності коштів в бюджетах усіх рівнів.
Також судом з'ясовано та досліджено всі істотні обставини справи, в тому числі той факт, що відповідачем як протягом останнього року так і під час слухання справи в суді постійно здійснювалось погашення заборгованості перед позивачем.
За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарськогопроцесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (страфу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, його тяжкий матеріальний стан та те, що на момент розгляду справи відповідачем сплачено основний борг за договором та на сьогодні рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року відповідачем виконано в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та 7 % штрафу, які підлягають стягненню на 70 %.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 10493,37 грн. та 7% штрафу у сумі 28602,26 грн., розмір яких на розсуд суду є співрозмірним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Первомайського комунального підприємства " Тепломережі" ( 64102, Харківська область, м. Первомайський, м-н 1-2, д/с 9, код ЄДРПОУ 31679569) на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 10493,37 грн., 7 % штрафу в розмірі 28602,26 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 25 липня 2013 року.
Суддя Суслова В.В.
справа № 5023/5219/12