22.07.2013 р. Справа № 914/2186/13
За позовом: Яворівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, м. Яворів, Яворівський район, Львівської області
до відповідача: Приватного підприємства «Галс», с. Жорниська, Яворівський район Львівської області
про стягнення заборгованості в сумі 2 000,00 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Кміть М.Б.
Представники:
Від позивача: Бордун О.М. - представник за довіреністю.
Від відповідача: Кіт Ю.В. - представник за довіреністю від 02.07.2013р.
На розгляд до господарського суду Львівської області Яворівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини подано позов до Приватного підприємства «Галс» про стягнення заборгованості в сумі 2 000,00 грн.
Ухвалою суду від 07.06.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 03.07.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 03.07.2013р. розгляд справи відкладено на 15.07.2013р.
В судовому засіданні 15.07.2013р. оголошено перерву до 22.07.2013р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить їх задоволити.
В судовому засіданні представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, просить в позові відмовити з підстав зазначених у поданому ним відзиві (вх.276221/13 від 15.07.2013р.) та просить застосування строк позовної давності в спірних правовідносинах (заява про застосування позовної давності вх.27624/13 від 15.07.2013р.).
В судовому засіданні 22.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази судом встановлено таке.
Між позивачем та відповідачем укладено договір №2 від 2 січня 2000 року про надання ветеринарних послуг суб'єктам господарювання, які займаються діяльністю, що підлягає державному ветеринарному контролю (надалі - Договір).
Предметом цього Договору є надання ветеринарних послуг «Суб'єкту господарювання» офіційним лікарем ветеринарної медицини, в тому числі проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи, проведення лабораторних досліджень в державних лабораторіях ветеринарної медицини, оцінки якості та безпеки виготовленої продукції, продовольчої сировини та супутних матеріалів у ветеринарно-санітарному відношенні з оформленням відповідного висновку та видачею необхідних ветеринарних документів (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору оплата ветеринарних послуг проводиться відповідно до «Протоколу встановлення договірної ціни за надання ветеринарних послуг» (Додаток №1). Цим Додатком встановлено суму Договору 400,00грн. щомісячно.
У матеріалах справи є копія (витяг) Акту контрольно-ревізійного відділу у Яворівському районі від 11.08.2010 року №40-38/11 «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Яворівської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.11.2008 по 30.06.2010», лист контрольно-ревізійного відділу у Яворівському районі від 30.03.2011 року №40-15/252 про надання інформації з виконання згаданого вище Акту щодо вжиття заходів сплати ПП «Галс» 2 000,00грн. за надані ветеринарні послуги протягом січня - травні 2010 року, подання прокуратури Яворівського району від 28.02.2013р. №47 - 550 вих. про усунення порушень бюджетного законодавства, причин та умов, що їм сприяють.
З метою врегулювання спору у добровільному порядку позивач 19.03.2013р. направив відповідачу лист-претензію №72 про сплату 2000,00грн. боргу.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості сторонами на подано.
Відповідачем подано письмову заяву про застосування позовної давності (вх.№276241/13 від 15.07.13).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору про надання послуг в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Будь-яких належних та допустимих доказів здійснення господарської операції (надання послуг) позивачем суду не надано. Подані ним рахунки за січень-травень 2010 року відповідно №№24, 29, 50, 77, 101 не свідчать про фактичне здійснення господарської операції і в даному випадку не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Доказів їх надіслання чи вручення відповідачу позивачем суду не надано.
Рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер (лист Мінфіну від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794 на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 19.05.2011р. N 24157/1/1-11).
Крім цього, суд звертає увагу, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ч.3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, з врахуванням положення статті 257 цього Кодексу, встановлюється тривалістю в три роки.
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Цивільне законодавство не вимагає від особи, право якої порушено, вжиття спеціальних активних дій, спрямованих на встановлення факту порушення її права.
Належних та допустимих доказів щодо визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, позивачем не надано (п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів»).
Відповідно до п.3.1. Договору кошти за надання ветеринарних послуг перераховуються не пізніше 10-го числа поточного місяця. Рахунки виписані протягом січня-травня 2010 року. Таким чином, з матеріалів справи слідує, що починаючи з цього моменту позивач знав про порушення своїх прав та інтересів, що підтверджується також вищезгаданими актами перевірки.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу, залишається за позивачем.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 179, 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 15, 256, 261, 267, 526, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України, статтями 1, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.07.2013р.
Суддя Коссак С.М.